Санкції чи узурпація. Чим Зеленський обурив правозахисників

П'ятниці кількох останніх місяців уже перетворилися в Україні на "день санкцій", які вже майже традиційно у цей день тижня ухвалює Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України та оголошує президент Володимир Зеленський. Від початку лютого, коли вперше було запроваджено обмежувальні заходи проти соратника Віктора Медведчука Тараса Козака і пов'язаних із ним телеканалів, об'єктами українських санкцій встигли стати й сам Медведчук, експрезидент Віктор Янукович та експрем'єр Микола Азаров, та багато інших фізичних і юридичних осіб.

Щоправда, згідно з законом про санкції, такі обмежувальні заходи проти українських громадян влада може запроваджувати лише у випадку, якщо вони "здійснюють терористичну діяльність". Тому у владі пояснювали свої рішення тим, що ті зі згаданих у санкційних списках осіб та організацій, що мають український паспорт чи зареєстровані в Україні, є причетними до фінансування тероризму.

Читайте також: Санкції РНБО замість судових вироків шкодять інтересам України - коментар

Від підтримки до звинувачень Зеленського в узурпації

Попри критику з боку об'єктів санкцій та їхніх соратників, спочатку українська громадськість переважно позитивно сприймала рішення РНБО і Зеленського. Так, на підтримку обмежувальних заходів проти пов'язаних із Медведчуком телеканалів 112, Newsone і ZIK виступила низка громадських організацій та експертів, що займаються протидії дезінформації. Ба більше, запроваджені проти цих телеканалів та Медведчука санкції відкрито підтримала низка західних посольств, зокрема й США, навіть при тому, що дипломати цих країн зазвичай дуже прискіпливо ставляться до дотримання принципів свободи слова та верховенства права і вкладають значні ресурси у підтримку реформ в Україні.

Однак, коли минулої неділі, 4 квітня, президент України Володимир Зеленський ввів у дію санкції проти 10 осіб, яких, як зауважили на сайті глави держави, можна назвати топ-десяткою української контрабанди, це викликало гостру критику правозахисників та деяких юридичних експертів. Пояснення Зеленського про те, що контрабанда є "економічним тероризмом", їх не задовольнило. У спільній заяві керівників низки авторитетних українських правозахисних організацій фактично звинуватили президента в узурпації влади. "Застосування санкцій до громадян України, які мешкають на підконтрольній українському уряду території, підривають фундаментальні принципи права, грубо порушують Конституцію і міжнародні угоди, ратифіковані Україною, несуть серйозні загрози правам і свободам людини, а також мають ознаки узурпації влади в державі", - заявили правозахисники.

У заяві, підписаній зокрема директором Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим, виконавчою директоркою Регіонального центру прав людини Анастасією Мартиновською, виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком та директором Українського інституту з прав людини Євгеном Нєцвєтаєвим, зазначається, що дії Зеленського є не санкціями у їхньому міжнародно-правовому розумінні, а директивним управлінням державою. При цьому ані рішення РНБО від 2 квітня, ані указ президента, опублікований 4 квітня не містять жодних підстав застосування обмежувальних заходів, пояснюється у заяві. "Указ Президента України №140/2021 на основі рішення РНБО від 2 квітня 2021 року є не просто зловживанням владою, а має ознаки узурпації влади, адже президент, в порушення Конституції України привласнив повноваження судової влади", - наполягають правозахисники.

Санкції для швидких політичних дивідендів

На те, що запровадження останнього пакету санкцій РНБО проти тих, кого в Офісі президента України називають "топ-контрабандистами" не супроводжувалось поясненням суспільству правових підстав цього кроку, у інтерв'ю DW звернув увагу й експерт київського Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк. Він визнає, що контрабанду можна віднести як до внутрішніх, так і до зовнішніх загроз для держави, однак припускає, що Зеленський вирішив застосовувати процедуру санкцій, замість очікування результатів кримінального переслідування, бо вона є простішою для отримання політичних дивідендів. "Для нього швидкість має значення", - пояснює Хавронюк.

За словами ще однієї підписантки заяви правозахисників, голови правління київського Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук, аргументи симпатиків Зеленського, які пояснюють накладання санкцій на українських громадян корумпованістю правоохоронних органів і судової системи, що не дозволяє ефективно притягти до кримінальної відповідальності винних у контрабанді, не витримують критики. Матвійчук визнає, що судова система в Україні дуже проблематична. Однак вирішуючи одну проблему не варто створювати іншу, напоглягає вона. "Цей інструмент (санкції. - Ред.) застосовують проти людей, які їм не подобаються. Якщо влада зміниться, і РНБО раптом почне на тих же самих підставах запроваджувати санкції проти людей, яким ці "дехто" симпатизують, то вони перші почнуть говорити про ручний режим управління та політичні переслідування", - пояснює правозахисниця.

Із позицією правозахисників погоджується і керівниця дослідницької групи Східної Європи і Євразії берлінського Фонду "Наука і політика" (SWP) Сьюзан Стюарт (Susan Stewart). За її словами, проблеми української судової системи, навпаки, роблять ще важливішим те, аби інші гілки влади - особливо президент та решта високопосадовців - діяли згідно з принципами правової держави. При цьому президентська адміністрація схильна, за спостереженнями Стюарт, до ухвалення ситуативних рішень, що не мають міцної правової основи та не відповідають жодній стратегії. "Роль Ради національної безпеки і оборони, що зростає, також створює привід для занепокоєння", - додає експертка.

Повторення помилки часів Януковича

Однак колективна заява правозахисників поки що залишається винятком. В цілому, санкції РНБО проти "топ-контрабандистів" українське суспільство зустріло критично, але оцінки експертів та активістів були переважно спрямовані на те, що складений за даними СБУ перелік "королів контрабанди" України був далеко не повним, чи тим, що покарання злочинців за допомогою санкцій підміняє собою системну боротьбу за контрабандою на кшталт реформ на митниці та у відповідальних правоохоронних органах.

За словами Матвійчук, така короткозорість може мати для українського суспільства погані наслідки. Як приклад вона наводить свавільне скасування Конституційним судом політичної реформи 2004 року за часів президентства Януковича, яке повернуло останньому надзвичайно широкі повноваження. За словами правозахисниці, тодішні попередження експертів та опозиції також не знайшли належного відгуку у суспільстві. "За це ми всі за кілька років заплатили досить високу ціну у вигляді розстріляних на Майдані беззбройних учасників протесту", - каже Матвійчук.

Те, що із Заходу не лунає потік критики щодо нових санкційних механізмів від РНБО і президента Зеленського, Стюарт пояснює численними викликами, що постали зараз перед західними столицями, серед яких найбільшим вона називає пандемію COVID-19. "Це відволікає увагу від інших подій", - пояснює експертка. До цього, за її словами, додається накопичення військ РФ на російсько-українському кордоні та у анексованому Росією Криму. "Лише коли ситуація там трохи заспокоїться, з'явиться час, опікуватися іншими подіями в Україні", - каже Стюарт.

Втім поки що Зеленський не збирається зупинятися. Раніше президент України вже заявив, що хоче продовжити введення санкцій проти контрабандистів.