Справжня тероборона України лише зароджується
21 жовтня 2022 р.
"Готові до спротиву!" - таким є гасло Сил Територіальної оборони (ТрО) - наймолодшого роду військ Збройних сил України (ЗСУ). Попри те, що офіційно тероборону почали створювати в Україні лише на початку року, вони вже перетворились на потужний рід військ ЗСУ. Про те, як відбувався цей процес та на якому стані розвитку зараз перебуває територіальна оборона - в матеріалі DW.
Універсальні солдати: з кафедри на блокпост
Систему територіальної оборони Україна офіційно почала створювати на початку 2022 року після того, як вступив у дію закон "Про основи національного спротиву", ухвалений незадовго до цього. Закон передбачав створення нового роду військ, а саме - Сил Територіальної оборони у складі ЗСУ. На момент повномасштабного вторгнення Росії командування ТрО тільки-но закінчило формувати підрозділи й здебільшого було це лише на папері, хоча спроби сформувати штатну структуру були ще 2018 року. Але вже 25 лютого біля імпровізованих штабів ТрО у містах почали вишиковуватися черги з охочих записатися до Сил Територіальної оборони.
Серед охочих стати до лав тероборони Києва був і професор історії Київського університету імені Бориса Грінченка 54-річний Віталій Андрєєв разом з 29-річним сином Богданом, який на той момент працював в ІТ-сфері. "У черзі поруч з нами були абсолютно різні люди: актор-каскадер, інженер атомних станцій, охоронець супермаркету, люди, які працювали за кордоном і повернулися, - згадує Ваталій Андрєєв. - Я не міг повірити своїм очам: майже ніхто з них не служив в армії, але всі прийшли захищати своє місто. Були юнаки від 20 років до пенсіонерів, яким більше 70, і всі були "заряджені" битися до останнього".
За словами Андрєєва, уже того ж дня їм видали зброю, а згодом - шоломи та бронежилети та поставили завдання - протидіяти диверсійно-розвідувальним групам (ДРГ) у Києві, а також охороняти місце дислокації Сил Територіальної оборони. Підготовка відбувалась практично паралельно до виконання завдань. "Нас навчали хлопці, які раніше служили в АТО та мали бойовий досвід", - розповідає далі Андрєєв і додає: "Були бойові зіткнення з ДРГ, на щастя без втрат з нашого боку".
Наявність "юридичної рамки" - тобто відповідного закону - дозволило швидко набрати в ТрО необхідну кількість вмотивованих людей, частина з яких мала бойовий досвід та могла швидко навчити інших, пояснює керівник аналітичного відділу громадської організації "Повернись живим!" Антон Муравейник.
"Це завдяки тому, що було куди людей кликати, і плюс, що у нас свідомі громадяни. В перші два дні, наприклад в Києві, у деяких батальйонах штат було наповнено на 400 відсотків, і людей просто перестали туди брати. Прикро, що таку систему ми не створили два-три роки тому й довелося людей вчити на ходу", - зауважує Муравейник. За його словами, Сили Тероборони відіграли ключову роль у національному опорі в перші місця війни, адже це були "універсальні солдати", які і воювали, і могли розбирати завали, і допомагати нацполіції.
Читайте також: Австрійський полковник: Росія може залишити Херсон
Від аматорів до професіоналів на передовій
Наприкінці березня всім, хто був у бригаді Віталія Андреєєва, запропонували продовжити службу й запропонували ротацію на схід України. Віталій вирішив повернувся на роботу до свого університету. Його син готується вступити до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та вчитися на артилериста. Але багато хто з учасників територіальної оборони погодився на пропозицію поїхати воювати поза межами своєї території - на передову.
Адже в законі прописано, що військовослужбовці територіальної оборони можуть бути передислоковані на іншу територію, зокрема в зону бойових дій. "Спочатку це було справді добровільно, й усі, хто були у моєму батальйоні, погодилися їхати у ротацію на південь. Потім це вже було недобровільно, оскільки нам сказали, що ми за документами проходимо як мобілізовані, а військовослужбовець робить те, що вимагає командування", - розповів 32-річний військовослужбовець Артем Градун з Сумщини.
