13 червня президент Росії Володимир Путін зустрівся у Кремлі з воєнними кореспондентами, які висвітлюють перебіг війни Росії проти України. Під час зустрічі російський лідер зробив низку образливих заяв на адресу військового та політичного керівництва України, окремо зупинившись на єврейському походженні Володимира Зеленського: "Я взагалі дивуюся: як людина, у якої в жилах тече єврейська кров, яка очолює державу Україна, як вона може підтримувати неонацистів - я просто не розумію цього".
Слова Путіна про "єврея" на чолі "українських неонацистів" - духовних спадкоємців убивць євреїв в епоху Голокосту - миттєво підхопила російська преса, а близький до Кремля політолог Сергій Марков і зовсім повторив поширену серед російських політиків і пропагандистів формулу "Зеленський - президент єврей-неонацист, унікальний у світі негідник, зрадник єврейського народу". Чому Путін звернувся до цієї теми саме зараз? Чи можна вважати його слова проявом антисемітизму? І з якою метою російський керівник робить такі заяви?
Читайте також: Зеленський: Усі українці розуміють, що таке Голокост
Путін та євреї: не антисеміт і не філосеміт
Ще у 2000-ні роки за Путіним як у Росії, так і за її межами закріпився образ лідера, який із симпатією ставиться до єврейського народу та держави Ізраїль, а також зацікавлений у розвитку єврейського життя в країні. Західні та ізраїльські дослідники, які вивчали ставлення Путіна до євреїв та Ізраїлю, часто акцентують увагу на біографічних особливостях нинішнього господаря Кремля, який у своєму житті часто стикався з людьми єврейського походження та має переважно позитивний досвід спілкування з ними.
Проте більш переконливим все ж таки є чинник чекістського минулого Путіна. Професійна соціалізація Путіна, його найближчого соратника, секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева та інших впливових осіб у російському керівництві відбулася в органах КДБ пізньої радянської доби. Представникам радянської держбезпеки на той час були властиві конспірологічні теорії з обов'язковою антисемітською складовою - зокрема, теорією про "могутніх євреїв", які нібито правлять західним світом.
Читайте також: Історик Тімоті Снайдер: Українці зараз роблять те, що німці робили у 1960-их
У пізні 1980-і роки обмеження єврейської еміграції з СРСР і антисемітські риси радянської антиізраїльської пропаганди сприймалися як стратегічна помилка, що зробила "єврейський світ" противником Москви і сприяла поразці Радянського Союзу в "холодній війні" та руйнуванні імперії - психологічній травмі, яку, як свідчить політика нинішнього російського керівництва, у Кремлі так і не вдалося подолати.
Саме чекістський досвід Путіна, швидше за все, і впливав визначально на позицію Москви: з євреями, пам'ятаючи про радянське минуле, воліли не задиратися, а поводитися підкреслено дружелюбно і коректно; Ізраїлю декларувалася прихильність до розвитку двосторонніх відносин.
Євреї розчарували Путіна?
Після початку так званої "спеціальної військової операції" (війни Росії проти України. - Ред.) Путіна спіткали серйозні невдачі на "єврейсько-ізраїльському фронті". Десятки тисяч росіян єврейського походження залишили країну. Багато бізнесменів, діячів науки і культури з єврейським корінням відкрито засудили війну проти України. Міжнародні єврейські організації стали на бік Києва. Проукраїнську позицію займає загалом Ізраїль, і лише важлива роль Росії на Близькому Сході та інтереси єврейської громади Росії змушують ізраїльське керівництво діяти з оглядом на Москву.
Читайте також: Промови Зеленського: між політикою і емоціями
Після початку війни Кремль хоч відкрито і не перешкоджає еміграції євреїв і пов'язаному з нею витоком мізків і капіталів, але у своїй пропаганді піддає принизливій критиці тих, хто виїхав, і регулярно демонструє своє нерозуміння і невдоволення проукраїнською позицією Ізраїлю та міжнародних єврейських організацій.
Однією з ключових причин провалу своєї стратегії Москва убачає у фігурі президента України Володимира Зеленського, який досяг визнання на Заході. Через це є закономірним, що саме Зеленського, до якого Путін вже давно відчуває, згідно з публікаціями преси, особисту неприязнь, обрано основним об'єктом для антисемітських нападок.
"Єврейський нацист" Володимир Зеленський
Єврейське походження президента України не є таємницею. Зеленський ніколи не приховував його, хоча і не наголошує на ньому. Про можливо єврейську ідентичність українського лідера нічого не відомо. Утім, цей факт не заважає визнавати Зеленського "найвпливішим євреєм у світі" (як це зробило в 2022 році ізраїльське видання The Jerusalem Post), демонструвати на його особистому прикладі абсурдність російського нарратива про "нацистську Україну" (як це роблять українські та західні ЗМІ і політики) або створювати огидний образ "єврея-нациста" (як це роблять Путін та російська пропаганда).
Ще у червні 2021 року президент Росії публічно назвав Зеленського "євреєм за національністю", який потурає "практикам нацистської Німеччини" у своїй країні. Американське видання The New York Times стверджувало у грудні 2022 року, що Путін порушив тему походження Зеленського під час зустрічі з тодішнім ізраїльським прем'єр-міністром Нафталі Беннетом у Сочі у жовтні 2021 року. Тоді російський президент заявив, що не має наміру більше зустрічатися із Зеленським, і обурився тим, що цей "єврей" став "пособником нацизму".
Читайте також: Чи справді антисемітизм так поширений серед мусульман у Німеччині?
Після початку війни Путін від таких висловлювань тривалий час утримувався, але тему походження Зеленського просували заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв, міністр закордонних справ Сергій Лавров, представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова та білоруський правитель Олександр Лукашенко.
Особливо відзначився у зв'язку з цим Лавров, який пустився в травні 2022 року в міркування про "єврейське коріння" Адольфа Гітлера і тим самим спровокував міжнародний скандал. Внаслідок цього Путіну навіть довелося вибачитись за недбайливого міністра перед прем'єром Беннетом. У жовтні того ж року вибачатися за антисемітизм довелося і Миколі Патрушеву: його помічник Олексій Павлов, який допустив відверто антисемітські випади на адресу руху Хабад, навіть втратив свою посаду.
Гальма відмовляють?
Заяви російських офіційних осіб за мовчання Путіна, а також вибачення за поведінку Лаврова та Павлова, свідчать про те, що торік Росія хоч і артикулювала своє невдоволення діями Ізраїлю та міжнародних єврейських організацій, але готова була натиснути на гальма, побоюючись звинувачень у антисемітизмі.
Читайте також: Керівник "Яд Вашем": Боротьбу з антисемітизмом не можна відкладати "на потім"
2023 року ситуація змінилася. Під впливом політичних та військових невдач у суспільстві, як вважає низка спостерігачів, посилилися антисемітські тенденції, а у випадку заарештованої за антивоєнну позицію драматургиню Євгенії Беркович антисемітизм взагалі набув відкритого характеру. І скандал навколо Беркович, і заява Путіна про єврейське походження Зеленського показують, що Кремль виходить із довгострокового розриву із Заходом, не має надій на завоювання симпатій на "єврейській вулиці".
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою редакції та Deutsche Welle загалом.