Кордон РФ і Грузії: як "заробляють" на російських ухилянтах

На дорогу від Сочі до російсько-грузинського кордону Георгій, Олександр, Денис та Дмитро витратили 60 годин. Вони - чоловіки призовного віку, їм відповідно 23, 36, 40 та 46 років, - не стали чекати на повістки і після оголошення мобілізації вирушили в дорогу. Гак через Північну Осетію вийшов завдовжки 900 кілометрів.

Остання 20-кілометрова ділянка дороги, що прилягає до прикордонного КПП Верхній Ларс, стала найсуворішим випробуванням - на неї пішло 40 годин. До Тбілісі четверо ухилянтів дісталися в неділю, добу відсипалися, а потім поділилися з DW розповіддю про реальну ситуацію на дорозі.

"Кому війна, а кому мати рідна"

Дорога була мальовничою та прекрасною аж до кордону з Північною Осетією, а далі почалися суцільні пости російської державтоінспеції, каже Дмитро Жуков. Він - єдиний із чотирьох чоловіків погодився назвати своє прізвище. На стокілометровій ділянці до грузинського кордону, пояснює Жуков, їм зустрілися щонайменше сім постів ДАІ, хоча легальних, за його оцінкою, з них було лише два. Ситуація така, продовжує його друг Олександр, що той із ДАІшників, у кого є службова машина, виїжджає на трасу і на кожній такій точці вимагає грошей від тих, хто ховається від мобілізації.

Читайте також: Коментар: Путінська мобілізація може стати кінцем його режиму

"Ми заплатили 20 тисяч російських рублів (близько 350 євро. - Ред.), щоб нас впустили до Північної Осетії", - зізнається Жуков. Стільки коштував проїзд їхньої легкової машини з чотирма пасажирами. Але все залежить від марки авто, додає він: для власників, наприклад, BMW з московськими номерами цінник був вищим. І все це відбувається під відеокамерами, продовжує Жуков, гроші поклали в паспорт, і ДАІшник просто "перевірив" цей паспорт.

Після Владикавказу, як стверджують утікачі, починається пробка, що створена штучно. Там їм довелося зіткнутися з "рішалами" - хлопцями "з бородами та в чорному одязі", які пропонують комплекс "послуг". Наприклад, за 200 тисяч рублів (близько 3500 євро. - Ред.) можна пересісти в машину автоінспекторів і з мигалкою під'їхати прямо до КПП зустрічною смугою автодороги. А там уже чекає мікроавтобус до Грузії, на якому за 15-20 тисяч рублів їдуть ті особи, які дійшли до кордону пішки.

Якби не постійний рух зустрічною смугою, то заторів могло і не бути, вважають співрозмовники DW, адже по черзі проїжджають лише дві машини, а потім зібрані "рішалами" два десятки авто просто вклинюються у супроводі ДАІ. Через це перед в'їздом на КПП утворюється своєрідна "шийка". Ті, хто вирішили виїхати до Грузії безкоштовно, зрештою, проводять на кордоні понад добу. "Тут справді справедливе прислів'я "кому війна, а кому мати рідна", - емоційно коментує Дмитро Жуков.

Про мобілізацію - жодного слова

Уся ця схема, переконаний він, організована співробітниками ДАІ, чий останній пост розташований перед терміналом прикордонників. Тобто останні 200 метрів російської території виглядають "дуже цивілізовано, а прикордонники всього вище описаного не бачать".

Автоінспекторам абсолютно наплювати на мобілізацію, в один голос кажуть чоловіки. Про неї згадують лише на КПП співробітниці прикордонної служби ФСБ - вони раптом запитали військовий квиток, поцікавилися віком та метою поїздки. Кожен із чотирьох чоловіків мав свою легенду, у найскладнішій ситуації опинився Георгій. Виявилося, що 23 роки - це дуже небезпечний вік для чоловіка в Росії, вдалий перехід кордону хлопець вважає "квитком в один кінець" і каже, що пощастило.

Читайте також: Коментар: Протести проти мобілізації роз'їдають Росію як іржа

Сам догляд після паспортного контролю минув швидко і без проблем. Тільки помітно, що дуже ретельно перевіряють мешканців Північного Кавказу, уточнює Олександр, і часто їх не випускають російські прикордонники, а Грузія з незрозумілих причин не впускає їх на свою територію. При цьому вони тікають масово, оскільки, за спостереженням співрозмовників, мобілізація у регіоні проходить жорсткіше, ніж у Росії.

"Це реальна історія, що люди тікають на велосипедах та самокатах", - підключається до розмови Денис. Пізніше російські прикордонники самокати таки заборонили, але на велосипедах перетинати кордон можна й досі. І це теж бізнес - уздовж черги періодично їздить "ГАЗель", водій якої пропонує купити двоколісний транспортний засіб. На грузинському боці кордону всю цю техніку чоловіки кидають прямо біля КПП і далі їдуть таксі чи попутками.

"Лютневі" проти "вересневих"

На грузинському боці, за словами тих, хто рятується від мобілізації, "все було дуже доброзичливо". Від сили пів години провела четвірка утікачів на кордоні, до Грузії їх впустили без зволікань. Чоловіки поки що живуть у готелі та, за їхнім визнанням, про майбутнє не замислюються. Єдине, що для них зрозуміло, - до Росії Путіна їм дороги назад немає.

Читайте також: Українці в Німеччині проти надання притулку російським дезертирам

У Тбілісі напливу росіян наразі не помітно. Їх можна масово зустріти хіба що біля салонів мобільного зв'язку у центрі на проспекті Руставелі в очікуванні оформлення сім-карти для мобільного інтернету. У черзі - свої розмови, однак, як зізнався кореспондентові DW хлопець на ім'я Гліб, його найбільше в Тбілісі здивувало ставлення співвітчизників, які приїхали сюди у лютому.

У чатах, за його словами, на повному серйозі використовуються терміни "лютневі" і "вересневі". І росіяни, які залишили країну наприкінці лютого, вважають, що саме вони втекли від війни, оскільки відразу виступили проти агресивної політики Росії. При цьому "вересневих" - тих, хто тікає від мобілізації, - вони вважають "людьми цинічними і такими, що рятують свою шкуру". До такого булінгу, зізнається Гліб, він не був готовий. Щодо іншого, то великих проблем у росіян, які прибули до Грузії, за його оцінкою, скоріше немає - місцева влада сприймає ухилянтів як туристів, без візи їм тут можна перебувати цілий рік.