Арестович про 100 днів війни Росії проти України

Від початку нападу РФ на Україну вже минуло 100 днів. Про ситуацію на фронті, про перші висновки, а також про те, як може змінити хід боїв постачання Заходом українським військам зброї та коли Україна зможе піти у контрнаступ в інтерв'ю DW розповідає радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович.

DW: Наразі вже минає сто днів від моменту, як Росія мала "за три дні" захопити Україну. Як би ви охарактеризували ці сто днів? Хто виграє у цій війні?

Олексій Арестович: Відбувається складний процес. По-перше, "спецоперацію" вони програли повністю, коли прийоми та засоби ведення бойових дій, які вони для себе спланували, не спрацювали. Після цього вони перейшли до звичайної військової тактики - концентрації сил та засобів на вузькій ділянці фронту, намагання протиснути українські сили за рахунок переваги в артилерії та авіації. Проте і це вони роблять дуже погано, хоча і мають певні тактичні успіхи, але війна - це набагато більше, ніж просто події на полі бою. Війна - це більш складний та масштабний процес. Росія має певні переваги у цьому процесі.

Ознакою цієї переваги стала, зокрема, дискусія в західному суспільстві щодо того, що означає перемога України у війні і чи взагалі Україна має перемогти у війні.  Ще місяць тому у західному суспільстві були голоси, які говорили, що Україна має перемогти Росію та РФ має зазнати військової поразки і більше того, дійти до стану, коли вона не зможе загрожувати військовою силою сусідам. 

Зараз з'явився другий сценарій, що Росія не має виграти. Це сценарій, в якому багато хто із західних політиків не може уявити світ, в якому Росія програла, але може уявити світ, в якому Росія не виграла. Це є ознакою неготовності частини західних еліт до такого масштабу випробування та неготовності їх жити в світі, де Росія програла. Це означає величезні історичні зміни, а вони до них не готові. Вони хочуть повернутись до "business as usual". 

Росія у своєму намаганні виграти війну після програшу "спецоперації" має певні успіхи щодо впливу на західну аудиторію, насамперед - на західні еліти. Зараз боряться ці два сценарії. Ми, безумовно, зацікавлені в тому, щоб Росія зазнала військової поразки. Будь-який інший сценарій закінчиться умовним "Мінськом-3", поглинанням нових українських територій, їх перетравлюванням Росією і перенаправленням цих ресурсів проти нас знову. За півтора-три роки знову буде новий етап (війни. - Ред). Потім буде "Мінськ-4", "Мінськ-5". 

Коли ви говорите про те, "щоб Росія не програла", ви маєте увазі "замороження" конфлікту на тих територіях, де наразі тривають бойові дії?

На тих територіях, які вони (РФ) будуть утримувати. Далі статус-кво, перемовини. Все це, що я бачив півтора роки на перемовинах в Тристоронній контактній групі щодо Донбасу і знаю присмак цієї гидоти. Ми не можемо собі це дозволити. Ми пробували це вісім років і все воно закінчується однаково - поглинанням наших територій, а потім наших людей кидають проти нас, примушують вбивати українців. Як зараз з "мобілізованими" в так званих "ДНР" та "ЛНР", які гинуть у боях з українською армією, а вони також є українцями. 

На вашу думку, за ці сто днів, якими були головні перемоги і поразки України у цій війні?

Щодо перемог. Росіяни починали наступ на дев'яти оперативних напрямках. Зараз залишилося п'ять, тобто на чотирьох ми їх відбили і це без ленд-лізу, і це є повним тотальним російським провалом. Тобто ми їх на половину обламали. 

Ми знищили або перевели у небоєздатний стан щонайменше третину військ, які до нас прийшли. Російська армія дуже сильно "просіла" в боєздатності, найкращий доказ цьому є прихована мобілізація, яку вони проводять. Старі танки Т-62, які до нас поїхали, намагання набрати якихось добровольців, яких тиждень готують та кидають сюди (в Україну. - Ред.). Це показує, що особового складу дуже сильно не вистачає. Також потоплений крейсер "Москва" - флагман Чорноморського флоту РФ. Це наше величезне досягнення.

