Німецький канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) не встиг іще навіть сісти в літак назад до Берліна, як з'явилася новина з Києва про хакерську атаку на міноборони України, а також на два чи не найвпливовіші банки. Підозра впала на Росію. У російському арсеналі для кібератак можна знайти різноманітну зброю, і вона не завжди делікатна. Так само і господар Кремля Володимир Путін має багато облич, і делікатним він не є з принципу.
Добра новина в тому, що російського вторгнення в Україну поки що, схоже, не буде. Надто вже чітко Путін просигналізував свою готовність до діалогу. Це маленька дипломатична перемога для Олафа Шольца. Та якщо прогрес - це равлик, то мир із Росією - лабіринт, у якому цей равлик живе. Шольц привіз Путіну маленький дипломатичний успіх зі свого візиту до Києва напередодні - обіцянку президента Володимира Зеленського зробити перший дипломатичний крок і подати три законопроєкти, які у відповідності з мінськими домовленостями він і так уже давно мав подати.
Але Путіна це не цікавило. Хоч він і сам часто аргументує як законник дріб’язково, але цей крок назустріч, заради якого глава української держави пішов на суттєвий політичний ризик, Путін просто проігнорував. Його цікавило зовсім інше. Він говорив про історію, на яку Захід часто дивиться як на минуле, а Путін - як на завдання на майбутнє. Мовляв, говорити можна, що завгодно, але "30 років кажуть, що розширення НАТО не буде взагалі", але насправді сталося прямо навпаки, каже президент Росії. Але насправді жодних обіцянок не було - це лише сприйняття реальності Путіним, його альтернативні факти, які роблять цей конфлікт таким небезпечним.
"Проклятий обов'язок"
Олаф Шольц визнав, що позиції сторін багато в чому кардинально різняться. Але "це наш проклятий обов’язок - заступитися за мир", звернувся канцлер із закликом до Путіна і, певною мірою, і до себе самого. Війни Росія, "звичайно", також не хоче, відповів Путін на питання про війну і мир. Але його непокоїть те, що переговорний процес може бути “затягнуто”. І цього Росія, мовляв, не допустить. Це нагадує переговори з зарядженою зброєю на столі.
Шольц, а разом із ним і його партнери в НАТО та Євросоюзі, не хочуть в жодному разі допустити поділу Європи на "зони впливу", як це було під час "холодної війни". У виграші від цього передусім Україна, яка вже давно поділена на зони впливу між олігархами. Вони разом зі своїм оточенням минулої неділі залишили країну на 30 чартерних літаках.
І що далі? Тепер боротьба за Україну, дипломатична квадратура кола, лише по-справжньому почнеться. На кону - нова європейська безпекова архітектура, у якій і Росія, і НАТО мають зберегти своє обличчя. Оптимістична мета, яка багато що вимагатиме, в тому числі, і від німецького уряду на чолі з Олафом Шольцом.
Коментар висловлює особисту думку автора. Воно може не збігатись з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.