Що відбувається на світовому ринку зерна?

На світових ринках зерна панує відносна безпека - і це попри те, що Росія три тижні тому вийшла з зернової угоди, укладеної минулого року за посередництва Туреччини та ООН. Причина: нині ситуація виглядає інакше, ніж безпосередньо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

Зараз відсутній ефект несподіванки, адже міжнародні ринки збіжжя вже давно мають справу з ситуацією війни, каже Торстен Тідеманн (Thorsten Tiedemann) з гамбурзької зернової компанії Getreide AG у розмові з DW. "Крім того, завжди було зрозуміло, що Росія ставить зернову угоду під питання. Її провал не є повним сюрпризом для гравців на ринку. Багато людей налаштовуються на альтернативні шляхи експорту", - пояснює менеджер. Тідеманн уже багато років працює з зерном і олійними культурами - зокрема, він був раніше трейдером у Чиказькій торговельній палаті - відомій біржі ф'ючерсів та опціонів у США.

Читайте також: Чому польські фермери бояться імпорту українського зерна в ЄС

На даний момент Росія, як і раніше, експортує багато пшениці. Чи так буде надалі, покаже час. Зрештою, минулими вихідними російські порти так само було оголошено зонами ризику", - каже Тідеманн.

Наскільки надійним є російський експорт зерна?

Зараз в усій північній півкулі сезон збору врожаю, і обсяги наявного зерна достатні, аби задовольнити попит. Крім того, ключові країни-імпортери збільшили свої запаси. Приміром, профільний міністр Єгипту Алі аль-Мозелхі нещодавно заявив, що попри нерадісну новину про вихід Росії з зернової угоди країна "в стані диверсифікувати закупівлі, а її запасів пшениці достатньо на період 5,2 місяця".

За даними міністра, єгипетський уряд закупив у місцевих фермерів 3,8 мільйона тонн пшениці. Крім того, єгипетські медіа повідомляють про успішну диверсифікацію джерел імпорту пшениці до понад 20 країн. За цими даними, окрім російської та української пшениці, Єгипет також закуповує зерно, зокрема, у Франції, Болгарії, США, Індії та Румунії.

У Туреччині так само не прогнозують дефіциту зерна. Турецькі виробники пшениці планують попри зменшення посівних площ збільшити обсяги виробництва цього року на 3,8 відсотка до 20,5 мільйона тонн. Через те, що Туреччина є найбільшим експортером борошна, виробники навіть вбачають у зростанні цін шанс отримати цьогоріч високі прибутки.

Читайте також: Експорт зерна з України через хорватські порти: реалістично чи ні?

Гюрсель Ербап, голова правління компанії Doruk Un, гуртового постачальника Світової продовольчої прогами ООР, каже в розмові з DW, що світове зростання цін на зерно означатиме більші прибутки для турецьких фермерів. За даними Хасана Хаджихалілоглу, виконавчого директора компанії Taban Gida, експорт твердих сортів пшениці та кукурудзи цього року вже розпочався. Цей зерновий та продовольчий концерн має частку близько 20 відсотків у Туреччині та забезпечує майже 20 країн по всьому світу пшеницею та іншим збіжжям, а також кормом для тварин і олійними культурами.

Вплив російської війни проти України на країни-імпортери

Від початку війни, однак, у багатьох класичних країнах-імпортерах знизився рівень споживання пшениці, адже для багатьох ціни є просто надто високими, пояснює Торстен Тідеманн зниження попиту на ринках. "Бідніші країни зі слабшими валютами, очевидно, мають труднощі з імпортом збіжжя", - каже він.

Інші гравці на світовому ринку - як то Світова продовольча програма ООН - скористалися зниженням цін після рекордів минулого року, аби збільшити запаси в сховищах. За даними речниці офісу програми в Найробі Бренди Каріукі, їм уже вдалося забезпечити 80 відсотків необхідних запасів пшениці в Східній Африці, цитує її Frankfurter Allgemeinen Sonntagszeitung. Вона висловила переконання, що в майбутньому буде можливість закуповувати збіжжя в інших країнах, ніж Україна та Росія, у крайньому разі за вищими цінами.

За даними ООН, у Східній Африці понад 23 мільйони людей перебувають під загрозою гострої нестачі продовольства. Попри це Світовій продовольчій програмі вдалося покрити третину закупівель за рахунок малих фермерів з регіону. За даними Каріукі, пшеницю через високі ціни замінили кукурудзою та сорго місцевого виробництва. Крім того, в регіоні було закуплено більше рослинної олії.

