Дерусифікація. Як в Україні перейменовують вулиці

"Перейменування топонімів і урбанонімів в Україні - давно назріле питання. Адже московська влада працювала над знищенням пам'яті інших народів про їхню історію, нав'язуючи власні маркери, не лише за радянських часів, а й під час Російської імперії", - в коментарі DW каже мистецький критик і куратор Костянтин Дорошенко.

Ще 2015 року в Україні почали перейменовувати міста й вулиці. Це було частиною декомунізації, яка регулюється окремим законом і не торкається назв, пов'язаних із Росією. Однак із початком повномасштабного російського вторгнення цей процес актуалізувався.

Вулицю Путійну теж вирішили перейменувати

"Я думаю, що перша в східній Україні вулиця Степана Бандери з'явиться в Ізюмі", - заявив Володимир Мацокін, заступник очільника міста. Російська армія окупувала Ізюм, що на Харківщині, у квітні минулого року, після тривалих масованих обстрілів. У вересні, під час чергового контрнаступу, українські військові звільнили місто.

А вже в кінці року місцева влада зібрала топонімічну комісію, яка вирішила перейменувати низку вулиць, зокрема Пушкінську - на Степана Бандери, а Московську - на Івана Мазепи. Дерусифікація торкнулася навіть вулиці Путійної - "не через російське походження, а через неблагозвучність", - пояснив Мацокін, маючи на увазі співзвучність назви із прізвищем президента Росії.

Із мапи міста зникли російські письменники Горький, Тургенєв та Єсенін. Вулиці Ломоносова дали ім'я Романа Ратушного - відомого київського активіста, що загинув у бою під Ізюмом. Вулиця 60-ї гвардійської дивізії дістала назву полку "Азов". У місті також з'явилася вулиця Володимира Вакуленка - місцевого дитячого письменника, викраденого росіянами. Згодом його тіло знайшли у масовому похованні.

Читайте також: "Дерусифікація": кияни визначилися, як перейменувати три станції метро

Критерій - дерусифікація

"Нас ніхто не забов'язував почати перейменування - ані чинне законодавство, ані вказівки обласної військової адміністрації, - розповідає DW Володимир Мацокін. - Можливо, Пушкін і написав гарні твори. Але ми не можемо надалі існувати в єдиному топонімічному і культурному просторі з країною, яка має на меті знищення нашої країни, яка знищила наше місто".

В Ізюмі перейменування відбуваються без громадських слухань - "у зв'язку із забороною масових заходів і зборів", - пояснює Мацокін. Однак він запевняє, що міськрада приймає пропозиції громадян через соцмережі. "Комісія визначила приблизний перелік топонімів, які, на нашу думку, підлягають перейменуванню. За критерієм "дерусифікація". Через соцмережі поширили новину про початок процедури, і люди - звичайні мешканці, громадські активісти, керівники комунальних підприємств, пропонували свої назви", - пояснює Мацокін. Надалі ці назви обговорювали й затверджували учасники топонімічної комісії. А мер підписав їхнє рішення.

"Є абсолютна підтримка в перейменуванні вулиць Московської, Достоєвського, Булгакова, - каже про реакцію місцевих мешканців Мацокін. - У нас була дискусія про перейменування вулиці Першотравневої. Деякі мешканці були проти, адже у багатьох країнах 1 травня існує як свято праці". Зараз люди значно більше підтримують перейменування, ніж у 2015 році, переконаний Мацокін. "Хоча масштаб значно більший, немає такого градусу несприйняття, як раніше", - додає заступник мера. Тоді в Ізюмі було жваве обговорення перейменування площі Радянської на Джона Леннона.

Читайте також: Радянські пам'ятники в Литві: знести чи залишити?

Голосування "пакетом"

Після початку повномасштабного вторгнення процедура перейменувань змінилась і в містах, далеких від лінії фронту, на прикладі Києва пояснює Олександр Рак, співзасновник організації KPI urban squad, яка спеціалізується на урбаністиці. Якщо раніше робоча група з перейменувань розглядала кожну вулицю окремо, то тепер - "пакетом". Крім того, мешканці міста не могли взяти участь у засідання групи - це пояснювали загрозою обстрілів та провокацій.

"Голосування людей було, але в "Київ цифровий" (мобільний застосунок із міськими сервісами) - і теж "пакетом", майже 300 вулиць одночасно, - зауважує Рак. - Неправильно було давати на голосування такий обсяг варіантів. Навряд чи людина зможе розібратися в 300 вулицях за сім днів. Це видно за результатами голосування - найбільше голосів віддали за вулиці, які були першими в переліку. Голосували за першу, другу, третю… Потім втомлювалися і до останньої вже не доходили".

