Хто такі колаборанти і як їх карають

Жінки з урнами для голосування і списками виборців ходять від дверей до дверей в окупованих містах України у супроводі озброєних до зубів людей у військовій формі - у мережі ширяться численні відео з камер спостереження, які документують як проходить на захоплених Москвою територіях незаконний "референдум" про приєднання до Російської Федерації. Жінкам на відео у разі деокупації Україною цих територій загрожує до 10 років позбавлення волі. Таке покарання передбачає за участь в організації та проведенні незаконних виборів або референдумів на тимчасово окупованій території частина 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України. Ухвалені навесні цього року законодавчі зміни вперше визначили, що таке колабораційна діяльність і чим вона загрожує громадянам України.

Може 10 років тюрми, а може й нічого

На практиці, однак, застосування нових норм виявляється неоднорідним, констатують правники. З одного боку, визначення складу злочину виписане подекуди нечітко. Крім того, у багатьох випадках покарання може сильно різнитися на розсуд прокурорів і суддів. Наприклад, за участь в організації окупаційних "референдумів", суд може посадити на 10 років, а може лише заборонити на деякий час займатися певною діяльністю. Може конфіскувати майно, а може й не конфіскувати.

Органи досудового розслідування у кожному окремому випадку муситимуть дослідити, чи була участь у роботі відповідних "виборчих комісій" добровільною, чи здійснювалася під примусом, пояснив у розмові з DW правник, професор Києво-Могилянської академії Микола Хавронюк. "Якщо ми говоримо про фізичний примус, то про кримінальну відповідальність не йдеться. Якщо на людину тиснули психічно, то кваліфікація залежить від того, чи були наслідки, яких боялася ця людина тяжчими, ніж наслідки вчиненого нею діяння", - пояснює директор Центру політико-правових реформ.

Враховуючи, що наслідком участі в організації "референдумів" від окупантів є анексія частини території України, то наслідки є вкрай тяжкими для цілої держави і знайти виправдання цим діям з огляду на тиск буде непросто, вважає Хавронюк. "Покарання до 5 років позбавлення волі суд може замінити випробувальним терміном. Тим, хто несе особливу відповідальність за організацію референдумів, очолює комісії і примушує до співучасті інших, може загрожувати і 9, і 10 років реального тюремного терміну", - зазначає експерт.

Читайте також: Коментар: Путін змушений вдатися до ескалації, щоб вижити

Де пособник, де колаборант?

Водночас Олена Луньова з центру прав людини Zmina вважає, що люди, які допомагають зміцнювати на захоплених територіях окупаційну владу, є зрадниками і вигадувати для них нові статті про колабораціонізм взагалі не мало сенсу. Натомість судити їх треба за державну зраду, вважає правозахисниця. "Зараз прокурори і судді часто не можуть чітко провести межу - де закінчується державна зрада, де починається колабораціонізм, а де пособництво. До цього ще й додали прославлення ворога  стаття 436 прим.2. Отже, ми маємо багато статей, які про одне й те саме. І дієвого розмежування нема. Але ж це велика різниця щодо покарання", - критикує Луньова.

За одне й те саме діяння, зазначає вона, людину можуть позбавити права обіймати посади в органах державної влади на 10 років, а можуть і посадити на п'ять років до в'язниці. "Наприклад, чоловіку, який очолив херсонське відділення "Промсвязьбанку", інкримінували "пособництво". Натомість жінка, яка  очолила відділення "держбанку" у "ЛНР", отримала звинувачення у колабораційній діяльності", - наводить приклад Олена Луньова. Вона критикує, що статті про колабораціонізм виписані надто формально, а передбачене покарання у багатьох випадках не враховує, наскільки суспільно небезпечні наслідки конкретних дій. 

Коли окупанти "попросили" баранини

Левова частка вироків за статтею про колабораціонізм, доступних у судовому реєстрі на даний момент, стосуються схвалення дій окупантів у соцмережах або у громадських місцях. За це здебільшого карають позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування на 10 років. Ще одна "популярна" норма: частина 4 статті 111-1 Кримінального кодексу - колабораційна діяльність, яка полягає у "передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора". Під це визначення, як засвідчує практика, може підпасти що завгодно - від "добровільної" передачі окупантам харчів, цигарок і алкоголю до надання їм можливості зарядити мобільні телефони. Найбільше людей за цією статтею, як випливає із судового реєстру, засуджують у деокупованих ще навесні районах Сумщини. Комусь за годування окупантів присуджують штраф у понад 17 тисяч гривень, комусь тюремне ув'язнення з випробувальним терміном.

Найбільше не пощастило раніше судимому мешканцю Охтирського району Сумської області, який проведе у в'язниці один рік і три місяці за те, що передав росіянам дві тушки баранини. Суд у Сумах наприкінці серпня постановив, що колаборант "тим самим забезпечив окупаційну діяльність" росіян, а взамін "отримав привілеї у вільному та безперешкодному переміщенні окупованою територію села". При цьому у вироку зазначено, що чоловік "добровільно" зарізав двох баранів. Однак далі по тексту зазначається, що окупанти його про це "попросили".

Наскільки добровільним є щось, про що тебе попросили озброєні окупанти? На такого роду питання чинний закон не дає однозначних відповідей, каже Микола Хавронюк. "Слід уточнити, що ініціатива щодо передачі матеріальних ресурсів окупантам має виходити саме від колаборанта, а не від окупантів. Крім того, коли ми говоримо про колабораціонізм, мало би йтися не про двох баранів, а про щось значно більше", - наголошує експерт. Хавронюк брав участь у розробці змін і уточнень до законодавства про колабораціонізм, зареєстрованих у серпні депутатом від "Голосу" Ярославом Юрчишиним. Документ передбачає точніше визначити поняття "колабораційна діяльність" і відокремлення його від інших злочинів, таких як державна зрада.

Читайте також: Деокупована Балаклія: що залишили після себе росіяни

Не те саме, що державна зрада

Микола Хавронюк з однодумцями у законопроєкті також пропонують скасувати низку положень статті 111-2 "пособництво державі-агресору", оскільки вони значною мірою дублюють статтю 111-1 про колабораціонізм, а також зменшити покарання за низкою статей, яке сягає подекуди 15 років позбавлення волі. "Це дорівнює покаранню за державну зраду. Але ж державна зрада - це зрада людини, яка дала присягу батьківщині. А колабораціонізм - це більш дрібні діяння", - додає Хавронюк.

Переглянути наявний підхід до покарання за колабораціонізм вимагає і правозахисниця Олена Луньова. Вона вважає, що правоохоронці перш за все мають сфокусуватися на високопоставлених зрадниках. "Якщо людина стала гауляйтером, то вона стала обличчям окупації. Окупант завжди шукає, хто допоможе легітимізувати окупацію", - каже Луньова. Вона закликає враховувати той тиск, під яким в окупації перебувають пересічні посадовці - від директорів шкіл до сільських голів, яких постійно шантажують і залякують.