Депутат Бундестагу: Мене вжахнула жорстокість солдатів РФ

Разом із головою опозиційного Християнсько-демократичного Союзу Фрідріхом Мерцом (Friedrich Merz) на початку травня до України їздив депутат німецького Бундестагу, член зовнішньополітичного комітету Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter). Він - полковник у відставці, раніше брав участь у кількох закордонних місіях Бундесверу, командував батальйоном.

В інтерв'ю DW Кізеветтер поділився враженнями від поїздки до Києва та Ірпеня, запропонував власну версію причин жорстокості російських солдатів і прокоментував нову аргументацію Володимира Путіна у його виступі на військовому параді у Москві 9 травня.

DW: Пане Кізеветтер, які враження залишилися у вас від поїздки до Києва та Ірпеня?

Родеріх Кізеветтер: Я глибоко вражений жахливими наслідками застосування російської зброї в Україні. Руйнування без кінця… Цілі міста в руїнах, без електроенергії та води… В Ірпені, наприклад, зруйновано 90 відсотків будинків. Я просто нажаханий воєнними злочинами, скоєними російською армією проти мирних жителів.

Я був учасником місій на Балканах та в Афганістані, але особисто ще жодного разу не був свідком такого масового знищення військовими цивільного населення. Для мене це дуже гірко, адже завжди вважав Росію культурною нацією.

-Тобто ви не очікували, що росіяни можуть виявити таку жорстокість?

Ні, не очікував. Насамперед я очікував, що Путін, якого один колишній канцлер назвав "демократом чистої води" (Ґергард Шредер (Gerhard Schröder), який обіймав посаду канцлера ФРН з 1998 до 2005 року і потім перейшов на роботу до "Газпрому". - Ред.), зупинить вчинення таких злочинів та їх засудить. У мене ж складається враження, що російським солдатам, навпаки, поставлено завдання знищити українську націю. І це дуже боляче. До Європи повернулася війна, і саме Росія, якій під час Другої світової війни Німеччина завдала таких величезних страждань, тепер завдає жахливих страждань Україні. Це мене дуже гнітить.

Але в чому ж, на вашу думку, причина такої жорстокості солдатів російської армії?

 Гадаю, причин дві, і їх, певно, підтвердить історія. По-перше, для них став повною несподіванкою той опір, що його чинила Україна, яка не бажає ставати частиною Росії та відстоює свою незалежність. А друга причина - російських солдатів жахливо розлютило, що їм, виявляється, в Україні не раді, тож вони стали виконувати поставлене Путіним завдання знищити українську націю.

Путін сказав, що майбутнє державне утворення не має називатись Україною. Тому й солдати переконані, що їм необхідно знищувати націю. І це жахливо. Але інакше, ніж як цими двома, можливо, не до кінця вичерпними причинами, я цього пояснити не можу.

 Канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) каже, що не можна допустити того, щоб Росія цю війну виграла. Як, на ваш погляд, може закінчитися ця війна?

Я сказав би по-іншому: Україна має цю війну виграти, домогтися відходу російських солдатів з її території та збереження країни щонайменше в межах січня цього року. Україна сама запропонувала тимчасово відмовитися від Криму, від районів у Донецькій та Луганській областях у межах січня 2022 року. Україна висловила готовність відмовитися від вступу до НАТО та взяти курс на нейтральний статус.

Вона хоче стати членом ЄС як Швеція, Фінляндія та Австрія. Якщо Росія з цим погодиться, візьме на себе відповідальність за воєнні злочини, виплатить репарації та визнає кордони України, то в такому разі, гадаю, можна буде знову сісти за стіл переговорів із Росією.

Під час виступу на параді у Москві 9 травня, Путін змінив свою аргументацію. Він уже не говорив про мету розправитися з деякими українськими націоналістами, а стверджував, що почав цю війну, цю, як висловлюються в Москві, "спецоперацію", щоб запобігти блоку НАТО, який, мовляв, забезпечивши українців зброєю, планував вчинити напад на Донбасі. Що ви думаєте про таку зміну акцентів?

 НАТО - альянс, членами якого мають задоволення бути багато країн. Україна навіть поставила за мету державної політики приєднатися до цього союзу, коли включила це завдання до конституції країни. Але блок НАТО не постачав зброю Україні й ніколи не збирався йти на конфронтацію з Росією, вважаючи, що проблема окупації Криму, що суперечить міжнародному праву, має вирішуватись за допомогою інструментів міжнародного права.

Тобто шляхом переговорів із залученням ООН, ОБСЄ із тим, щоб - можливо, лише через багато років - знайти політичне рішення. Так, як, напевно, колись буде знайдено рішення для сьогодні ще розділених Північної Кореї та Південної Кореї. Або як було знайдено самим народом, населенням рішення для розділеної на НДР та ФРН Німеччини.

Блок НАТО ніколи не збирався нападати на Росію. Це Путін боїться демократії та свободи. Він бачив, як успішно Олексій Навальний був здатний організовувати багатотисячні демонстрації у його країні чи як у Білорусі рух за свободу виводив на вулиці сотні тисяч людей. І це було для Путіна сигналом тривоги: не можна допустити, щоб у Росії та Білорусі повторилися події 1989 року (рік падіння  комуністичних режимів у країнах Східної Європи. - Ред.). Страх перед рухами за свободу, за демократію спричинив війну Путіна проти України, а не НАТО.