Про кохання у берлінському транспорті співають українці

Українському хору "Коло" трохи більше року. Основна частина колективу - непрофесійні артистки. Це українки з Тернополя, Херсона, Львова, а також окупованих територій України - з різних куточків країни, "від сходу до заходу", кажуть самі хористки. Це не лише жінки, які стали біженками через вторгнення Росії, а й ті, хто живе в Німеччині давно і, як каже керівниця хору Ольга Водяницька, "мають тут статус та роботу".

Саме Водяницька - співачка та викладачка вокалу, випускниця Київської музичної академії імені Глієра, а також мама трьох синів та дружина православного священика - зібрала разом учасниць хору. З України Ольга з дітьми змушена була тікати після вторгнення Росії. "Я не хотіла їхати. Я думала, зараз ми їм покажемо, що ми їх не чекаємо. Сподівалася, що це ненадовго", - зітхає вона.

"Пісня - важливий символ для українців"

Спочатку Ольга на запрошення благодійної організації Malteser працювала з любителями співу у Центрі прибуття біженців з України у колишньому аеропорту Тегель у Берліні. "Пісня для нас, українців, - це дуже важливий символ і водночас життєва необхідність", - каже Ольга. За її спостереженнями, творчість допомагає людям хоча б ненадовго відволіктися від побутових проблем, від страшних спогадів, від переживань за рідних, які залишилися в Україні.

Хор "Коло", власний проєкт Ольги, з'явився у листопаді 2022 року. "Наближалося Різдво, і одними з перших творів, які ми розучували, були колядки. А буквально за місяць наш дитячий хор взяв участь у зйомках кліпу "Щедрик" української зірки Олега Скрипки", - розповідає керівниця хору.

Читайте також: Українським біженцям у Німеччині складно знайти роботу - статистика

Незважаючи на успіхи та ентузіазм учасників, хор був постійно на межі закриття - ніде було проводити репетиції. Збиралися у будь-яких місцях, де можна було співати. "Дівчата, учасниці хору, які працювали в школах, домовлялися з директорами, щоб ми репетирували в шкільних холах. Я навіть сміялася, що нам треба перейменуватися на "Мюзік-хол", - згадує Ольга.

Іноді руки опускалися навіть у найстійкіших. "У якийсь момент мені довелося взяти паузу, бо волонтерська робота дуже спустошує. Потім мені зателефонували волонтери з радісною новиною - знайшлося приміщення для репетицій у місті", - розповідає Ольга.

Запрошення на велику сцену

Восени 2023 року український хор - зараз його повна назва "Хор Malteser для українських біженців "Коло", - запросили взяти участь у постановці німецького мюзиклу "Tarifzone Liebe" ("Тарифна зона Кохання"). Комедійно-фантазійне шоу про любив у берлінському громадському транспорті, де трамвай закохується у свого пасажира, поставив відомий німецький постановник мюзиклів Крістоф Древіц (Christoph Drewitz) на замовлення Berliner Verkehrsbetriebe (BVG) - берлінського міського транспортного підприємства.

Читайте також: Двічі біженець від війни: мусульманин із Тунісу з українською душею

У складі трупи були такі відомі актори як Жаннін Вакер, Джіно Емнес та Єндрік Зіґгварт (Jendrik Sigwart), який представляв Німеччину на "Євробаченні" у 2021 році. Прем'єра мюзиклу відбулася на початку грудня у знаменитому берлінському театрі "Адміральський палац" (Admiralpalast), а зараз його можна подивитися у Youtube.

Перед колективом "Коло" поставили завдання "підсилити хорову частину" мюзиклу, виступивши із двома піснями. На репетиціях довелося викладатися на повну силу. "Наше завдання було одночасно йти, співати і рухатися у slow motion. Це було складно. Непросто давалися і німецькі тексти пісень. Але нас терпляче навчали, займалися з нами. Тільки потім ми зрозуміли, що хлопці, які приділили нам стільки часу, - це зірки мюзиклу. Вони супер-професіонали: у постановці вони співають, грають, і при цьому їздять на всіляких колісних пристроях - роликах, самокатах, скутерах", - розповідають українські учасниці постановки.

Читайте також: Потік біженців: німецькі громади на межі

Артистичний колектив оточив українських вокалісток особливою турботою. "Намагалися зробити нам приємно навіть у дрібницях: запитували, як буде українською "дякую". А коли наш хореограф сказав "привіт", а не "привет", було дуже зворушливо. Ми відчували себе частиною великої професійної команди. І коли наприкінці вистави ми вперше почули бурхливі оплески всього залу, це було неймовірно", - згадує Ольга Водяницька.

Для однієї з учасниць хору повернення на музичну сцену Берліну стало знаковою подією. "Коли я закінчила університет, ми з моїм хлопцем поїхали подорожувати. Це було 30 років тому. У Берліні ми вирішили заробити грошей за допомогою вуличних виступів: грали на двох гітарах та співали пісні біля станцій метро. За кілька приїздів ми зібрали гроші на кімнату у комуналці в Києві. І ось 30 років потому я знову в Берліні - виступаю на сцені в мюзиклі про берлінську транспортну компанію. Начебто коло замкнулося!" - розповідає DW учасниця хору "Коло", киянка Олена Лянна.

"Tarifzone Liebe" - казка про кохання

Про роботу громадського транспорту в Німеччині Ольга Водяницька і сама може багато розповісти. Зараз вона із сім'єю живе у німецькому регіоні Уккермарк, який розташований поряд із польським кордоном. До Берліну, до свого хору, вона дістається по 100 кілометрів в один бік, але не скаржиться: "Нічого, на регіональній електричці їздити зручно". Чоловік Ольги у неділю веде церковні служби у берлінському районі Кройцберг, у приміщенні храму, яке надає лютеранський прихід. Тут Ольга також займається волонтерством та організовує заходи: "Мій чоловік - священник, а я завжди поряд з ним. У нас великі плани: виступи, Різдво, скоро до нас приїдуть українські музиканти-кобзарі. Мій телефон розривається, охочих стільки, скільки не в стані впустити храм".

Своє майбутнє Ольга пов'язує із музикою. Вона впевнена, що буде і робота, і затребуваність - треба лише "підтягнути німецьку". Мюзикл "Tarifzone Liebe" для неї, перш за все, - це історія про кохання. "Це казка про найбільшу цінність на Землі, про здатність знайти її поряд із собою, про відчуття світла. Цей сюжет зігріває у лихоліття, коли думки розділені між життям тут і зараз і життям там, на батьківщині, з нашими рідними", - каже Ольга.