Здається, ніби можна й справді почути, як світ видихає з полегшенням. Те, кого новообраний американський президент Джо Байден днями представив як майбутніх міністрів свого уряду, свідчить про радикальну зміну курсу політики США.
Нарешті. У майбутньому головними темами повідомлень у ЗМІ, що пов'язані зі США, уже не будуть найбожевільніші повідомлення в Twitter та найгучніші теорії змови. Знову говоритимуть по суті - про політичні стратегії та концепції. Знову дискутуватимуть про мультилатералізм, про глобальні альянси та спільні політичні цілі на міжнародному порядку денному. Серед них надалі залишатиметься питання, як бути з Китаєм, але грати м'язами ніхто вже не буде. Те ж стосується Куби, Венесуели, Ірану, Афганістану та всіх інших великих зовнішньополітичних осередків криз.
Кабінет Байдена: фахівці з багаторічним досвідом
Зараз знову можна впізнати стару Америку, яка знову стає актуальною: країну, політичне керівництво якої перед цим проявило себе як експерти у своїй галузі, керівництво із розумом і знаннями, але передусім - із багаторічним досвідом.
Читайте також: Держсекретар США з українським корінням: чого очікувати Києву
Тут і Ентоні Блінкен, багаторічний дипломат, який твердо вірить у глобальні альянси та хотів би саме з цієї позиції дати відсіч Китаю. Або ж Джанет Єллен, перша жінка, що очолюватиме міністерство фінансів. Алехандро Майоркас на чолі міністерства внутрішньої безпеки - це чоловік, який колись сам імігрував до США з Куби і тепер, зокрема, відповідатиме за кордон із Мексикою. У Європі приводом для радощів став передусім вибір Джона Керрі як спецпосланника президента з питань клімату. Керрі був одним із архітекторів Паризької кліматичної угоди. Таким чином, Джо Байден матиме в команді людину, яка вже роками віддано і всіма силами бореться із кліматичною кризою. Крім того, Керрі має хороші особисті контакти по всьому світу, і завдяки лише ним самим зможе знаходити союзників серед інших країн.
Майбутній уряд Джо Байдена не лише нагадує про стару роль США як лідера у світі, ключовим у якому часто були ідеології та принципи. Ба більше - можна сподіватися на те, що це не просто повернення старого, а що майбутнє може бути навіть кращим за минуле. Адже уряд буде не лише сповнений експертів, але й нарешті відображатиме американську реальність у тому, що стосується розмаїття суспільства. Афро- та латиноамериканці, азіати та жінки будуть уперше представлені в уряді настільки широко. Кожен обов'язково внесе у його роботу досвід, притаманний лише своїй соціальній групі, а також відповідні навички. Який же це виграш!
Читайте також: Трамп запустив передачу влади Байдену. Як це відбуватиметься?
Джо Байден - не лише перший новообраний президент із небілою віцепрезиденткою, але й перший президент, який намагається відобразити цінне розмаїття цієї країни.
Байден так само ухвалюватиме рішення на користь США
Але шлях до майбутнього не буде простим. Від того, яка політична сила здобуде більшість у Сенаті (після другого туру виборів двох сенаторів у статі Джорджія, які відбудуться 5 січня. - Ред.), залежить і те, з якими викликами доведеться зіткнутися новому уряду. Якщо більшість у верхній палаті Конгресу США залишиться в руках республіканців, вони встромлятимуть палки в колеса президенту всюди, де лише можна, аби завадити йому реалізувати свої плани.
Інше надскладне завдання для Байдена - переконати у необхідності його політики понад 70 мільйонів американців, які проголосували за чинного президента Дональда Трампа. Переконати їх у цінності демократії, яка спирається на міжнародну співпрацю, та в тому, що розмаїття уряду - не божевілля, а просто відбиток реальності.
На нове керівництво США чекає багато роботи. Багато що може зазнати невдачі. Крім того, ці люди, попри великий досвід, так само помилятимуться. Вони так само, як і їхні попередники, час від часу ухвалюватимуть рішення на користь докорінних інтересів США та діятимуть, зокрема, і всупереч бажанням своїх близьких союзників. Тож приводу для наївної похвали без жодних застережень немає, але для відчутного полегшення - все ж є.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.