Після виборів у Німеччині 26 вересня, коли Анґела Меркель (Angela Merkel) остаточно піде у відставку після 16 років перебування на посаді канцлерки, Європейський Союз попрощається з керівницею уряду, яка обіймала її найдовше.
Відверто кажучи, Меркель тривалий час була одним з провідних гравців у ЄС. Їй дісталося вирішувати не одну кризу, і, зрештою, їй вдалося консолідувати союз навіть у тяжкі для єдності моменти.
Незважаючи на те, що вона була "командним гравцем" ЄС, Меркель часто вдавалася до дій лише після найтривалішого, наскільки це було можливо, ухилення від ухвалення рішень. І щоб ніхто не сумнівався, наскільки це їй притаманно, існує навіть сленгове німецьке слівце, яке означає "бути нерішучим" і "нічого не робити", а саме - merkeln.
Читайте також: Неочікуваний поворот перед виборами в Німеччині: замість Меркель буде Шольц?
16 років реакціонізму
Хоча Меркель на словах захищала ключові ідеологічні цінності ЄС, багато її рішень були ухвалені лише після зволікань, зигзагів останньої миті або від безальтернативності.
Це не означає, що вони були безспірними, а іноді навіть були сміливими. Під час фінансової кризи у Єврозоні та у Греції Меркель зрештою поборола догми своєї консервативної партії про необхідність жорсткого контролю над витратами та взяла гору над настроями у Німеччині щодо фінансового порятунку грецького уряду. Але лише після того, як спочатку наполягала, що такий крок виключений, і послідовно тягнула з рішенням, аж допоки весь ЄС не опинився за крок від дефолту.
Суворі умови жорсткої економії, що передбачали допомогу Греції та пакети допомоги іншим боржникам південного Середземномор'я, також викликали критику про нав'язування Меркель "німецького шляху" іншим країнам. Це зовсім не те, що сприяло солідарності у ЄС. Я пригадую пронизані обуренням розмови у моїй іспанській родині про те, що німці продовжують насолоджуватися відпочинком за принципом "включено все" на іспанських пляжах, тоді як самі іспанці мусили давати собі раду з урізанням державних виплат і різким зростанням безробіття.
Тоді, у 2015 році, коли мільйони сирійців шукали притулку в Європі, Меркель ухвалила мужнє та морально правильне політичне рішення не закривати кордони Німеччини. Але і це було реакціонізмом, після того, як спроби домовитися про загальноєвропейську систему розподілу біженців зазнали краху, а такі країни ЄС, як Угорщина, відчуили перевантаження. Це дозволило десяткам тисяч шукачів притулку рухатися далі до південного кордону Німеччини.
З недавнього: її відповідь "так" на питання про випуск "коронабондів", або боргу, розподіленого на рівні ЄС, - це як анафема самій же Меркель протягом усього часу її перебування на посаді канцлерки. Ця згода також настала лише після багатьох відповідей "ні", які лунали навіть за умов безпрецедентного економічного спаду, спричиненого пандемією.
Як консерваторка Меркель автоматично налаштована на збереження статус-кво. Вона не хоче робити кроку вперед, аж поки не відчує спиною стіну. Але хоча це раніше і допомагало ЄС, зараз цього вже недостатньо.
Читайте також: Яку пенсію отримуватиме Анґела Меркель, коли залишить посаду
Запит на німецького лідера-візіонера
Щоб вирішити поточні та майбутні виклики, що постають перед ЄС, наступний канцлер або канцлерка Німеччини має продемонструвати проактивне лідерство з програмою розвитку. І хоча деякі німці з історичних причин може й не дуже тішаться з того, що вони є рушієм європейської політики, все ж важливо пам'ятати, що існує різниця між владою та лідерством, і що багато європейців сьогодні бачать у Берліні і свою "столицю".
Задля блага ЄС наступним канцлером або канцлеркою Німеччини має стати не просто командний гравець, а той хто цю команду зможе згуртувати. Потрібно буде випереджати виклики, а не хаотично реагувати на них. А проблем багато. В умовах, коли вирує кліматична криза, нездатність на сміливі дії для політичного лідера світового масштабу - не варіант.
Розгнузданість Росії вимагає лідера, який міг би передбачити та підготуватися до потенційного протистояння у майбутньому, а не когось, хто вирішує оминати сусідів, слідуючи внутрішнім енергетичним інтересам та геополітичному мрійництву.
Рішучість Китаю ствердити свій глобальний вплив та надзвичайно прохолодні відносини зі США означають, що ЄС також повинен позиціонувати себе сильніше та незалежніше, у тому числі шляхом досягнення цілей на оборонні видатки.
Крім того, внутрішні тріщини ЄС вимагають як більш новаторського, так і більш творчого підходу щодо майбутніх політичних рішень. Там, де це дозволяє закон, можливо навіть таких, які йдуть у розріз з підходами Меркель щодо "консенсусу за будь-яку ціну". І не в останню чергу важливо і те, щоби манера комунікації наступного глави уряду була не такою холодною, щоби успіхи ЄС вселяли довіру і захоплення серед громадян, особливо молоді.
До громадян ЄС належать, до речі, і німці. Квітневе опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) показало, що цілих 45 відсотків німців або неоднозначно ставляться до членства в ЄС, або вважають, що це погано. Наступний канцлер чи канцлерка Німеччини може прямо з дому розпочати проактивно будувати майбутнє ЄС.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.