Що думають українські чоловіки в Німеччині про мобілізацію

Українські чоловіки віком від 25 до 60 років, які зараз живуть за кордоном, мають мобілізуватися в Збройні сили України. Таку ініціативу озвучив міністр оборони України Рустем Умєров в інтерв'юWelt TV, Bild і Politico, оприлюдненому 21 грудня. За словами посадовця, чоловіки мають у 2024 році з'явитися до призовних пунктів ЗСУ за кордоном, а у разі саботажу "запрошення" будуть застосовані санкції.

DW спитала кількох українських громадян у заявленому главою українського міноборони віці, чи готові вони до такого "запрошення" у Німеччині (усі їхні імена змінено на їхнє прохання), а також попросила оцінити заяву Умєрова фахівця-правника.

"Примус ні до чого не призведе"

Сергій, 35 років, перебуває у Німеччині під тимчасовим захистом з липня 2022 року: 

Мені здається, що це не може бути реалізовано. Куди я матиму з'явитися? До військкомату, якого тут, у Німеччині, немає? Однак, навіть не фізична неможливість реалізувати це мене зупиняє. Я ставлю собі питання: чому я маю це робити?

Я на початку війни готовий був іти на фронт, двічі був в військкоматі, але мене тоді не взяли. А згодом я почав себе питати, чи я справді готовий до цього, чи мені страшно, за що я воюватиму. І чесно собі на це відповідати. І тепер я тут - і мірою моїх сил і можливостей допомагаю хлопцям, які в окопах, серед яких є і багато моїх товаришів. Мені шкода, що вони там, але я уже точно туди не піду. Знаєте, чим довше я в Німеччині, тим ясніше для мене картина тієї корупції у державі і відсутності відповідальності за неї в Україні, які досі дуже поширені. І мені за це дуже боляче. 

Я вважаю, що ті з чоловіків призовного віку, хто за час війни виїхав з України легально, як я, або нелегально, й отримав закордоном тимчасовий захист, свій вибір уже зробили. Не буде серед них тих, хто добровільно відгукнеться на заклик іти на фронт. І примус ні до чого не призведе.

Читайте також: Чи є перспектива в розмов про екстрадицію українських ухилянтів? Погляд з Німеччини

"Я воював і бачив на власні очі тих, хто боїться"

Микола, 42 роки, перебуває в Німеччині під тимчасовим захистом з липня 2023 року, воював з березня 2022 року до червня 2023 року, демобілізований за станом здоров'я:

Для мене ця ініціатива міністра оборони не зрозуміла зовсім. В Україні зараз дуже багато чоловіків - вони сидять по розважальних закладах, гуляють, відпочивають, п'ють і не соромляться виставляти напоказ, що їх не забирають на фронт. І це я бачив тільки в Харкові, коли з фронту мав можливість на день туди заїздити. А є ще Київ, Львів, Тернопіль та інші великі міста. Є різні публічні особи, як-от один блогер, який бравував тим, що колись служив, а тепер займається тим, що з мирного міста постить на свою мільйонну аудиторію, але ж зовсім не йде на фронт.

Ті люди, які хотіли піти на війну, взяли в руки автомати і пішли - як добровольці чи за призовом. А ті, хто виїхав за кордон, - бояться саме цього, вони не хочуть цієї війни. Вони не боягузи, але у них є страх за своє життя, і він сильніший за все. Не бачу сенсу забирати цих чоловіків звідси, вони не будуть тією підтримкою для України, яка потрібна. Бо люди, які бояться, є тягарем для військових, на фронті вони стають "гарматним м'ясом". Я це бачив на власні очі, я це знаю з власного досвіду. Така людина чує десь постріл чи вибух і інстинктивно тікає з позицій, або коли в неї рука від страху здригнеться і граната вибухає прямо в окопі - такі ситуації мають дуже трагічні наслідки для усіх військових, які мають покладаються на побратимів.

Щоб зібрати людей, не треба витрачати 500 мільярдів гривень на мобілізацію тих, хто перебуває за кордоном. Ці гроші треба витратити на армію прямо зараз - купити дрони, озброєння, амуніцію для тих, хто уже на фронті.

Читайте також: Зеленський: Військові просять мобілізувати ще пів мільйона людей

"Я маю український паспорт, але мій дім - Німеччина"

Іван, 25 років, студент, мешкає в Німеччині 10 років, має громадянство України:

Коли Росія брутально напала на Україну, я поїхав у бік України. Був поклик до цього. Але тоді чи не відразу зіткнувся з потоком українських жінок з дітьми, яким дуже була потрібна допомога. І відтоді закрутило саме з ними - розмістити, облаштувати, допомогти з документами, дітей в школи позаписувати, перекладати у лікарів чи в різних установах. Це триває і досі - до мене і зараз дзвонять десятки людей, просто тепер в цих жінок і в їхніх дітей уже інші проблеми тут, бо вони проходять процес інтеграції.

Я маю український паспорт, а тому, звісно, якщо мене викличуть до генерального консульства України, то я з'явлюся там. Але я уже зараз я не дуже розумію можливий механізм такої процедури, бо я перебуваю в Німеччині легально, маю безстроковий дозвіл на перебування, я тут вчуся і працюю, я живу тут, це мій дім. В Німеччині питання військової служби дуже виважені, в мене товариш служить у Бундесвері і багато розповідає про свій досвід. І, зважаючи на це, я навіть уявити собі не можу, хто і як в консульстві України зможе мене до чогось примусити попри мою волю. 

Читайте також: Коментар: Українці готові до правди про війну

DW звернулась за коментарем до фахівця-правника з питань мобілізації в Україні щодо можливості мобілізації українських громадян за кордоном. Як пояснив адвокат юридичної компанії Gracers Сергій Савинський, станом на сьогодні жодних механізмів, завдяки яким у правовій площині реально уможливити мобілізацію українських військовозобов'язаних за кордоном, немає. "Для цього відсутня так звана юридична інфраструктура, адже військовозобов'язаного треба належним чином повідомити, викликати до військово-лікарської комісії, обстежити тощо", - зазначив адвокат.

Савинський наголосив, що Україна є правовою державою і ключовим у цьому є аспект верховенства права для усіх суб'єктів, які перебувають на території України. "Це означає, що діє принцип правової визначеності, який зобов'язує органи виконавчої влади діяти в межах та на виконання їхніх повноважень. А у суб'єктів, які займаються в Україні мобілізаційною діяльністю, повноважень на те, щоб дати якесь доручення в Німеччині, Польщі чи деінде, де перебувають українські військовозобов'язані, зараз немає", - пояснив адвокат. За його словами, "поки не буде визначений механізм, поки не буде побудована певна юридична інфраструктура, що, зокрема, визначатиме взаємодію ТЦК з компетентними органами інших країн, мобілізація українців за кордоном не відбуватиметься". 

За кілька годин після поширення слів Умєрова у ЗМІ начальник управління преси та інформації міністерства оборони України Ілларіон Павлюк пояснив, що міністр у цілому говорив журналістам про рекрутинг і необхідність донести до українців за кордоном, як важливо їм приєднатися до війська. Жодних обговорень механізмів призову до лав ЗСУ з-за кордону на порядку денному немає, зазначив Павлюк.