Чи справді Путін попросив Китай про постачання зброї і допомогу проти західних санкцій, ззовні важко оцінити. На жаль, так завжди, коли йдеться про інформацію спецслужб, злиту у ЗМІ. Однак той факт, що це повідомлення наполегливо спростовували і у Москві, і у Пекіні, може свідчити про те, наскільки слизькою є ця тема для обох сторін. Імперські амбіції Путіна не надто в'яжуться з можливими проханнями про допомогу на адресу Сі Дзіньпіна вже після початку розв'язаної війни. Це було би публічним визнанням військової та економічної слабкості. Для Китаю натомість будь-яка спроба допомогти росіянам обходити західні санкції або пом'якшувати їхні наслідки була би пов'язана з небезпекою самому бути стягненим у санкційний вир.
Щодо останнього у Пекіні серйозно ламатимуть голову. Китаю, який значно ширше інтегрований у світову економіку, ніж постачальник енергоресурсів Росія, йдеться не лише про питання короткострокового падіння кон'юнктури. Торгівля з Америкою і Європою залишається важливою передумовою подальшого економічного зростання у Китаї. У цьому сенсі нічого не міняє і дедалі більш націоналістична політика останнього часу. Імовірно, у Китаї дуже уважно стежать за тим, з якою швидкістю таку посередню за розмірами економіку, як російська ізолюють від світової торгівлі. Притому донедавна на Заході ще дискутували про "від'єднання" Китаю.
Тим не менше, Пекін не перебіжить з високо піднятими прапорами в антиросійську коаліцію, яку успішно сформував Байден. Тим більше нереально, щоб у цьому сенсі щось суттєво змінила одна-єдина американсько-китайська зустріч у Римі. Певно, Путін може бути для Сі корисним (бо вразливим) союзником у стратегічному протистоянні із заходом. Принаймні доти, доки Росія не завдаватиме шкоди економічним інтересам Китаю. Від Пекіна Україні немає на що розраховувати.
Автор: Ніколас Буссе, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.