Протягом двох днів на території Бєлгородської області точилися бої. Стверджується, що з обох боків брали участь громадяни Росії. З одного боку - путінські силовики, з іншого - члени "Російського добровольчого корпусу" і легіону "Свобода Росії" (що достовірно перевірити неможливо). Під загрозою опинилися нібито навіть військові частини, де зберігаються компоненти ядерної зброї. Що це було і які у цього рейду можуть бути наслідки?
Бєлгородський кейс як символ безсилля силовиків
Російська влада та силовики показали неготовність воювати на власній території. Усі розповіді про створення зони перешкод вартістю нібито близько 10 мільярдів рублів виявилися брехнею чи блефом. Бійці на бронемашинах легко захопили прикордонну заставу ФСБ і пройшли вглиб російської території. Оголошена владою РФ термінова евакуація населення не спрацювала, писали перелякані громадяни у місцевих чатах, а також і губернатору В'ячеславу Гладкову у його соцмережах. При цьому обстріли з російського боку під час боїв явно наносилися і по своїх населених пунктах. І в цьому немає нічого дивного. Чого б це люди, які тисячами гнали росіян на вірну смерть на фронті, берегли б їхнє життя в тилу.
Окремий коментар можна було б цілком присвятити непрофесіоналізму місцевої поліції та ФСБ. Вони самостійно не змогли чинити опору, можливо, тому що розбещені корупційною рентою, збір якої вже багато років є для більшості правоохоронців головним реальним доходом. Їхні антитерористичні підрозділи втратили бойові навички, адже багато років їхня головна робота - боротьба з інакодумством. "Гвинтити" студента чи пенсіонерку, фальсифікувати екстремізм серед неповнолітніх у соцмережах, вигадувати "зрадників батьківщини" куди простіше, ніж із повними від страху штанами повзати в траві, відстрілюючись від реальних диверсантів.
Не дивно, що противник, ким би він не був, легко завдав ударів по обласних управліннях ФСБ та поліції у Бєлгороді. Як стверджується - у момент, коли там зібралося все керівництво та обговорювало проведення контртерористичної операції, стягнувши для охорони себе коханих значну - якщо не більшу частину - боєздатну техніку.
Громадянам РФ доведеться захищати себе самим
Необхідність реальної самооборони - перше, що усвідомили жителі Бєлгородської, а можливо й інших прикордонних російських областей. Наявність в населеному пункті відділку поліції, військової частини чи бази інших російських силовиків перетворює будь-яке село на ціль для диверсантів - і тільки. У разі небезпеки силовики рятуватимуть самі себе. Умовний генерал Лапін приїде захищати мирних громадян лише тоді, коли супротивник піде сам. А жителям потрібно бути готовим до самоевакуації. Або мати запаси харчування у підвалі та зброю, хоча б мисливську.
Після скасування режиму контртерористичної операції насамперед про свої претензії до російських військових заговорив навіть губернатор Гладков. І тепер російська влада насправді не шукає способу не допустити повторення диверсії, вона шукає, кого зробити "стрілочником", перевалюючи провину одне на одного.
Все це результат того, що, з одного боку, в цьому конфлікті бере участь держапарат, який, якщо можна вірити тому ж Пригожину, категорично відмовляється від будь-якої допомоги у гарантуванні безпеки і більше ворогів боїться ініціативи від власних громадян, а з іншого боку, власне, громадяни: самостійні, активні, українські, російські, а головне - вільні. У цій схемі російські мирні жителі виявляються фактично "в одному окопі" з диверсантами, а не з власною владою, якщо раптом захочуть захищати своє майно та життя.
Бої під Бєлгородом - а що далі?
Що стосується довгострокових наслідків рейду в Бєлгородську область, то тут все дуже неоднозначно. З одного боку, бійці, які прийшли з України, показали, як прогнив російський держапарат. Виразно видно, що якби на територію "корінної" Росії зайшло повноцінне військове угрупування ЗСУ, воно б на другий день окопувалося вже в одному або кількох обласних центрах.
Але українські військові скуті гарантіями, які давали своїм західним партнерам. Американці вже заявляють, що з'ясовують, чи використовувалася під час рейду передана ними зброя, дозволу на застосування якої на російській території вони не давали. І з цієї точки зору, така атака може зіграти на руку тим, хто виступає за зменшення або припинення військової допомоги Україні з боку країн-членів НАТО.
Щодо росіян, то правду про цю атаку вони дізнаються нескоро. Не піднімуться вони патріотичною хвилею. Правдивої інформації про бої під Бєлгородом у центральних медіа не було. Натомість є й будуть чутки. Але вони мають одну особливість - вони завжди стають перебільшеними. І, можливо, на Далекому Сході люди за тиждень вважатимуть, що ціла українська армія йшла на Москву і насилу була зупинена під Бєлгородом. Але і це навряд чи підніме бойовий дух росіян.
Автор: Іван Преображенський, кандидат політичних наук, експерт із Центральної та Східної Європи, оглядач низки ЗМІ.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.