Другий фронт тепер і в РФ: як це впливає на перебіг війни?

Вигорілі автомобілі та зруйновані будівлі - тепер так виглядають не лише обстрілювані українські міста, а й деякі російські, зокрема Бєлгород та довколишні райцентри. Протягом останніх днів прикордонні території Бєлгородської та Курської областей зазнавали постійних обстрілів, а підрозділи "Російського добровольчого корпусу" (РДК), легіону "Свобода Росії" та "Сибірського батальйону" перетнули українсько-російський кордон і воювали з армією РФ вже на території Росії.

В головному управлінні розвідки міноборони України кажуть, що російська збройна опозиція діє на території Росії як "самостійні структури та організації", які складаються з російських громадян, і що вони "у себе вдома". Бійці легіону "Свобода Росії" та РДК неодноразово проводили рейди на території РФ і торік, хоча й у менших масштабах.

Читайте також: Москва визнала прорив збройної опозиції на Бєлгородщину

Три головні оперативно-тактичні цілі України

Чи відповідає ця тактика нормам міжнародного права та військової доцільності? Військовий історик, офіцер служби генштабу австрійської армії та голова одного з відділів Військової академії у Відні Маркус Райснер (Markus Reisner) у розмові з DW ствердно відповідає на обидва ці питання і нагадує, що Стаття 51 Статуту ООН дає Україні право на самооборону від агресора. Що ж до ефективності комбінованих з ударами дронів українських атак, то експерт нагадує, що вони вже забезпечили скорочення виробничих потужностей російських нафтопереробних заводів на 10-15 відсотків. "Питання в тому, як на це відповість Росія? І коли поглянути на те, що сталося за останні 48 годин (масові ракетні атаки РФ по українській енергоінфраструктурі. - Ред.), то чітко видно, що росіяни пов'язують свої стратегічні повітряні атаки з цими діями", - зазначає Райснер.

Загалом опитані DW оглядачі наголошують на трьох головних цілях української активності в російському прикордонні: передусім економічно-технічні збитки ускладнюють російську військову логістику як-от паливне забезпечення техніки та авіації. Але за словами експертки з оборонних досліджень в лондонському Кінгс-коледжі Марини Мірон, двома іншими не менш важливими оперативно-тактичними цілями є здійснення психологічно-інформаційного впливу, яке "підточує мораль Кремля", а також і те, що, за її словами, "це допомагає відволікти увагу російських військ, які, можливо, збираються розпочати наступ на Харків і Куп'янськ. Тому є сенс в тому, щоб здійснити ці атаки в цьому районі", - впевнена Мірон.

З її думкою погоджується і експерт Інституту досліджень зовнішньої політики США (FPRI) у Філадельфії Філіп Василевскі. "Це також і психологічна операція з дискредитації Путіна на тлі виборів, які тільки-но минули, а також для того, щоб показати, що його обіцянка про те, що ця війна не зачепить звичайного росіянина, не відповідає дійсності", - каже Василевскі й додає, що операції в російському прикордонні "підривають твердження Кремля про те, що всі росіяни підтримують цю війну, оскільки в цих атаках ми маємо справу з трьома російськими добровольчими формуваннями, які воюють на боці України".

Читайте також: Влада Бєлгородської області РФ вирішила евакуювати 9 тисяч дітей

Державний кордон РФ як продовження лінії фронту?

Про те, що атаки на території Бєлгородської та Курської областей зірвали плани масштабного російського наступу, заявили самі представники російських добровольчих формувань, що воюють на боці Збройних сил України (ЗСУ), під час пресконференції в Києві раніше цього тижня. "Ми змогли перенести повномасштабні бойові дії на територію ворога. Якщо раніше ми говорили, що державний кордон РФ перетворився на укріплену зону, то зараз це продовження лінії фронту", - сказав командир "Російського добровольчого корпусу" Денис Нікітін.

Маркус Райснер у цьому зв'язку звертається до термінології політичної філософії, називаючи цю тактику України макіавеллізмом - коли ціль виправдовує засоби.

