Повідомлення німецького Федерального агентства з мереж про тимчасове призупинення процедури сертифікації компанії Nord Stream 2 AG як "незалежного оператора транспортних мереж" здивувало навіть тих, хто давно спостерігав за цим процесом і звик до багатьох сюрпризів. Сертифікація, здійснена цим агентством, має стати підтвердженням того, що газопровід на дні Балтійського моря відповідає вимогам, які діють для газового ринку ЄС, особливо в тому, що стосується розмежування між оператором газогону та торгівцем газу.
"Федеральне агентство з мереж після ретельної перевірки дійшло висновку, що сертифікацію оператора газопроводу "Північний потік-2" може бути розглянуто лише тоді, коли компанію буде організовано за німецьким законодавством", - ідеться у повідомленні.
Обережний підхід до вибухонебезпечної теми
Таке обґрунтування рішення німецького регулятора дивує одразу з двох причин. По-перше, той факт, що компанія Nord Stream 2 AG є не німецькою, а створеною за швейцарським правом із юридичною адресою в місті Цуг, відомий ще з моменту її появи сім років тому. За цією логікою процедуру сертифікації взагалі не потрібно було розпочинати 8 вересня, а одразу після відповідної заявки вказати на цю проблему. Те, що цього не сталося, а заявку натомість спершу розглядали вісім тижнів, демонструє, як обережно Федеральне агентство з мереж підходить до цієї дуже вибухонебезпечної теми - як з точки зору європейської політики, так і з позиції енергетики і права.
Другим сюрпризом став аргумент, що лише оператор, створений за німецьким корпоративним правом, може грати на внутрішньому газовому ринку ЄС та подавати заявку на відповідну сертифікацію, який є досить творчою інтерпретацією права. Таким чином, цей вдалий поворот у процедурі врешті-решт виявився дипломатичною пропозицією "Північному потоку-2", аби вирішити ключову перепону для дозволу на його експлуатацію, а саме - анбандлінг. У майбутньому експлуатацію трубопроводу в новій німецькій юридичній формі буде формально відокремлено від збуту газу швейцарською компанією Nord Stream 2 AG.
Читайте також: США запроваджують нові санкції щодо "Північного потоку-2"
Крім його формального анбандлінгу розділеним має бути й керівництво компанії. "Газпром" великою мірою є російською державною компанією та важливим інструментом в руках Володимира Путіна, завдяки якому він просуває владні інтереси Росії, зокрема, й за межами газового ринку ЄС. Це так само дуже давно відомо. Nord Stream 2 AG як стовідсоткова дочка "Газпрому" так само є частиною загальної політичної стратегії, продиктованої Кремлем, як і лише формально незалежна майбутня німецька дочка. Тому вона буде далеко не "незалежним оператором транспортних мереж". Але визнати це і відмовити з цієї причини в сертифікації Федеральне агентство з мереж навряд чи наважиться - з політичних причин.
Мета - дестабілізувати Україну
Напередодні тимчасової зупинки сертифікації до процедури долучили український "Нафтогаз", який досі був головним оператором газового експорту "Газпрому" в ЄС територією України. Завдяки цьому українська компанія в подальшому зможе довести, як державний "Газпром" зі своєю дочкою Nord Stream 2 порушує конкуренцію на внутрішньому газовому ринку ЄС та веде конкурента з України до краху з суто політичних міркувань. Ця дестабілізація України і була, власне, справжньою стратегічною причиною будівництва газогонів "Північний потік-1" та "Північний потік-2".
Окрім сертифікації, аби ввести газопровід в експлуатацію, потрібен також дозвіл німецького федерального міністерства економіки. Воно має вирішити, чи не загрожує проєкт безпеці забезпечення енергоносіями Німеччини та ЄС. Міністерство ще до зміни уряду в країні швиденько вирішило на користь газопроводу. Утім, це рішення нечуване. Воно абсолютно прямо ігнорує очевидні наслідки експлуатації "Північного потоку-2" для енергозабезпечення України. Враховувати це ЄС і Німеччина зобов'язані юридично. Це випливає з угоди про асоціацію України та ЄС, а також із принципу енергетичної солідарності, прописаному в Енергетичному союзі.
Безпека енергозабезпечення включає і зміну клімату
З огляду на новий розвиток ситуації з сертифікацією газопроводу нове міністерство економіки Німеччини, яке після зміни уряду потрапить під контроль іншої політичної сили, отримає шанс переглянути рішення. Основним питанням може бути, наприклад, те, наскільки імпорт газу через нову трубу на дні Балтійського моря взагалі поєднується з амбітними цілями нинішнього захисту клімату. Але поняття "безпека енергозабезпечення" включає також і стабільність цього енергозабезпечення з огляду на захист довкілля.
Багатомісячна пауза в процедурі сертифікації газопроводу, яка виникла, дає новому німецькому уряду час для того, аби адаптувати сенс і мету цього розпочатого 2005 року й давно вже застарілого з політичної та енергетичної точки зору проєкту до сьогоднішніх цілей захисту клімату. Тоді б це було справжнім перезавантаженням.
Йорґ Гіммельрайх - доктор юридичних наук, політолог, афілійований професор берлінської філії Вищої школи комерції в Парижі (ESCP).
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.