Працевлаштування ВПО: проблеми й особливості
25 квітня 2024 р.
Повномасштабне вторгнення Росії спричинило в Україні небачену раніше хвилю внутрішньої міграції. За даними міністерства соціальної політики, нині близько 4,9 мільйона українців мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Для переселенців постало питання адаптації на новому місці проживання, однією з ознак успіху якої експерти називають інтеграцію в місцевий ринок праці. Однак рівень зайнятості серед цієї групи населення є низьким. З 2,1 мільйона ВПО працездатного віку офіційно працевлаштовано лише 800 тисяч, повідомила в розмові з DW перша заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак. У чому причини такої ситуації, розбиралась DW.
Передусім психологічна стабілізація, а потім - робота
Самі працедавці говорять про пасивність внутрішньо переміщених осіб щодо пошуку роботи. Принаймні на це вказує опитування серед підприємців, проведене в рамках дослідження "Оцінка ринку праці та попиту на професійні навички в Україні" Державної служби зайнятості України, Федерації роботодавців України та компанії Helvetas Swiss Intercooperation.
Однак, на думку експертів, які опікуються ВПО, це дуже спрощений погляд на проблему. Дехто розглядає себе в місці переселення тимчасово, розмірковує над подальшим переміщенням чи поверненням додому, пояснює в розмові з DW Валерія Секісова з благодійного фонду "Право на захист". Вона координує програму цього фонду "Розвиток практичних навичок та підвищення економічної включеності ВПО та постраждалого населення".
Те, що з боку може видаватися як пасивність, насправді може бути наслідком, наприклад, психологічної травми, продовжує Секісова. "Досвід ВПО різний. Хтось втратив дім, рідних, хтось виїхав через певний час після окупації та дуже важко очікувати від цих людей працевлаштування на третій-п'ятий день або ж навіть місяць, адже без психологічної стабілізації вони не можуть робити наступних кроків", - каже Секісова.
Догляд за дітьми та хворими заважає працевлаштуванню ВПО
Крім того, за словами Секісової, багато внутрішньо переміщених осіб надають перевагу продовженню навчання дітей у своїх школах у дистанційному форматі, що унеможливлює працевлаштування щонайменше одного члена родини. Люди стикаються з проблемою браку місць в дитячих садках, що спостерігалося і до повномасштабної війни РФ. "Відповідно мами прив'язані до своїх дітей і не можуть працювати повний робочий день. Така ж проблема - якщо в родині є літні люди або хворі, за якими потрібен постійний догляд", - каже Секісова.
Актуальність цієї проблеми в контексті працевлаштування ВПО визнає і перша заступниця міністра соцполітики Дарія Марчак. За її словами, особливо це стосується населених пунктів, де через брак укриттів багато школярів навчаються онлайн або ж за змішаною системою, а дитячі садки не працюють. У зв'язку з цим вона вказує на важливість розвитку системи послуг з догляду за дітьми, облаштування навчальних закладів укриттями.
Розбіжність між компетенціями ВПО та потребами ринку праці
За словами Марчак, ще однією перешкодою до інтеграції ВПО в місцеві ринки праці є неспівпадіння компетенцій багатьох з них до вакансій, затребуваних в місцях переселення. "Люди, які працювали на заводах, і переїжджають у сільську місцевість, в аргарний регіон, очевидно, здебільшого не можуть там знайти роботу за своїм фахом", - каже урядовиця.
До того ж, спостерігаються розбіжності між очікуваною заробітною платою і ринковою оцінкою компетенцій з боку роботодавців, додає Марчак. Вирішити ці питання, на думку першої заступниці міністра соцполітики, можна за допомогою інтенсивних програм перенавчання, спрямованих на здобуття затребуваного фаху або ж поглиблення наявних компетенцій.
Програми Державної служби зайнятості для ВПО
Але казати, що таких програм взагалі нема, теж було б неправильно. Наразі в Україні працює вісім центрів професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (ДСЗ) - у Дніпрі, Полтаві, Харкові, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Рівному та Сумах. І до речі, послуга з профнавчання є безоплатною для всіх безробітних ВПО, повідомив відповідаючи на письмовий запит DW заступник глави ДСЗ Станіслав Павленко.