Читайте також: Яку нову військову допомогу надасть Берлін Києву для відбиття агресії РФ

Найбільший програш - це падіння Маріуполя, а до цього - швидкий вихід російської армії з Криму на оперативний простір на півдні і захоплення Херсона, Мелітополя, Бердянська.

На початку війни Україна могла втримати південні райони, які були досить швидко захоплені?

Співвідношення сил сторін, яке там було, особливості оборони в степу і близькість до російських аеродромів в Криму - це у мене, як у військової людини викликає певні сумніви у тому, що ми могли втримати там оборону. Інша справа - можна було тримати оборону в містах. Наприклад, Херсон розташований на правому березі Дніпра, його можна було утримувати, тому що російським військам довелось би форсувати (Дніпро. - Ред.).

Бердянськ - це глухий кут, там важко було б оборонятись, але можна було утримувати території між Бердянськом і Маріуполем. На усій агломерації, яка знаходиться на півдні Запорізької області, куди дійшли росіяни і захопили Запорізьку АЕС, - чому там не було військ та належної оборони, чому за три дні вони фактично там все захопили? Це все викликає питання, на яке відповідь вже шукають правоохоронні органи, а суспільству відповідь вже буде, ймовірно, надана після війни. Треба розібратися, що відбулося, щоб це не повторювалося.   

Яка наразі ситуація на фронті? 

Фронт зараз - це майже 1300 кілометрів, якщо брати від Харкова до Херсона. Наступають вони лише на напрямках Ізюм - Слов'янськ, на Сєвєродонецьк, в районі Авдіївки та на Запоріжжі. По-справжньому їм вдається наступати там, де вони сконцентрували переважаючий ресурс - це Ізюм - Слов'янськ та Сєвєродонецьк. Темпи, відверто кажучи, смішні - 44 доби йде цей наступ, який вони оголосили на Донбасі. На деяких напрямках вони просунулися на 10 кілометрів, на деяких - на 25 кілометрів. З військової точки зору, - це ні про що.

У чому полягає стратегічний задум Росії і наскільки він небезпечний, якщо російська армія його реалізує? 

Стратегічний задум - це вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Захопити всю Херсонську, частково захопити Запорізьку область, вийти до Запоріжжя та до Миколаєва, що створить передумови для подальшого наступу до захоплення Запоріжжя, Дніпра та Одеси. Скільки їм знадобиться зусиль і часу, щоб зосередити війська, які здатні вирішити це завдання - невідомо, але зупинятися вони не збираються. 

Є проблема, яка полягає в тому, що здатність наших Збройних сил оборонятися та зривати подібні задуми повністю залежить від допомоги наших західних союзників щодо зброї, озброєння, бойової техніки та боєприпасів.

У цьому контексті щодо анонсованих постачань Україні систем HIMARS та M270 MLRS. Наскільки далекобійна реактивна артилерія змінить ситуацію на театрі бойових дій? 

Це залежить від їхньої кількості та боєприпасів, які надійдуть. Якщо цих систем буде хоча б два дивізіони - то щодо здатності російських військ проводити наступальні операції оперативного рівня буде поставлений великий знак питання. Якщо дадуть менше - правила гри зміняться на нашу користь, але Росія буде здатна продовжувати наступати, хоча буде їм набагато болячіше це робити, будуть величезні втрати, що також добре, тому що час грає на нас. Третій варіант - нам дадуть їх стільки, що ми зможемо не просто стримувати росіян, а проводити контрнаступ на багатьох напрямках. 

Українські війська вже проводять певні контрнаступальні дії на Херсонщині та Харківщині. Коли українська армія зможе повною мірою перейти у контрнаступ? 

