Буча зразка лютого 2023 року. Поранене торік місто знову жваве і досить багатолюдне - але щоразу після великих ракетних атак тут значно більше, ніж в інших містах, вимикають електрику. Цілі райони і вулиці по багато годин залишаються без світла (а там, де на електрику зав'язане опалення - і без тепла), люди намагаються вирахувати графіки, втім, оприлюднені розклади відключень часто не збігаються з дійсністю.
Бучанці пристосовуються. Місто повне генераторів, які дирчать і в магазинах, і у приватних будиночках. Є й колоритніші приклади застосування: один із генераторів гуде... на дитячому майданчику у дворі десятиповерхівки. Що він там робить? Від генератора через ціле подвір'я тягнеться довжелезний дріт аж на десятий поверх будинку - там ремонтують пошкоджену квартиру, будівельникам теж потрібна електрика. Біля генератора бігають діти: щойно вони лазили у підвал, що використовується як небезсумнівне укриття під час повітряних тривог і атак, і в чаті будинку дорослі вже обговорюють, як би поміняти код на підвальному замку. Що ж, воєнне дитинство - окрема, складна і бездонна тема, й ігри в підвалі тут явно не найекстремальніша штука...
Люди скуповують різноманітні зарядні станції, повербанки та інші альтернативні джерела світла. Тому коли ввечері ви підійдете до вікна у відключеному від світла районі, то, можливо, здивуєтесь: перед вами не депресивна темінь, а сотні освітлених (хоч і не надто яскраво) вікон, практично в кожній квартирі вже щось вигадали, щоб не сидіти в темряві.
Читайте також: Ганна Улюра: Романс про консервовані помідори
"Юрта незламності" в Бучі
Та всяка винахідливість має свої межі. Допомога цивільному населенню сьогодні для України надважлива. Одні міжнародні помічні заходи відбуваються непомітно чи без особливих публічних подробиць (як-от відновлення енергетичної інфраструктури), інші, навпаки, виявляються яскравими, ефектними та опиняються в центрі уваги. Такою стала "юрта незламності", що з'явилася спершу в Бучі, потім у Києві, а тепер і в Харкові, організована представниками казахської діаспори.
Читайте також: Олег Коцарев: Буча. В гостях удома
Юрта - давнє традиційне житло казахів, щось середнє між будиночком і наметом, виконане в елегантній круглій формі та з етнічним орнаментом. Ця споруда розташувалася біля житлового комплексу "Континент" (прославився кадрами, знятими з дрона, що на них росіяни розграбовували квартири), навпроти супермаркету, який донедавна мав назву "Пчёлка", але після окупації його перейменували на "Пчілку" (черговий промовистий приклад наслідків путінського "захисту російської мови").
"Юрта незламності" - креативна варіація на тему "пунктів незламності", розташованих у спеціальних невеличких тимчасових будівлях або ж у приміщеннях установ, де під час перебоїв зі світлом чи теплом можна погрітися, зарядити телефон, випити гарячого чаю. У юрті все це, звісно, - з казахським колоритом. На стіні поряд розташувалися прапори: синьо-жовтий український, блакитний із золотим сонцем, орлом і візерунком - Казахстану та жовто-зелений прапор Бучі з дубовим листком посередині. Скрізь - килими з меандроподібними орнаментами, східні подушки на підлозі. На вершині юрти зсередини - "шанирак", хрестовина в колі, традиційний знаковий центр житла, один із символів роду, а також символ тенгріанства, давньої тюркської релігії. Одне з візерунчастих сидінь трохи нагадує скриньку зі скарбами: людині західній важко при зустрічі з такою естетикою повністю відігнати від себе "орієнталістські" казкові асоціації. Всередині юрти хазяйнує веселий казах в оригінальній хутряній шапці з хвостом. На лавці задумливо сидить мовчазний дідусь, біля столу з чаєм і солодкими перекусками жінка у спортивній формі енергійно розповідає про волонтерські справи, молода пара, зі сміхом протискаючись у вузькі двері, зайшла, щоб зарядити телефон. Тут справді тепло і позитивно.
Але поява "юрти незламності" викликала збурення в Росії. З'явилися грізні заяви. На які дуже стримано відреагувало казахстанське МЗС: мовляв, ініціатива не держави, а діаспори, і взагалі, гуманітарна допомога - це нормально. Невеличке, проте символічне і тепле свідчення послаблення російського магнітного колоніального поля...
Читайте також: Юлія Стахівська: Не пощастило з географією
Відчуття підтримки
Коли вертаєшся від юрти до центру міста, треба перейти залізницю, ту саму колію, якою до Бучі привозять чимало іншої допомоги з різних країн. Наприклад, польські модульні будинки. У них іще влітку оселилися переважно мешканці Бучі, які втратили житло під час боїв. У таких будівлях важко в холодну пору, однак для людей без даху над головою це бодай якийсь вихід.
Читайте також: "Температура в кімнаті падала до нуля": репортаж із модульного містечка в Ірпені
А пройшовши ще трохи, опиняєшся на трасі Варшава-Київ. Нею з німецького міста Бергіш-Гладбах до Бучі в серпні приїхали десять автобусів. Мабуть, цим же шляхом із Бонна прибув у листопаді спеціальний автомобіль для рятувальників...
Російсько-українська війна - це не лише боротьба за порятунок народу, який раптом схотіли знищити сусіди, не лише бій за стратегічні співвідношення сил у майбутньому. Це також щоденна виснажлива, клопітка праця людини, щоб витримати, вижити та зберегти людське обличчя в десь несприятливих, а десь нестерпних умовах. У ці дні особливо вагомою стає проста і щира допомога.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.