За словами ж, київського політолога Володимира Фесенка, це вимушена реакція на запити громадськості в Україні. "Це відповідь на регулярні масовані жорстокі обстріли Харкова. У Харкові щодня гинуть люди. Мирні люди. Харків періодично й дуже часто перебуває під масованими російськими обстрілами".

Однак без різнорівневої координації, такий підхід, навіть за умов ефективності, може викликати тертя із західними союзниками, передусім зі США, каже Райснер і звертає увагу на останню публікацію у Financial Times від 22 березня: згідно з даними видання, у Вашингтоні закликали Україну припинити нові атаки на енергетичну інфраструктуру Росії через побоювання, що вони можуть призвести до зростання світових цін на нафту й спровокувати Росію до ударів відплати.

"США мають стратегію на стримування Росії, але не на знищення Росії. Тому є страх, що під надмірним тиском Росія може обрушитися або вдатися до використання засобів, яких ми хотіли б уникнути. І це, звичайно, застосування ядерної зброї", - пояснює Райснер і принагідно критикує цей підхід американців до стримування РФ, коли українці отримують недостатньо зброї для виграшу у війні. "Вони отримують лише те, що їм потрібно для боротьби, але не те, що їм потрібно для перемоги", - критикує Райснер.

У Раді нацбезпеки США, відповідаючи на запит FT, заявили, що "не заохочують та не уможливлюють" українські удари по цілях на території Росії. До слова, цього тижня в Київ з неоголошеним візитом прибув радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван. Він обіцяв працювати над розблокуванням у Конгресі подальшої допомоги ЗСУ. Деякі оглядачі, проте, вважають Саллівана представником так званого "непоразницького" крила американської адміністрації на противагу іншим, чітко орієнтованим на військову перемогу України, як-от міністр оборони Ллойд Остін, позиція якого ще від початку війни була в тому, щоби "ослабити Росію" настільки, щоб вона більше ніколи не змогла повторити таку агресію, як в Україні.

Читайте також: Радник Байдена - в Україні: обіцяє домогтись розблокування допомоги США

У війни на виснаження своя динаміка

Водночас українські експерти радять не применшувати значення відкриття "другого фронту", нехай наразі й обмеженого кількома прикордонними районами, для ходу воєнних дій у цілому. Так, за оцінками директора київської Мережі нових геополітичних досліджень (NGRN) Михайла Самуся, "у росіян зараз зайвих сил немає, зайвої техніки немає, у них дефіцит бронетехніки і військової техніки, озброєння". "Їм треба буде якісь підрозділи переміщати, щоб нейтралізувати цю загрозу. Зараз вони в основному діють силами спеціального призначення. Але, думаю, їм доведеться все ж реагувати більш реальними військовими силами, переводити підрозділи і з'єднання. І це матиме ефект на фронті", - каже Самусь і прогнозує, що армія РФ втрачатиме потенціал на напрямках, де вони продовжують намагатися наступати: Авдіївський, Бахмутський, Роботине тощо.

Загалом же опитані DW оглядачі не очікують того, що бої на території Росії невдовзі переростуть у похід на Москву. Але вже сам факт перенесення війни на територію Росії, проведення евакуації населення, на їхню думку, надломлює авторитет путінського режиму і створює більше передумов для його повалення. Якщо ж ЗСУ здобудуть ще значніших перемог на фронті, силова вертикаль у Росії може захитатися, вважають експерти.

Водночас Маркус Райснер радить у зв'язку з цим не забувати, що це війна на виснаження, яка слідує своїй динаміці й відрізняється від блискавичних операцій на кшталт "Бурі в пустелі" 1991 року, яку міжнародна коаліція успішно вела проти військ Саддама Хусейна після нападу Іраку на сусідній Кувейт. За теперішніх умов, коли РФ навіть попри санкції нарощує потужності свого військово-промислового комплексу, а ЗСУ вже зараз гостро відчувають дефіцит ракет ППО, боєприпасів та людського ресурсу, час грає не на користь України, застерігає австрійський військовий оглядач.