Імітація боротьби з енергозалежністю?

Офіційна церемонія початку будівництва "LNG-терміналу" відбудеться в понеділок, 26 листопада на Одещині. На першому етапі споруджуватимуть газогін довжиною 65 кілометрів, що має з'єднати термінал для зрідженого газу в районі міста Южного поблизу морського порту з газотранспортною системою держави. Далі споруджуватимуть плавучу платформу для регазифікації, тобто перетворення зрідженого газу з рідкого стану в газоподібний, потужністю до п'яти мільярдів кубометрів на рік. Цей етап планують завершити до 2015 року. І на останньому етапі до 2018 року в експлуатацію планують запустити наземний термінал потужністю 10 мільярдів кубометрів на рік, для розвантаження великих танкерів зі зрідженим газом.

Згідно з постановою КМУ від 8 серпня 2012 року, вартість LNG-терміналу визначена у 735 мільйонів євро. Ще 121 мільйон євро коштуватиме поглиблення дна в акваторії порту для проходу танкерів зі зрідженим газом. Вартість газогону, через який "блакитне паливо" постачатиметься в українську газотранспортну систему, оцінена у 113 мільйонів євро. Держпідприємство "Національний проект "LNG-термінал" планує залучити на тендерах 3-4 грудня довгострокові кредити в розмірі 160 та 62 млн. євро.

Олігархам може не сподобатися

Експерти з енергетичних питань вважають такий проект доцільним, а видатки виправданими. "Термінал дозволить приймати достатні обсяги газу, щоб частково диверсифікувати постачання газу до України та зменшити залежність від російської монополії в цій галузі", - сказав DW голова правління Альянсу "Нове енергія України" Валерій Боровик. Він упевнений, що, на відміну від нафтогону "Одеса-Броди", "LNG-термінал" не залишиться сухим, і очікує, що Києву вдасться домовитися про постачання зрідженого газу з Азербайджану. Урядовці роблять також ставку на закупівлю газу на спотовому ринку в Єгипті, Алжирі, Нігерії, Катарі та Туркменістані.

Перешкодити втіленню проекту "LNG-термінал" може хіба що найвище політичне керівництво держави, якщо зробить його об'єктом торгів у відносинах з Росією, вважає Боровик. Тоді цей проект може повторити долю газогону "Одеса-Броди", ставши черговим прикладом викинутих на вітер грошей. Президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук впевнений, що до таких торгів уряд можуть спонукати українські олігархи, які не хочуть сваритися з Москвою через загрозу обмеження експорту до Росії низки українських товарів – від продукції машинобудування до кондитерських виробів та сирів.

Імітація боротьби з енергозалежністю

Тодійчук вважає, що до недавнього часу Україна лише імітувала кроки з подолання енергозалежності від Росії. Тільки після провалу Харківських угод та курсу на виторг в Москви дешевшого газу в обмін на політичні поступки, уряд почав збільшувати видобуток власного газу та імпортувати газ із Європи. Експерта також не вельми переконує урядова політика зі зменшення споживання газу. "Кабміну частково вдалося замістити газ вугіллям, але скорочення споживання більше пов'язане зі стагнацією в економіці та згортанням виробництва в Україні", - наголосив експерт. На його думку, уряд має посилити впровадження енергозберігаючих технологій та проектів з використання сланцевого газу й шахтного метану.

Усе це слід було робити ще 10-15 років тому, вважає голова правління Альянсу "Нове енергія України" Валерій Боровик. Але ані "помаранчеві" уряди, ані уряд Віктора Януковича на початку двохтисячних років не спромоглися на стратегічне мислення. "Бо всі вони очікували на подачки від Росії та намагалися збагатитися на непрозорих газових схемах", - вважає експерт. Якщо відтепер Україна комплексно диверсифікуватиме джерела енергоносіїв, Росія може піти на поступки щодо ціни на газ для України, не виключають експерти. Але для цього потрібна послідовна енергетична політика Києва.