Україна й Захід підійшли до важливої межі. Новина про передані Києву перші американські танки M1 Abrams може вважатися фіналом важливого етапу. Він розпочався ще до російського вторгнення в Україну й набрав темпу вже після нього. Йдеться про постачання Україні західної зброї, з якою багато хто пов'язував і досі пов'язує не тільки надію на прорив у контрнаступі ЗСУ, що розпочався влітку, але й узагалі перемогу у визвольній війні.
В англомовних ЗМІ й не тільки таку зброю називають "срібною кулею" (silver bullet) або "поворотним моментом" (game changer).
Невдовзі після танків Abrams надійдуть також американські ракети ATACMS для наземних пускових установок M142 HIMARS та M270 MLRS, німецькі крилаті ракети Taurus і, можливо, до Нового року - американські винищувачі F-16 від Данії, Нідерландів та інших країн.
Читайте також: Abrams, Leopard, Challenger: які можливості цих озброєнь?
Довгий шлях від Javelin до F-16
Усе це постачається в гомеопатичних дозах, тобто в дуже малій кількості, з обмеженою дальністю або, як у випадку з танками, без секретної суперміцної броні. Одна із головних причин - перебільшене побоювання реакції Росії. Москва неодноразово попереджала про "червоні лінії", і Захід їх перетинає, але дуже вже повільно. За таку повільність українці не перший рік платять страшну ціну в людських життях.
Хоча, здавалося б, що урок уже мало би бути давно засвоєно. Україна ще з часів анексії Криму та таємного російського вторгнення на Донбасі просила в США протитанкові комплекси Javelin. Вона отримала їх тільки у 2018 році. У тому числі й ця зброя допомогла стримати першу навалу російської армії, зірвавши бліцкриг Москви.
Після відкритого російського вторгнення були дедалі нові й нові прохання Києва, виконувати які Захід не поспішав. Так було з ракетними системами HIMARS, німецькими танками Leopard та БМП Marder, британськими ракетами Storm Shadow, літаками F-16.
Читайте також: Україна і США спільно вироблятимуть зброю - Зеленський
Київ сподівається на західні боєприпаси - і на себе
З усіх уже наданих видів озброєнь повною мірою виправдали високі очікування системи HIMARS. Саме вони допомогли Україні відвоювати великі території у Харківській та Херсонській областях. Ракети Storm Shadow також можуть претендувати на титул "срібної кулі", особливо після нещодавніх ударів по Криму.
І от - фінал. Україна найближчими місяцями отримає майже все, що просила. І що далі? Чого тепер просити? Список закінчився? Звичайно, ні. Потрібно ще багато чого, але головне - боєприпаси до вже наданих систем і нові системи на заміну знищеним.
Але зброї-символу, на яку спрямовують величезні надії, цієї "срібної кулі" більше не буде. У будь-якому разі - упродовж певного часу, допоки у списку Києва не з'являться нові позиції. Президентська передвиборча кампанія, яка розпочинається в США, загальмує темпи військової допомоги, тому адміністрація Джо Байдена зараз відкриває останні шлюзи.
Ставлення українців до війни
Віра у "срібну кулю" - це добре чи погано? Вона допомогла Україні встояти чи створила небезпечні ілюзії швидкої перемоги та призвела до розчарування? І те, й інше. Добре, що тепер ця віра минає. Вона не зникне повністю, але стане слабшою. Це буде тяжким випробуванням для українського суспільства - воювати, не маючи при цьому на горизонті зброї-символу.
Ставлення до війни вже стало більш тверезим. Україна зрозуміла, що зможе перемогти не завдяки якомусь одному виду озброєнь, а завдяки постійним постачанням армії усіх видів зброї - і своїм розробкам також, наприклад, морським дронам. Захід зі свого боку повинен гарантувати, що потік боєприпасів не зупиниться. Війна швидко не завершиться, але сприймати її в Україні тепер будуть інакше - зі ще більшим сподіванням на себе.