Хто проти кого у конфлікті в Судані і до чого тут Росія
17 квітня 2023 р.
Вже за перші кілька днів збройних зіткнень у Судані загинули близько ста цивільних. Ще близько тисячі були поранені, повідомила у понеділок, 17 квітня інформаційна агенція epd з посиланням на суданську асоціацію лікарів CCSD. За даними ООН, у провінції Дарфур на заході країни загинули троє співробітників продовольчої програми Організації Об'єднаних націй. Офіси міжнародних організацій були сплюндровані.
Бої точаться, починаючи з суботи, 15 квітня. З одного боку конфлікту - регулярна армія Судану на чолі з генералом Абдель Фаттахом аль-Бурханом. З іншого - Мухаммад Хамдан Дагло, командувач парамілітарного угрупування "Сили швидкого реагування" (СШР). Бої між двома протиборчими групами, судячи з повідомлень ЗМІ, відбуваються по всій території країни. У столиці Хартумі мають місце артилерійські дуелі, армія завдає по противнику ударів з повітря. СШР ще у суботу ввечері заявляли, що контролюють вже 90 відсотків країни, включно з президентським палацом у столиці, аеропортом та іншими стратегічними об'єктами. Однак армійське керівництво називає ці твердження брехнею.
Читайте також: ВПП ООН призупиняє роботу в Судані через загибель працівників місії
Боротьба між генералами як спадок диктатури аль-Башира
Абдель Фаттах аль-Бурхан, на боці якого регулярна армія, називає себе президентом Судану. Генерал проголосив себе главою держави невдовзі після путчу 2021 року. Його заступником тоді став генерал-лейтенант Мухаммад Хамдан Дагло - командувач "Сил швидкого реагування". СШР були утворені з бойовиків арабського парамілітарного утворення "Джанджавід". Це угруповання відзначилося воєнними злочинами у Дарфурі, де бойовики на боці урядових сил придушували повстання неарабських етнічних груп. 2013 року диктатор-ісламіст Омар аль-Башир легалізував вірних йому бойовиків "Джанджавіду", давши підрозділам на чолі з Дагло назву "Сили швидкого реагування". Оглядачі тоді пояснювали цей крок бажанням диктатора посилити свої позиції за допомогою вірних союзників на противагу генералам регулярної армії, яким аль-Башир не довіряв.
2019 року влада диктатора Омара аль-Башира була повалена після того, як він керував країною на основі ісламського фундаменталізму 30 років. Військові заколоти мають у Судані давню традицію. Сам Башир - кар'єрний військовий - 1989 року прийшов до влади внаслідок путчу. З 1993 року диктатор керував країною на посаді президента, придушуючи будь-яку політичну конкуренцію. Починаючи з 2003 року, армія Судану за його наказом жорстко придушувала повстання у провінції Дарфур на заході країни. 2008 року Омар аль-Башир став першим діючим главою держави, на якого Міжнародним кримінальним судом у Гаазі було видано ордер на арешт за обвинуваченням у воєнних злочинах і злочинах проти людяності через бойові дії у Дарфурі. Водночас, перед судом колишній диктатор поки так і не постав.
Читайте також: ООН виводить миротворців із суданського регіону Дарфур
Повстання бойовиків СШР
Башир втратив владу, коли проти диктатора 2019 року об'єдналася тимчасова коаліція з військових і цивільних груп. Два роки країною керували перехідні "Ради" у різних формаціях. Спершу у них були як представники армії, так і цивільні. Однак 2021 року Абдель Фаттах аль-Бурхан внаслідок чергового путчу оголосив себе одноосібним лідером. А ватажка "Сил швидкого реагування" Мухаммада Дагло - своїм заступником. Відтоді аль-Бурхан не раз давав обіцянку провести вибори і передати після них владу цивільному уряду, однак голосування без пояснення причин неодноразово переносилося, а сам армійський лідер тим часом продовжував цементувати свою владу, зазначають оглядачі.
Нинішні бойові дії експерти розглядають саме як повстання бойовиків СШР проти спроби узурпувати владу з боку генерала аль-Бурхана. Одним зі суперечливих пунктів плану "повернення до демократії", який минулого тижня мав бути представлений у Хартумі, був саме статус "Сил швидкого реагування" у новій системі влади. До загострення боротьби за владу армія на чолі з генералом аль-Бурханом і СШР на чолі з Мухаммадом Дагло були близькими союзниками і спільними зусиллями брутально придушували протести проти влади і спроби представників неурядових організацій обмежити вплив військових у країні.
Сили протиборчих сторін і ПВК "Вагнер"
Оглядачі не беруться прогнозувати шанси протиборчих сторін на успіх. За даними CNN, сили регулярної армії Судану становлять трохи більше 200 тисяч військових, натомість СШР налічує близько 70 тисяч бійців. Водночас CNN з посиланням на оцінки опитаних експертів зауважує, що СШР краще вишколені і мають краще озброєння. За даними ЗМІ, левова частка зброї обох протиборчих сторін - російського виробництва. Москва активно озброювала Хартум ще з часів диктатора аль-Башира. Тісні відносини з Кремлем підтримують і обидва лідери військових формувань, які нині борються за владу. Судан - єдина країна африканського континенту, яка визнає анексію Росією Криму. Хартум і за часів аль-Башира і після зміни влади не підтримує ініційовані країнами Заходу резолюції ООН із засудженням дій Росії.
У Судані вже тривалий час присутня невизначена кількість найманців приватної військової компанії "Вагнер", керівником якої є Євген Пригожин. Росіянин входить до найближчого оточення президента Росії Володимира Путіна. Пригожина називають "кухарем Путіна" за те, що фірми бізнесмена свого часу відповідали за забезпечення кремлівських фуршетів. У Судані контрольовані Пригожиним фірми контролюють видобуток золота на низці родовищ, випливає з даних Євросоюзу. Брюссель запровадив санкції проти низки фірм і фізичних осіб, яких називають причетними до незаконного вивозу золота до Росії. Зокрема, під санкції ЄС потрапили компанії Meroe Gold та M-Invest, які звинувачують у "незаконній торгівлі золотом і діамантами, відібраними силою у місцевих трейдерів".
Читайте також: Що передбачають нові санкції щодо ПВК "Вагнер" і ЗМІ Пригожина
З місією у Москві
Росія намагається розширити свою участь у видобутку корисних копалин у Судані. Зокрема, торік у лютому, наступного дня після широкомасштабного військового вторгнення Росії в Україну, делегація Судану провела переговори у Москві з цього приводу. Делегацію очолював Мухаммад Дагло, командувач "Сил швидкого реагування". Як зазначено на сайті російської Торговельно-промислової палати, до роботи у Судані виявляють зацікавленість такі компанії як "Газпром", "Лукойл" , "Роснефть" та низка інших енергетичних компаній з Росії.
Крім видобутку корисних копалин і постачання російської зброї Судану, у Москви і Хартуму є ще одна стратегічна сфера співпраці - військово-морська. У грудні 2020 року Росія і Судан підписали угоду про створення на узбережжі Червоного моря, у місті Порт-Судан, пункту матеріально-технічного забезпечення Військово-морських сил Росії. Якщо проєкт буде реалізовано, присутність російського флоту у цьому регіоні дозволить посилити роль Росії у питанні контролю за стратегічно важливим морським торгівельним шляхом.