Найбільше виграють Китай, Туреччина та країни Європи

Утім, від імпорту 33 мільйонів тонн зерна через Чорне море у рамках зернової угоди найбільше виграли не бідні країни та регіони, яким загрожує голод. Лише один процент від цього обсягу потрапив прямо до Ефіопії, Кенії та Сомалі, пояснює Бренда Каріукі. А це означає, що з близько 1000 транспортних суден у Східну Африку прибули лише 13 кораблів з 313 тисячами тонн на борту. Найбільшими імпортерами українського збіжжя були Китай, Іспанія, Туреччина та Італія. Але український експорт призвів до зниження цін на світовому ринку, а отже від цього опосередковано виграли й бідніші країни.

Певна занепокоєність після виходу РФ із зернової угоди, однак, залишається. "Коливання на ринках контрактів надалі залишаються відносно високими", - каже менеджер Торстен Тідеманн. Але оскільки ситуація не є абсолютно несподіваною для споживачів, країн-імпортерів та трейдерів, він сподівається, що "стрибки цього року, можливо, вже не будуть такими серйозними".

Дороге страхування та оренда суден для російських портів

Російський президент Володимир Путін після виходу Москви з зернової угоди пообіцяв африканським країнам безкоштовні поставки зерна. Утім, після атаки морськими дронами на російський чорноморський порт Новоросійськ надійність російських поставок може опинитися під питанням.

Уже зараз - лише за тиждень після атаки на Новоросійськ - міжнародні вантажні судна уникають російських портів на Азовському та Чорному морі, через які відбувається експорт практичного всього збіжжя з Росії. У 2022 рокі його обсяг врожаю пшениці, за російськими даними, становив понад 100 мільйонів тонн, у цьому році прогнозується 88 мільйонів тонн.

Російські державні торговці зерном стикаються із дедалі більшими проблемами під час організації чартерів для транспортування російської продукції. Страхувальники уже зараз вимагають додаткові премії у розмірі кількох десятків тисяч доларів за день для кораблів, що прямують до російських портів, повідомляє Reuters із посиланням на анонімні джерела.

Так само судновласники вимагають додаткової плати за підвищений ризик рейсів до російських портів. Навіть без врахування страхових премій за транспортування вантажу з російських портів судновласники беруть до 10 тисяч доларів додаткової плати на день у порівнянні з рейсами до чорноморських портів Болгарії чи Румунії, повідомляє інше джерело інформагенції.

За даними експертів галузі, Росія намагається вийти з цієї ситуації за допомогою "тіньового флоту". Ідеться про переважно старі кораблі судновласників із Туреччини та Китаю. Як свідчать дані суднохідної платформи Shipfix, на які посилається Reuters, кількість запитів на чартери з Росії у липні збільшилася до 257, що дорівнює плюс 40 відсотків відносно червня та вдвічі більше, ніж у липні 2022 року.

Побоювання подальшої ескалації навколо портів Чорного моря

Після виходу Росії з зернової угоди та російських атак на українські зерносховища в Одесі суттєво збільшилося значення дунайських портів України - Рені та Ізмаїлу, але й вони вже ставали ціллю російських ракет і дронів.

Якщо атаки на українські порти на Дунаї продовжаться, це може спричинити подальше підвищення світових цін на зерно, прогнозує експерт Торстен Тідеманн. Він нагадує, що Дунай у цьому місці є кордоном між Україною та членом НАТО Румунією. Тож він називає такі дії Росії на кордоні "дуже ризикованою грою". Гравці на ринку розповідають, що у ніч російської атаки численні кораблі кинулися рятуватися на румунський бік ріки.

Водночас занепокоєння на ринках викликають і українські погрози щодо чорноморських портів Росії. Адже через них проходить чверть світового експорту пшениці. Нещодавно український президент Володимир Зеленський пригрозив Росії атаками, якщо вона "продовжуватиме домінувати в Чорному морі й блокуватиме його, обстрілюючи ракетами", назвавши це "справедливим захистом наших можливостей" із експорту товарів морем.

Поки що на ринку панує впевненість, що після рекордного врожаю в Австралії та Росії в 2022 році цього року зерна ще вистачить. Подальша ескалація війни в Чорному морі, втім, може поставити цю впевненість під сумнів. Або ж - у кращому разі - змусити сторони конфлікту до перезапуску зернової угоди.