Давидів Брід з окупації та інші небезпечні дороги Півдня
3 червня 2022 р.
Мобільний зв'язок українських операторів на Херсонщині відключений вже декілька днів, тож у чатах у соціальних мережах, присвячених виїзду з окупованою Росією області, часом западає мовчанка. Її порушують звіти тих, хто вже вибрався.
"Доброго ранку! 1 червня о 6-й ранку виїхали з Херсону! Їхали через Олешки на Роздольному повернули у бік Казочки.., - переповідає Сергій в одній з груп у месенджері Telegram маршрут до Василівки, що на Запоріжжі. - Біля 11 були на першому пості, о 16.50 почали пускати по списках. Було чотири пости, на останньому посту ретельно перевіряли речі, але нічого не забирали... Всім бажаю успіхів!".
350-кілометрова дорога вздовж Каховського водосховища до Запоріжжя нині найкоротший спосіб виїхати з-під окупації для херсонців. За три місяці регіон з мільйонним населенням уже покинула половина мешканців, розповідає DW голова місцевої обласної адміністрації Геннадій Лагута, який і сам зараз працює з Миколаєва.
Більшість тих, хто мав змогу виїхати власним транспортом, уже зробив це, тож у чатах рясніють пропозиції комерційних перевізників. Російські телефонні номери в оголошеннях ще пару днів тому викликали хвилі обурення, але всі швидко зрозуміли - іншого способу лишатись на зв'язку немає.
Читайте також: Без зв'язку, або Що відбувається на окупованій Херсонщині?
Нервові суперечки
В "евакуаційних" чатах у соцмережах взагалі часто спалахують емоційні дискусії - їхні учасники постійно на нервах. Найчастіше сперечаються через шахраїв, які виманюють передоплату та через високі ціни.
17 травня в одній з груп у месенджері Telegram вкотре обурювались тарифами - на той день за дорогу від Херсона до Одеси брали 9600 гривень, що в перерахунку - 300 доларів: "Люди платять будь-які гроші щоб виїхати з цього пекла", - пише Світлана. "Деякі користуються цим і тупо як бариги себе ведуть", - учасники швидко переходять на особистості. У відповідь перевізники наводять важкі аргументи: ціни на паливо, кількаденні чекання на блокпостах, зрештою високий ризик - на криворізькому напрямку, який тоді ще був найкоротшою дорогою, точились бої.
О 20-й годині дискусію переривають повідомлення з села Давидів Брід: автоколона, що намагалась в'їхати на Херсонщину потрапила під обстріл "Градів", є загиблі і багато поранених.
Читайте також: "Перевиховання" та повернення у 1990-ті: що відбувається на окупованому Запоріжжі
Смертельний брід
"Орки (російські військові. - Ред.) з глузду з'їхали. Наші наступали. Ми жили чотири дні під селом Давидів Брід. Три дні ми ховалися від вибухів на четвертий після обіду по нам почали стріляти. Там місиво було страшне", - переказувала наступного дня одна з очевидиць.
З нечисленних свідчень, які вдалося зібрати DW, випливає: на час обстрілу міст через Інгулець біля селища Давидів Брід був закритий уже кілька днів, на кожному березі проїзду чекало близько ста машин попри попередження Збройних сил України про небезпеку. Близько 16-ї під обстріл потрапила "криворізька колонна", яка лишалась у "сірій зоні" між українськими і російськими блокпостами. Поранених та вцілілих розвозили в обох напрямках - найближча лікарні все ж була у херсонському Бериславі, тож російських військових вмовили пропустити найтяжчих туди.
Херсонська поліція, що евакуювалась з-під окупації, розслідує обстріл автоколони під Давидовим Бродом як порушення російською армією законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним убивством. Правоохоронці повідомляють про трьох загиблих і принаймні шестеро поранених. А втім, двоє співрозмовники DW описують інцидент, як перестрілку з протилежних позицій, а ще один з очевидців певен, що йому "не пощастило потрапити під вогонь української армії". DW не має можливості додатково перевірити цю інформацію з незалежних джерел.
Читайте також: Війна в Україні: чому Росії вдався "бліцкриг" на Півдні
Виїхати попри все?
Після обстрілу під Давидовим Бродом у чаті в месенджері Telegram, в якому обговорюють можливості виїзду з окупованої Херсонщини, закріплене повідомлення: "Виїздити дуже небезпечно. Будь ласка, посидьте вдома. Не ризикуйте своїм життям".
Херсонці ж все одно виїздять і обговорюють маршрути. І повертаються: хтось за близькими, хтось за речами, хтось у тузі за домом.
Безпечного "зеленого коридору" для виїзду з Херсонщини немає з перших днів окупації. З початку березня росіяни заборонили проїзд найкоротшою трасою на Миколаїв. Лише через місяць війни запрацював перший об'їзний маршрут через Снігурівку і Баштанку - неофіційний, на нього українська і російська армія не давали гарантій безпеки. У квітні цим маршрутом виїздили десятки тисяч людей - бетонними та ґрунтовими шляхами, в об'їзд зрошувальних каналів, даючи хабарі мобілізованим з "Л/ДНР" "ополченцям" та вмовляючи "кадирівців" на блокпостах.
Наприкінці квітня бої на цьому напряму посилились, проїзд закрили, це співпало з попереднім кількаденним відключенням зв'язку на Херсонщині. Відсутність інформації додає занепокоєння серед мешканців області, російська окупаційна адміністрація поширює думку, буцімто українська влада кинула мешканців регіону напризволяще, каже Геннадій Лагута.
Та щоразу херсонці знаходять інший маршрут. На нинішньому шляху через запорізьку Василівку ситуація міняється від тижня до тижня: люди то ночують біля блокпостів, то проходять за лічені години в організованих чергах. У чатах у соцмережах радять брати з собою побільше палива, питної води, книжки та розваги для дітей, максимально заряджати телефони та пауербанки.
Є й безпечніший маршрут - через Крим. Однак він довший і значно дорожчий. Через окупований Росією півострів, який живе порівняно мирним життям, у зручних мікроавтобусах пропонують виїхати до Краснодарського краю, а далі - в Грузію чи Туреччину, до Латвії чи Польщі у довгий об'їзд через Росію. Ціна до Тбілісі стартує від 250 доларів, до Варшави - від 450. Перевізники пропонують хитромудрі схеми безготівкових переказів і конвертації валют - гривень, рублів, євро.
У "кримських" чатах теж неспокійно: кілька кордонів, пересадки і перевірки, процедура фільтрації змушують людей нервувати. Чимало їхніх учасників побоюються покарання за незаконний, з точки зору українського законодавства, перетин державного кордону. Зі страхом покарання змагається бажання чим швидше виїхати з-під окупації. З прагненням до деокупації - страх стати жертвою контрнаступу. З бажанням втекти - страх ніколи не повернутись додому.