Ті ВПО, які не зареєстровані як безробітні та мають вищу або професійно-технічну освіту, можуть отримати ваучер на навчання на суму, що не перевищує розмір 10 прожиткових мінімумів (наразі близько 30 тисяч гривень). З його допомогою, за словами заступника глави ДСЗ, внутрішньо переміщені особи можуть підвищити кваліфікацію або ж здобути нову професію з переліку понад 120 спеціальностей, затверджених міністерством економіки.
Крім того, зазначає Павленко, для ВПО доступні грантові програми на розвиток власної справи на суму до 250 тисяч гривень. Якщо ж переміщена особа є подружжям ветеранів, сума гранту може сягати до 500 тисяч гривень, додає він. Станом на середину квітня, за даними Павленка, послугами центрів зайнятості користувалися 37 тисяч переселенців. На його думку, повернення ВПО до зайнятості ускладнює, зокрема, й відсутність у них мотивації для перенавчання та перекваліфікації відповідно до потреб ринку праці, що пропонується центрами зайнятості.
Однією з причин низької взаємодії ВПО з центрами зайнятості правозахисниця Української Гельсінської спілки з прав людини Наталя Єсіна, яка працює з цією категорією населення, вважає прогалини в комунікації, адже, за її словами, досить часто переселенці не знають про можливі послуги. З її досвіду переселенці швидше надають перевагу підробіткам, зокрема неофіційним, ніж зверненню до центру зайнятості. "Чому? Бо там нема підходящих для них пропозицій. А перенавчатися на ті професії, які вони пропонують, не всі готові", - розповідає Єсіна.
Зміна підходів до виплат як стимул працювати
Водночас із запровадженням змін до підходів щодо виплат соціальної допомоги переселенцям взаємодія ВПО з центрами зайнятості почала набирати обертів, каже перша заступниця міністра соцполітики Дарія Марчак. З березня держава підтримує лише найбільш вразливі категорії ВПО, а також тих, хто зробив крок до економічного благополуччя - працевлаштувався, відкрив ФОП чи принаймні став на облік до центру зайнятості.
"Якщо в січні загалом по Україні (в центри зайнятості переселенці. - Ред.) подали чотири тисячі заяв, в лютому - 11 тисяч, то в березні - вже 17 тисяч. Це дає підстави говорити, що такі інструменти стимулювання людей щодо звернення по працевлаштуванню - дієві", - зазначає урядовиця. За її словами, якщо людина не намагається працевлаштуватися, готова відмовитися від соціальної допомоги, щоб не ставати на облік в центрі зайнятості, то імовірно справа в наявності альтернативних джерел доходів, про які "ми як держава не знаємо".
Мобілізація та офіційне працевлаштування чоловіків
Як припускає Валерія Секісова з благодійного фонду "Право на захист", проблема також полягає у загальній мобілізації чоловіків, дані яких при офіційному працевлаштуванні чи зверненні до центрів зайнятості передають до територіальних центрів комплектування. На це ж в розмові з DW вказує і Наталя Єсіна з УГСПЛ та співрозмовник в уряді, який через чутливість теми волів зберегти анонімність. За даними ДСЗ, станом на 17 квітня серед 29 тисяч зареєстрованих безробітних ВПО чоловіки склали лише близько 14 відсотків.
Натомість заступниця глави Ради ВПО при Закарпатській ОВА Анжела Бабкіна, яка і сама є переселенкою з Донеччини з 2014 року, вважає, що багато ВПО перебувають в тіньовій зайнятості "вимушено", часто суміщаючи кілька підробіток. "Якби комусь пропонували одну роботу, яка б покривала усі підробітки, то хто б відмовився? Проблема не в тому, що нема роботи. Робота офіційна є, але немає такої, яка може забезпечити мінімальний рівень того, щоб можна було вижити", - каже вона.