Die Welt: „Жадібний монополіст” Газпром

У центрі уваги - саміт НАТО в Ризі і залежність Західної Європи від російських енергоносіїв. Повідомлення про наміри концерну „Газпром” підвищити для європейських країн на 15 відсотків ціну на блакитне паливо не без стурбованості сприйняли в Німеччині, яка третину своїх потреб у цьому енергоносії покриває за рахунок поставок з Росії. Російський газ німці купують за ціною в 250 доларів за тисячу кубометрів. Газета Die Welt пише:

Російський газовий монополіст посилається на те, що вартість газу завжди дещо із запізненням віддзеркалює розвиток ціни на нафту. Але це тільки частина правди. Споживачів на Заході таким чином хочуть примусити розплачуватися й за внутрішні проблеми в російському газовому секторі. Концерн купує газети, енергетичні та нафтові товариства і при цьому забуває про своє головне поле діяльності. Газпром вже майже не здатний паралельно забезпечувати газом російський та західноєвропейський ринки. При цьому незалежні газовидобувні фірми здатні в доповнення до Газпрому виробляти достатню кількість блакитного палива й постачати його, якщо це допустить російський уряд, - пише газета Die Welt.

Інша німецька газета Frankfurter Rundschau звертає увагу на політичний аспект проблеми:

Газового монополіста (...) цілком можна порівняти з державним органом, такими собі м’язами, якими Кремль дозволяє грати. Він постачає енергоносій і вимагає за це не тільки євро або долари, але виставляє також політичну ціну. (...) Ми можемо закуповувати газ в іншому місці. Але чи це справді так? Алжир міг би постачати нам зріджений газ. Щоправда, поки що ми не маємо відповідної техніки для прийому такого вантажу. Однак це справді була б альтернатива, якби тільки не контракти, якими алжирська компанія „Sonatrach“ пов’язана з Газпромом. Хто тут говоритиме ще про Чечню? Хто ставитиме стару платівку про подальше існування КДБ/ФСБ? Хто завгодно, тільки не ми. Нам потрібен газ. Буде холодно, - саркастично зазначає німецька газета Frankfurter Rundschau.

Газета Obermain-Tagblatt радить не вдаватися в песимізм, а наполегливо працювати над зменшенням енергетичної залежності від Росії:

Байдуже, зростатимуть чи ні в далекій перспективі ціни на газ і чи матиме рацію найбільший газовий імпортер - компанія E.ON-Ruhrgas, яка посилається на довгострокові угоди про постачання газу, - нині нам не завадило б розпізнати потенціал агресивності, який міститься в намірах Газпрому. Адже постачальники однозначно сидять на довшому кінці палиці, оскільки в Німеччині кожний другий будинок опалюється газом. Короткострокових альтернатив, за допомогою яких можна було б натопити в кімнаті, фактично не існує. Але в довгостроковій перспективі таку залежність зменшити можна. Для цього необхідно, наприклад, посилено розвивати альтернативні види енергії та послідовно вичерпувати потенціал її ощадного споживання, - вважає німецька газета Obermain-Tagblatt.

Видання в інших країнах пишуть про складнощі, з якими доводиться мати справу контингенту НАТО в Афганістані. Це питання є головним на ризькому саміті Північноатлантичного альянсу. Французька газета Le Figaro коментує:

Через 17 років після падіння Берлінської стіни майбутнє НАТО вирішується в Афганістані. Після того, як влітку натовські війська поширили свої дії на всю територію країни, не можна не помітити погіршення ситуації. З огляд на небезпеку провалу найбільшої в історії альянсу військової операції самміт у Ризі мав би виконати роль воєнної ради, яка б зобов’язала всі країни-члени долучитися до зміни стратегії в Афганістані. Але, на жаль, суперечка союзників щодо доктрини може паралізувати будь-яке рішення. (...) Дехто у Вашингтоні плекає мрію про „глобалізацію” альянсу за рахунок надання членства в ньому Японії та Австралії. Але більш нагальною сьогодні є розробка стратегії для порятунку Афганістану. Оскільки лише такою ціною НАТО зможе виправдати своє право на існування, - аналізує французька газета Le Figaro.

Британська газета Times наголошує:

Прикро, що в Європі дуже багато країн полюбляють критикувати, але ухиляються від власного внеску. Вони заявляють про готовність сприяти стабілізації Афганістану, але не хочуть протистояти скептичній суспільній думці, яка відхиляє надання США підтримки в проведенні активних операцій. (...) Оскільки у президента Буша нині значно слабкіші політичні позиції, не слід очікувати, що його європейські союзники змінять своє зневірене ставлення, - критикує британська газета Times.