Довгоочікувана свобода. Що розповідають заручники ХАМАСу
7 грудня 2023 р.
Яір Мозес відреагував на той дзвінок зі змішаними почуттями. Йому повідомили, що його мати Маргаліт має бути серед перших ізраїльтян-заручників, яких мали випустити з полону в Секторі Гази 24 листопада, лише за кілька годин після узгодженого припинення вогню між терористичною організацією ХАМАС та ізраїльською армію. ХАМАС викрав Маргаліт Мозес 7 жовтня з її рідного поселення - кібуцу Нір-Оз.
"Звісно, ми були безмежно щасливі, але також дуже схвильовані", - каже син заручниці Яір Мозес у розмові з DW. Перед звільненням перших заручників ніхто не знав, "чи дійсно це станеться, чи люди дійсно будуть у списку, як проходитиме передача (заручників. - Ред.) Червоному Хресту, як вони потраплять до Єгипту і далі назад до Ізраїлю, як довго триватиме цей процес", каже чоловік.
Лише коли він побачив свою 78-річню мати на перших відео, які ХАМАС поширив перед передачею заручників Міжнародному Комітету Червоного Хреста (МКЧХ), раптом її повернення додому вже видавалося реальним. "У ту мить, коли ми побачили, як вона махає з авто і біжить до автобуса, ми зрозуміли, що вона принаймні фізично в нормі. І ми були, звісно, надзвичайно раді", - каже Мозес.
Психічний стан заручників викликає занепокоєння
На перший погляд багато зі звільнених заручників - станом на зараз їх 105 - виглядали неушкодженими. Хоча багато хто втратив вагу, але крім тих, що зазнали поранень під час викрадення, більшість заручників не мала очевидних травм. Але їхній психічний стан викликає занепокоєння.
Читайте також: Save the children: Мільйон дітей у небезпеці у Секторі Гази
Коли людей вранці 7 жовтня викрали з різних місць на півдні Ізраїлю, деякі з них стали свідками того, як вбивали їхніх родичів чи сусідів. Натомість інші до їхнього звільнення не знали, що в заручники взяли їхнього чоловіка чи дружину, або ж іще когось із рідних. Дорослих чоловіків-ізраїльтян ХАМАС із полону поки що не випустив.
Під час нападу на Ізраїль 7 жовтня ця терористична організація вбила 1200 ізраїльтян, 239 людей було викрадено і взято в заручники в Секторі Гази. Натомість жертвами дій ізраїльської армії стали понад 15800 палестинців. Принаймні, такі цифри називає контрольоване бойовиками ХАМАС міністерство охорони здоров'я Гази. Ці дані неможливо перевірити з незалежних джерел.
"Деяких заручників били"
Поступово ізраїльська громадськість починає дізнаватися подробиці пережитого заручниками, але поки що з їхніх історій відомо небагато. До того ж, не все, що люди розповідають рідним, стає відомо широкому загалу. Маргаліт Мозес, за словами її сина, багато розповіла родині. "Але ми не все можемо розповідати іншим. Нас попросили не робити цього, аби не наразити на небезпеку тих заручників, які досі залишаються там", - каже Яір Мозес. "Що я можу сказати, так це те, що вона намагалася зберігати позитив, намагалася допомогти іншим, приміром, коли старшим людям потрібно було в туалет. Вона намагалася співати чи спілкуватися з іншими", - додає він.
На відео передачі заручників працівникам МКЧХ дехто навіть махав на прощання своїм викрадачам. "Це було шоу, в якому вони мусили грати", - вважає Ашер Бен-Ар'є, професор школи соціальної роботи та суспільного добробуту Єврейського університету в Єрусалимі. "Розповіді тих, хто вийшов із полону, дані про психічний та фізичних стан, історії, які ми чуємо, - це все було далеко не дружелюбно", - каже він.
Читайте також: ЦАХАЛ підтвердив загибель п'ятьох заручників у полоні ХАМАСу
Бен-Ар'є спеціалізується на травматичних станах у дітей, він брав участь у розробці протоколу підтримки заручників після їхнього звільнення та спілкувався передусім із дітьми та їхніми матерями. "Були також свідчення очевидців через тайських заручників. З кимось поводилися трохи краще, з іншими гірше. Декого били, іншим не давали їжі, комусь не давали спати. Це було брутально".
9-річна заручниця, яка говорить лише пошепки
Родичі інших заручників розповіли ізраїльським та іноземним ЗМІ про пережите, приміром, про те, як на початку їм давали ще достатньо їжі, але з часом дедалі менше - лише трохи рису та печиво. 12-річного Ейтана, за словами його тітки Дебори Кохен, змушували дивитися "відео жахіть 7 жовтня", а також деякий час утримували в кімнаті. "Коли його привезли в Газу, люди, повз яких він проходив, били його, - розповіла Кохен французьким ЗМІ. - І вони погрожували дітям зброєю, коли вони починали плакати".
А дев'ятирічна Емілі після повернення із Сектора Гази говорила лише пошепки, розповідає її батько: "Коли вона говорила зі мною, я нічого не міг зрозуміти".
Яір Ротем - дядько 13-річної Хіли, яка теж побувала у заручниках. Він каже, що викрадені провели 50 днів у темряві, без можливості прийняти душ і майже без їжі. Деякі спали на лавках, інші - на матрацах на підлозі. Їм наказали вдень перемовлятися пошепки, а вночі мовчати, повідомив Ротем ізраїльським ЗМІ.
Лікарі та психологи порадили сім'ям не засипати звільнених питаннями чи інформацією. Все, що їм зараз потрібно, - це знову відчути, що вони самі контролюють своє життя, зазначає професор Ашер Бен-Ар'є: "Найголовніше - не вирішувати за них. Ви повинні запитати їх, чого вони хочуть чи не хочуть робити, і дозволити їм знову контролювати своє життя, наскільки це можливо.
Понад 130 ізраїльтян залишаються у заручниках у ХАМАСу
Для Яіра Мозеса жахіття ще не закінчилося. Розлучені батьки чоловіка жили в кібуці Нір-Оз, який зазнав нападу. Його 80-річний батько досі перебуває в руках у бойовиків ХАМАСу, і ось уже два місяці про нього немає жодних звісток. За оцінкою влади Ізраїлю, в Секторі Гази зараз залишаються в заручниках 137 людей.
МКЧХ наразі не отримав доступу до заручників у Секторі Гази. "З кожним днем росте моя тривога за батька та за всіх інших, хто ще там", - зізнається Мозес. Він виріс у Нір-Озі і особисто знайомий з багатьма мешканцями кібуцу: "Для мене це не просто список з іменами, я знав їх усіх. Але й ті, кого я не знаю, молоді люди з фестивалю в Реїмі, військові - всі вони повинні повернутися на батьківщину".