"Окреме питання - чому в переліку перейменувань є вулиця Металістів, продовжує він. - Київська міська рада прийняла нову процедуру для того, щоб швидко перейменувати вулиці, які пов'язані з Російською Федерацією. Але не можна сказати, що вулиця Металістів пов'язана з Росією. Вулиця Металістів на Шулявці названа на честь робітників-металістів, які працювали на місцевому заводі. Перпендикулярно цій вулиці - провулок Ковальський, який названий на честь ковалів, які працювали на цьому заводі. Це певна історична тяглість".

Крім того, не всі запропоновані назви будуть зручними для орієнтування, зокрема вулицю Петра Франка можна сплутати з вулицею Івана Франка, додає урбаніст. Він вважає, що до перейменування варто підходити без поспіху. "З одного боку, не хотілось б зараз бачити всі ці російські й комуністичні назви, які залишилися, - розмірковує Рак. - З іншого боку - ми, на жаль, маємо ситуацію, коли багато наших захисників гинуть, війна ще не закінчилася. Кожного дня гинуть герої. І виходить, що ми зараз зменшуємо кількість вулиць, які в подальшому зможемо перейменувати саме на честь наших захисників".

Експертна рада

Загалом торік дерусифікували понад 7,5 тисяч топонімів, зазначають у міністерство культури та інформаційної політики. При міністерстві ще влітку створили експертну раду - у відповідь на стихійні перейменування. "Зовні наша робота виглядає трошки повільною, - коментує мистецький критик і куратор Костянтин Дорошенко, який увійшов у раду. - Але рада складається з фахівців різних галузей гуманітарних наук, які свідомі своєї відповідальності перед суспільством, законами, історією і культурою. Кожне питання дискутується, кожен експерт надає свої аргументи. Рішення, що приймаються, мають відповідати цивілізованим нормам, ми не можемо діяти як колись більшовики".

Рада визначила список із 10 найбільш проблемних російських урбанонімів, які рекомендувала перейменувати. Решта рекомендацій ради також є у відкритому доступі. "Безперечно, існує значне бажання громадськості у багатьох містах негайно знести, демонтувати чи розбити. Ми тільки "за" боротьбу з русифікацією, єдине - це варто робити у законний спосіб, - заявив на брифінгу міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. - Тому наші рекомендації не є законом, вони є орієнтиром для місцевих органів влади, як і у який спосіб можна було б діяти".

Дорошенко відмічає переваги перейменувань - зокрема у розумінні багатонаціональності української історії. Він вітає появу вулиць Голди Меїр і Володимира Жаботинського в Києві, а також Іона Сбієри в Чернівцях. "У практиці перейменування для мене важливим є повернення історичних назв, - додає член ради. - Наприклад, у 1960-ті місто Ногайськ на Азовському морі перейменували на безликий Приморськ. У таких випадках необхідно встановлювати історичну справедливість. І хоча там не залишилося ногайців, котрих приборкувала та винищувала російська влада, це частина історії України".

Дорошенко також звертає увагу на недоліки у процесі перейменувань - зокрема через некомпетентність представників місцевої влади. "Як у випадку із намаганням змінити назву вулиці Андрія Сахарова в Івано-Франківську, чого, на щастя, не сталося завдяки відкритому листу наших дисидентів, - пояснює він. - Бо ж Сахаров поклав чимало сил на боротьбу за права українського та кримськотатарського народів, свою Нобелівську лекцію використав, в тому числі, для вимоги визволити з радянських таборів конкретних українських в'язнів сумління. Місцеві органи влади мають дослуховуватися до експертів і не поспішати".

Згідно із законом про місцеве самоврядування, мери міст і сіл мають право самостійно перейменовувати топоніми. Однак профільного закону з дерусифікації немає. Над ним наразі працює міністерство культури та інформаційної політики.

"Якщо говорити про вулиці, пов'язані з Росією, то в межах декомунізації цього взагалі майже не робилось. Закон не вимагає перейменовувати такі вулиці, - зазначає директорка Північно-східного відділу УІНП Марія Тахтаулова. - Це могла бути виключно ініціатива місцевого самоврядування. Коли почалось повномасштабне вторгнення, стали лунати голоси, що це неприйнятно і необхідно змінювати. Зараз це робиться на рівні громад - десь інтенсивно, десь лише над цим роздумують. Бо є запит суспільства".