Експертка: Угода з Великобританією - дипломатичний жест

Візит британського прем'єра Ріші Сунака до України кілька днів тому ознаменувався передусім підписанням між Києвом та Лондоном довгострокової безпекової угоди, яка обіцяє Україні далекосяжну підтримку Великобританії у захисті від російської агресії. Угода розрахована на 10 років та має гарантувати стабільну військову допомогу Києву з боку Лондона. Український президент Володимир Зеленський представляє угоду як великий прорив, що "фіксує наші сильні безпекові позиції на весь період до вступу України в НАТО".

Та деякі скептики називають документ радше декларативним, порівнюючи його з Будапештським меморандумом. Про те, як нова угода може вплинути на перебіг війни з Росією та чи наближає документ Україну до вступу в НАТО, DW поговорила з експерткою з оборонних досліджень у Кінгз-коледжі Лондона Мариною Мірон.

DW: Великобританія стала першою країною Великої сімки, яка підписала з Україною угоду щодо серйозніших двосторонніх безпекових "запевнень". Що це означає для України та її безпеки?

Марина Мірон: По суті, Ріші Сунак пообіцяв Україні більше далекобійних ракет, більше дронів і консультативної допомоги для армії, у сфері кібербезпеки та, можливо, більший обмін розвідданими. Багато з цього було й донині - українські війська тренували за кордоном, країни НАТО також надають Україні певну консультативну підтримку. Що ж стосується дронів та далекобійних ракет, то це, звісно, дуже важливо для України. Утім, ми не знаємо, коли Україна почне їх отримувати та в якій кількості. З огляду на дії Росії час - це важливий фактор того, наскільки це вплине на ситуацію в Україні.

З іншого боку, проблематичним моментом багаторічної двосторонньої угоди між Великобританією та Україною є також те, що Ріші Сунак не буде прем'єром завжди. І цікаво, як наступний прем'єр, залежно від того, яку партію він чи вона представлятиме, дивитиметься на цю угоду та чи буде її поважати й до якої міри. Адже ми вже бачили обіцянки з боку європейських країн та США про те, що вони стоятимуть на боці України "стільки, скільки потрібно". А зараз ми бачимо блокування допомоги Україні в США, важку ситуацію щодо допомоги в ЄС. Тому я думаю, що ця двостороння угода між Україною та Великобританією покликана підштовхнути інші європейські країни до таких же кроків. Це радше стратегічний сигнал. І тоді замість того, аби витягувати гроші зі спільного кошика ЄС, кожна країна, у якої є можливість допомогти Україні, є зброя та гроші, могла би підписати окрему угоду з Україною та сказати: ми надішлемо вам те, що маємо в запасі.

Це збігається зі словами президента України Володимира Зеленського, який під час зустрічі з британським прем'єром Ріші Сунаком сказав, що британсько-українська угода створює підґрунтя для майбутньої роботи з іншими партнерами. Наскільки ймовірними є подібні угоди зі США, Францією, Німеччиною?

Я думаю, що це залежить від кожної конкретної країни та її можливостей. І я думаю, що Німеччина має дещо, що могла б дати, але дуже боїться ескалації. А Росія вже зараз відреагувала на угоду з Великобританією, сказавши, що це чи не пряме втручання, перейдені "червоні лінії" тощо. Тому я думаю, що інші європейські країни діятимуть дуже обережно. Франція так само дуже обережна щодо того, аби надавати Україні деякі речі. У Німеччині досі не вирішено питання з далекобійними ракетами Taurus - незрозуміло, станеться це чи ні. Тобто дуже важко передбачити, про що саме йтиметься в цих угодах, про яку зброю, про які строки її надання. Ця ситуація дуже нагадує мені минулий рік, коли Великобританія була першою країною, що заявила про надання Україні 14 танків Challenger 2. І після цього Німеччина все одно не була певна. І лише після згоди з боку США Німеччина вирішала дати зелене світло (на постачання Україні танків німецького виробництва. - Ред.) Тож я гадаю, що в цій ситуації дії США так само будуть вирішальними для того, що робитимуть європейські партнери, особливо Німеччина. А що стосується США, то тут ситуація не виглядає добре з огляду на блокаду в Конгресі, але також з огляду на інші проблеми, що з'явилися останнім часом. Я говорю і про Газу, і про хуситів у Червоному морі, а також про проблеми в Латинській Америці - у Венесуелі та Гаяні, а також в Еквадорі, де почалася громадянська війна, і меншою мірою також про Китай і Тайвань та Північну й Південну Кореї. Тобто є багато гарячих точок, і я думаю, що США буде дуже важко погодити будь-яку допомогу.

