Володимир Путін має три мрії, пов'язані з Білоруссю. Він хотів би домогтися від неї, точніше - від Олександра Лукашенка, визнання Криму російським, згоди щодо розміщення на території країни російських військ та переходу на російський рубль. Дві мрії тепер близькі до того, щоб стати реальністю.
Лукашенко вирішив для себе "кримське питання"
Лукашенко вже заявляв: у новій білоруській конституції, швидше за все, не буде статті про нейтралітет країни. А в записаному днями інтерв'ю, яке він дав кремлівському пропагандисту Дмитру Кисельову, Лукашенко повідомив, що у разі розміщення американської ядерної зброї в Польщі запропонує Путіну розмістити російські ракети в Білорусі. Лукашенко навіть похвалився тим, що він, як "дбайливий господар", зберіг всю необхідну для цього інфраструктуру, що залишилася від СРСР. Тож з нейтралітетом, можна сказати, вже покінчено.
Але головний подарунок - це обіцянка приїхати до Криму разом з Путіним. У тому ж інтерв'ю Лукашенко фактично визнав результати референдуму 2014 року, організованого Кремлем. Він сказав, що після цього острів став "де-юре російським". Тепер він хоче прилетіти до Севастополя. Це, за словами диктатора, означатиме офіційне визнання приналежності Криму Росії.
Ще 9 серпня Лукашенко стверджував, що приїде на півострів лише після того, як "останній російський олігарх" почне постачати туди свою продукцію. Тобто - ніколи. Знадобилось менше чотирьох місяців, аби він змінив свою думку. Це - великий піарподарунок Кремлю. Все ж таки Білорусь в очах росіян - близька, союзна країна, не те, що далекі Нікарагуа, Північна Корея або Сирія, які визнали Крим російським. Більше того, Білорусь стане першою європейською державою, яка це зробить.
Те, що і в якому тоні Лукашенко говорить про Україну, теж не може не тішити Путіна. Білоруський диктатор не може пробачити керівництву в Києві закриття повітряного простору України для авіакомпанії "Белавіа" на знак солідарності з ЄС після інциденту з літаком Ryanair. Лукашенко тепер обіцяє відправити білоруську армію воювати разом із російською у разі, якщо Україна… нападе на Росію! У дев'яності, під час чеченських воєн, Лукашенко хвалився тим, що білоруські громадяни, на відміну від російських, живуть мирно й не беруть участі в жодних війнах. Сьогодні все абсолютно навпаки.
Внаслідок розміщення російських військ у Білорусі Путін отримає прямий вихід до східного кордону НАТО, причому на вразливій його ділянці. Звідти він зможе становити загрозу так званому Сувалкському коридору, який з'єднує країни Балтії з Польщею. Крім того, розміщення російських військових у Білорусі посилить тиск на Україну. Їй доведеться витрачати більше ресурсів та стягувати додаткові частини для захисту кордону від можливого вторгнення з півночі.
Читайте також: Кримське питання: як Україна може відповісти Білорусі
У васалах у Путіна
Упевнений, що ідея війни з українцями, м'яко кажучи, не знайде широкої підтримки серед білорусів. Але мінському режиму не залишилося вибору, окрім як давати Москві дедалі більше обіцянок і дедалі більше прив'язуватися до Кремля. "Міграційна війна" проти ЄС і НАТО, розв'язана Мінськом за підтримки, а можливо, за намовлянням Москви, не змусила Європейський Союз відмовитися від санкцій проти білоруського режиму, навпаки, спричинила ще більшу його ізоляцію.
У Лукашенка немає іншого виходу - лише стати васалом Путіна вже без жодних ігор у незалежність. У Кремлі це розуміють і хочуть, щоби мінський "партнер" діяв швидше. Після військових баз та визнання Криму Путін домагатиметься реалізації своєї третьої мрії - переходу Білорусі на російський рубль, щоб остаточно та офіційно взяти під контроль білоруську економіку.
Лукашенко упродовж чверті століття твердив, що до останнього захищатиме білоруський суверенітет і незалежну (точніше - не в усьому залежну від Росії) політику. Тепер задля збереження влади він перетворює країну на напівколоніальний протекторат, по суті позбавлений будь-якої суб'єктності в міжнародних справах. Скоро навіть фактично окупована Абхазія виглядатиме пристойніше, адже там хоча б існує більш менш конкурентне політичне життя.
До речі, для того, щоб остаточно зафіксувати перетворення білоруського режиму на маріонетковий, Путіну залишається "наполегливо попросити" Лукашенка приєднатися до Росії, Нікарагуа, Венесуели, Сирії, Науру та Вануату - та встановити дипломатичні відносини з Абхазією та Південною Осетією.
Автор: Костянтин Еггерт - російський журналіст, автор колонки на DW.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.