Лише після того, коли надійде зброя в достатній кількості, щоб ми сформували щонайменше 4-5 повноцінних бригад, які зможуть перейти в наступ. За темпами - це друга половина липня або серпень. 

У четвер, 2 червня, ви заявили, що українські військові "втягнули російські війська в пастку" у Сєвєродонецьку, удавано "здавши" місто. Чи не могли розказати, що наразі там відбувається? Наскільки вдалим виявився український маневр? 

Маневр виявився досить вдалим. Однак треба розуміти, що це не означає гарантій, що ми не відходимо із Сєвєродонецька. Ми в повній мірі можемо завдати їм втрат та відійти для утримання Лисичанська, тому що ми ведемо маневрену оборону, яка передбачає як проведення контратак, так і залишення певних ділянок місцевості, якщо там невигідно зараз оборонятися. Наше командування робить все, щоб знищити війська противника, його послабити, а не просто утримувати якісь ділянки місцевості. Наші сили контратакують у Сєвєродонецьку і відбили декілька вулиць, тобто удар був зустрічний і дуже раптовий для них. Красива операція була з нашого боку. 

Чи змінить стратегічно ситуацію на фронті можливе повне захоплення російськими військами Сєвєродонецька? 

Ні. Стратегічно не змінить, стратегічно росіяни програли відносно своїх першочергових планів. Лисичанськ - місце, яке знаходиться вище Сєвєродонецька і брати його "в лоб" - задоволення нижче середнього. Навіть якщо ми уявимо неможливе і вони захоплять усю агломерацію (Сєвєродонецьк - Лисичанcьк. - Ред.) і що? Тобто все, що вони накопичили, усі сили - вони витратили там і треба десь брати нові сили на подальші захоплення, а я, чесно, кажучи, не бачу де ці сили взяти. 

Нещодавно голова Київської міської військової адміністрації Микола Жирнов заявив, що повторний наступ РФ на Київ можливий, але не зараз. За яких умов росіяни зможуть знову спробувати захопити столицю України? 

У них це є в планах, але за однієї умови, яка не видається можливою, - це остаточний розгром наших найбільш боєздатних частин на Сході України. Хай спробують, а потім будуть знову думати про Київщину. 

Читайте також: Які можливості системи ППО IRIS-T, яку Німеччина поставить Україні

Начальник Головного управління розвідки міноборони Кирило Буданов нещодавно заявив, що переламний момент у війні з Росією відбудеться в серпні, а активна фаза війни закінчиться до кінця року. Чи ви поділяєте ці очікування? 

Це може бути, якщо темпи постачання західної зброї та військової техніки будуть такими, на які ми сподіваємося. Переломним він має на увазі напевно те саме, що і я, - що ми накопичимо достатньо сил та засобів, щоб почати наступ. Водночас сам наступ і звільнення наших територій може зайняти ще декілька місяців - тобто це швидко може не бути.

Чи наразі розглядається варіант звільнення анексованого Криму військовим шляхом? 

Це залежить від кількості та якості зброї, яку нададуть. Якщо ми будемо мати перевагу, яка дозволить звільнити Крим без великих втрат або принаймні з втратами, які не будуть приголомшливими - то чому б і ні. 

Водночас президент зазначав, що це буде дуже складна операція, яка навіть якщо буде успішною, коштуватиме величезних втрат. Він сказав, що ми маємо вибити росіян щонайменше станом на 23 лютого, а долю Криму та інших територій (Донбасу. - Ред.), які були захоплені та вісім років утримувалися росіянами, вирішуватимуть політико-дипломатичним шляхом.

Однак, треба розуміти, що якщо ми вибиваємо росіян до лінії станом на 23 лютого - то це вже означає дуже суттєву поразку Росії і на цих переговорах ми будемо не вмовляти, а диктувати їм умови. Це будуть переговори України з позиції сили.