Читайте також: Ракети Taurus для України: німецький страх дальністю 500 км

В Україні можна почути критичні голоси, які кажуть, що угода з Великобританією не передбачає ратифікації у британському парламенті. І ви вже згадали, що невідомо, якою буде ставлення до неї нового прем'єра, якщо він, приміром, буде лейбористом. Наскільки критичним є питання ратифікації?

Я думаю, що воно може бути критичним. Адже Великобританія також має проблеми з військом, зокрема із флотом та виводом із експлуатації кораблів. Тобто існують проблеми у британській армії, які вона має вирішувати сама. І це можуть бути аргументи проти угоди з Україною, особливо проти її багаторічного характеру. Адже як можна передбачити майбутнє? Не можна знати, в якій економічній ситуації Великобританія опиниться через два роки з нинішньою інфляцією та економічною ситуацією у світі. Тому для мене ця угода - це радше дипломатичний жест, ніж щось інше. Я дуже сумніваюся, що це якось допоможе українській безпеці та українській армії, принаймні у короткостроковій перспективі.

Дехто в Україні порівнює нову українсько-британську угоду з Будапештським меморандумом 1994 року, називаючи її беззубою. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?

Я не впевнена, що робила б таке порівняння. Але я вважаю будь-які міжнародні угоди проблематичними в довгостроковій перспективі. Варто подивитися на міжнародне право та впровадження міжнародного права та міжнародних угод. І є сторони, які порушують ці домовленості та залишаються непокараними. Адже немає інституції, яка може піти та покарати їх або ж піти і сказати: ви маєте дотримуватися цієї угоди. І в цьому я бачу проблему. Якими є дипломатичні наслідки для Великобританії за недотримання чи зміну правил цієї угоди? Тож я думаю, що це певний простір для маневру, який Великобританія залишила для себе. На жаль, я думаю, що Великобританія у будь-якому разі не робитиме чогось, що не буде вигідно передусім Великобританії.

Чи вплине, на вашу думку, нова угода між Великобританією та Україною на тактичні кроки Росії у війні проти України?

Не думаю. Окрім як доповнити наратив про "англо-саксонського ворога" в російському інформаційному просторі, я не думаю, що на цій стадії ще якось вплине. Адже ми не знаємо, що і коли Україна отримає. А також ми не можемо передбачити, в якій стадії перебуватиме війна в той момент, коли українці почнуть щось отримувати. Проблема в тому, що Україна не просто потребує дронів чи ППО. У мене є враження, що союзники наче намагаються затикати дірки, коли виникає потреба. Мовляв, ми надамо вам системи ППО, але недостатньо. Але все ж ми дещо надали. Тож пункт виконано. Вам потрібні артилерійські снаряди? Добре, ми вам надамо, аби українська армія могла зберігати паритет з російською артилерією протягом кількох місяців. А потім кажуть: ми ж уже надали вам артснаряди, чому ви просите їх знову? Зараз Україна намагається компенсувати проблему з артилерією застосуванням дронів.

Наскільки нова угода з Великобританією наближає Україну до членства в НАТО?

Я думаю, що це мало пов'язано із членством у НАТО як таким. Є чіткі критерії, які Україна має виконати для того, аби вступити до НАТО. І Україна намагається з 2008 року отримати план дій щодо членства. Відтоді було чимало спроб реформ, зокрема щодо боротьби з корупцією. Адже йдеться не лише про армію. Але є ще один важливий момент: немає чітко визначеної території. Тож поки триває війна, я не думаю, що в України є якийсь шанс долучитися до НАТО.