BRIC перетвориться на BRICS
13 квітня 2011 р.У червні 2009 року міністри закордонних справ Бразилії, Росії, Індії та Китаю зібралися вперше в російському Єкатеринбурзі, заснувавши спільноту БРІК (за першими літерами у назвах країн). З того часу чотири країни зустрічають доволі регулярно. Для ЗМІ вони щоразу демонстративно підкреслюють свою впливовість та спільність інтересів. Утім, експерти не поспішають вірити таким заявам.
«Ці держави розвиваються різними шляхами, - стверджує експерт з ринків, що швидко розвиваються, дослідницького товариства «Ökoworld» Тобіас Ґайєр. - Єдиним спільним знаменником є лише те, що це країни, що переживають бурхливий економічний розвиток. А також те, що територіально це доволі великі країни. Але не можна казати, що це якийсь ексклюзивний клуб, бо з абсолютною впевненістю можна знайти також інші національні економіки з бурхливим розвитком».
Приблизно 40 відсотків населення світу мешкає в країнах БРІК. У сумі на них припадає приблизно четверта частина світової економіки. Минулого року економічне зростання в цих країнах коливалося від чотирьох відсотків у Росії до десяти в Китаї. Утім, окрім цього єдиного спільного економічного показника країни БРІК усе ж таки мають дуже багато відмінностей, які викликають великі сумніви щодо успішного спільного шляху цих країн.
Спільність поглядів лише на папері?
«Бразилія та Росія набагато більше залежні від експорту сировини, ніж Індія чи Китай, які радше, можна сказати, залежні від її імпорту, - зауважує експерт Deutsche Bank Маркус Йєґер. - Їхній економічний успіх, особливо у випадку Китаю, базується на промисловому експорті. Індійський експорт орієнтований насамперед на сектор послуг, особливо в сфері інформаційних технологій».
Насамперед Росія погано вписується в групу БРІК. Хоча середній дохід на душу населення тут найвищий, багато експертів переконані, що Росія нині скочується вниз, у той час, як три інші країни розвиваються по висхідній. Так вважає, приміром, і Тобіас Ґайєр, щоправда, з одним застереженням: «Зазвичай я сказав би, що Росія найслабша у цій четвірці. Але ситуацію нині вирівнюють значною мірою високі ціни на нафту у світі. І від цього росіяни найбільше виграють серед країн БРІК».
Водночас демографічна ситуація в Росії розвивається негативно. Населення старішає, надто мало молодих людей, що мали б бути головною рушійною силою економіки. Це те, що згодом також у Китаї з огляду на його «політику однієї дитини» може стати проблемою. Натоміть у Бразилії та Індії підростає доволі потужна середня верства населення, яка не лише продукує, але й споживає, і таким чином створює попит на внутрішньому ринку.
Потенційні конфлікти
Крім того, у Китаї та Росії державна влада значно більше втручається в економіку, аніж в Індії та Бразилії. Це має негативні наслідки для співпраці чотирьох країн, каже Маркус Йєґер: «Слід сказати, що саме з економічної точки зору між чотирма країнами є чимало потенційно конфліктних питань. Лише один приклад: Бразилія втрачає нині через відносно сильну валюту, тоді як Китаю з різних боків закидають штучне послаблення юаню, вигідне для китайського експорту. Тож, хоча країни БРІК на своїх самітах всіляко демонструють єдність та взаєморозуміння, в них існує багато точок тертя в економічній сфері».
Цих конфліктів може побільшати, якщо тепер до клубу БРІК приймуть також Південно-Африканську Республіку. Її річне зростання – на рівні лише трьох відсотків. І зі своїм населенням у 50 мільйонів людей ПАР виглядає ліліпутом на фоні чотирьох інших країн. Те, що країни БРІК захотіли прийняти її до свого клубу, свідчить лише проте, що через ПАР у них під прицілом цілий африканський континент з його ще нерозвіданими родовищами корисних копалин.
Автори: Ютта Вассерраб / Христина Ніколайчук
Редактор:Наталя Неділько