Порушення прав людини в анексованому Криму: вихід є?

Через сім років, що минули після анексії Криму, ситуацію із правами людини на півострові українські правозахисники описують як близьку до "катастрофічної". Українська Кримська правозахисна група (КПГ) зафіксувала у 2020 році 260 рішень російських судів про утримання під вартою у справах проти кримчан, які організація класифікує як політично мотивовані. Які механізми впливу України та міжнародної спільноти на ситуацію з правами людини на анексованому півострові можуть стати дієвими? Про це дискутували на експертному семінарі, що відбувся в онлайн-режимі у четвер, 17 червня, у межах "Київського діалогу" і за підтримки посольства України у ФРН. 

Крим не має зникнути з порядку денного

У вітальному слові посол України в Німеччині Андрій Мельник нагадав, що на сьогодні двома основними "стовпами" політики Заходу в питанні Криму є послідовне невизнання анексії українського півострова та економічні санкції. Водночас у Києві з часом з'явилося розуміння того, що для деокупації Криму цього недостатньо - необхідний і міжнародний переговорний процес, адже нині питання майбутнього півострова не є темою переговорів у "мінському" або будь-якому іншому дипломатичному форматі - Росія відмовляється порушувати тему статусу Криму, називаючи її "закритою".

Читайте також: За що посол України образився на президента Німеччини

У березні президент України Володимир Зеленський оголосив про запуск "Кримської платформи" - дипломатичної ініціативи, яка у перспективі й має стати таким міжнародним координаційним механізмом з реінтеграції півострова. А ще на високому рівні нагадувати, що питання повернення Криму - відкрите, болюче і чекає свого вирішення. Ще на етапі запуску ініціатива викликала бурхливу негативну реакцію Кремля. У МЗС Росії тоді назвали цей форум платформою для обговорення "фантомних болів" Києва.

У Москві послідовно відкидають і численні критичні звіти правозахисників, які вказують на системні порушення прав людини у Криму. Однак навіть попри відмовки, Росія не може повністю ігнорувати позицію міжнародної спільноти, підтвердженою і резолюціями ООН щодо невизнання анексії Криму та порушень міжнародного гуманітарного права на півострові. Саме тому особливу важливість у Києві приділяють моніторингові та документації усіх випадків порушення прав людини у Криму. З основними з них учасників дискусії ознайомила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

Читайте також: Стратегія деокупації Криму: порожня декларація чи історичний документ?

Як Росія мілітаризує Крим

З 2014 року Росія поволі перетворює анексований Крим з курорту на військовий гарнізон: ідеться не лише про переміщення озброєнь та техніки, але і про мілітаризацію життя в цілому. За словами Джапарової, близько 200 тисяч кримських дітей зараз залучені до різноманітних активностей у воєнізованих класах. Наприклад, у 2019 році російські ЗМІ з помпою оголосили про будівництво на місці колишнього санаторію "Чорномор'я" постійного дитячого мілітаристського табору "Авангард", який прийматиме 30 тисяч дітей на рік. А цього літа, за даними з відкритих джерел, у Криму функціонуватимуть щонайменше сім таких сезонних таборів - у Ялті, Севастополі, Сімферополі та Євпаторії.

Окрім мілітаризації освіти, Росія, порушуючи Женевську конвенцію, продовжує примусовий призов кримчан до лав російської армії, наголосила Джапарова. Вже призвано 28 тисяч юнаків, ще три тисячі планують призвати найближчим часом. Керівниця КПГ Ольга Скрипнік додала, що тривають політичні переслідування українських та кримськотатарських активістів, членів релігійних громад, у тому числі вірних ПЦУ. "Проти активістів застосовують антитерористичне законодавство", - сказала вона. Мають місце зникнення, тортури, обмеження прав кримчан на вільні зібрання та доступ до інформації - на півострові заблокована низка українських сайтів. А ще Росія повернулася до глушіння сигналів радіостанцій - практики, від якої, здавалося б, відмовилися ще за часів "перебудови". Під арештом і надалі перебуває позаштатний кореспондент "Радіо Свобода" у Криму Владислав Єсипенко. За ґратами на півострові загалом залишаються 111 осіб, чиї справи у КПГ називають політично або релігійно мотивованими.

Читайте також: Генасамблея ООН схвалила резолюцію проти мілітаризації Криму

Механізми впливу міжнародної спільноти

Проблеми й виклики, пов'язані зі ситуацією у Криму у сфері прав людини, добре задокументовані, відомі і зрозумілі. Натомість щодо дієвих механізмів впливу на цю ситуацію лунали різні пропозиції. Експерт берлінського Центру міжнародних миротворчих місій (ZIF) Вільфрід Їльґе (Wilfried Jilge) переконаний, що порушення прав людини у Криму і мілітаризація півострова тісно пов'язані, а зміна демографічного складу населення Криму, конфлікт на Донбасі і спроби морської блокади України є наслідками бажання РФ за будь-яку ціну втримати цей військовий форпост на Чорному морі. "Просто погляньте на карту", - каже Їльґе.

Своєю чергою, голова комітету Бундестагу з прав людини Ґіде Єнсен (Gyde Jensen), що представляє в німецькому парламенті Вільну демократичну партію (ВДП), пропонує активніше використовувати майданчик Ради Європи (РЄ), зокрема, працювати над візитом комісарки РЄ з прав людини Дуні Міятович на півострів. Досі вона так і не змогла його здійснити. Крім того, ВДП виступає за мораторій на проєкт газопроводу "Північний потік-2".

В Україні, як випливає з коментарів Джапарової і Скрипнік, своїм завданням бачать зміцнення стратегії деокупації Криму, вдосконалення законодавства й посилення згаданої вже "Кримської платформи", що має у підсумку допомогти з консолідацією міжнародного невизнання анексії, збереження санкцій, забезпечення свободи морської навігації та поліпшенням ситуації з правами людини.

Докладніше про це йтиметься під час першого саміту "Кримської платформи", який пройде у Києві напередодні святкувань Дня незалежності України у серпні. Росію теж планують запросити на захід. Та навіть якщо її крісло залишиться порожнім, список країн, готових підтримати цей форум, постійно розширюється.

Читайте також: Підвісна карта України без Криму - скандальна прикраса виробництва Німеччини