До 25 лютого Артем працював юристом у приватній київській енергетичній компанії, але з перших днів війни вступив до лав ТрО. Не маючи військового досвіду, він допомагав розбудовувати укріплення на третій лінії оборони в Києві. Після завершення бойових дій у Київській області його батальйон передислокували на південний напрямок. Там хлопець швидко опановував нову спеціальність оператора безпілотного літального апарату (БЛА) і вже сім місяців перебуває на передовій лінії фронту. "Цей 2022-й рік мав бути для мене знаковим на роботі - мене підвищили до керівника юрвідділу в компанії, ми повинні були заключити нові контракти, але війна все змінила. З перших днів на передку ми тримаємо лінію оборони і створюємо кошмар для ворога. Я працюю з БПЛ, розвідую, коригую роботу артилерії. Так і воюємо", - каже Артем Градун.
За його словами, його служба, як солдата ТрО нічим не відрізняється зараз від служби солдата регулярної армії: всі, хто перебуває на передовій, отримують однакове грошове забезпечення - по сто тисяч гривень бойових, всі, хто працює в тилу, - по 30 тисяч. Така ж сама ситуація з матеріальним забезпеченням. Єдина різниця, що солдати ТрО не мають важкої зброї. "Спочатку в ЗСУ нас сприймали наче простачків, слабаків, але це все відносно. Зараз ми всі тут рівні. Є регулярна армія - вони меч, а є ТрО - ми щит, і ми взаємодіємо між собою", - зауважує чоловік.
За офіційними даними, на кінець літа в Україні була сформована 31 бригада Сил територіальної оборони, до складу яких входять понад 160 батальйонів. "У лавах Сил ТрО ЗСУ служить понад 120 тисяч військовослужбовців. Більшість бригад повністю або частково беруть участь у бойових діях та стоять на захисті державного кордону. Зараз 26 бригад та 15 батальйонів знаходяться в зоні бойових дій", - йдеться у відповіді служби зав’язків з громадськістю Сил ТрО ЗСУ на запит DW.
Читайте також: Кінець війни в Україні залежить від Німеччини? Підсумки форуму в Берліні
Чи можуть добровольці перетворитися на приватні армії?
Окрім Сил територіальної оборони ЗСУ, в Україні створено понад 800 добровольчих формувань територіальної громади (ДФТГ). Це більше 80 тисяч цивільних осіб, які підписали контракт добровольця територіальної оборони й не отримують грошового винагородження, але допомагають місцевій владі та військовим підтримувати правопорядок, охороняти стратегічні об’єкти, готувати громадян до спротиву. "Добровольчі формування не мають статусу військовослужбовців у мирний час, але коли починаються бойові дії вони мають всі ті ж самі можливості та статус, що й військові, - пояснює керівник аналітичного відділу ГО "Повернись живим!" Антон Муравейник. - Вони можуть отримувати не тільки мисливську зброю, а й автомати, гранатомети, "Джавеліни". За словами Муравейника, завдяки цим добровольцям має забезпечуватися принцип масової всеохоплюючої оборони.
Водночас Муравейник вказує і на необхідність вдосконалення законодавства щодо ДФТГ, які мають статус "воєнізованих підрозділів", аби підвищити їхню ефективність та запобігти можливим ризикам. "Що таке "воєнізовані підрозділи", немає визначення ні в якому законі України. Окрім цього, немає чіткого розуміння ролі та функції цих добровольчих формувань, хто ними має управляти, забезпечувати. Тому є ризики", - зауважує Муравейник. Він пояснює, що зараз ДФТГ підпорядковуються командиру частини Сил ТрО за територіальним принципом, але коли батальйон ТрО змінює свою дислокацію, вирушаючи, наприклад, на передову лінію фронту, то не залишається нікого, хто міг би керувати добровольчим формуванням територіальної громади.
"Ці добровольці зараз часто звертаються до місцевої влади, і є ризик перетворення добровольчих формувань у приватні армії якогось мера. Так не має бути", - вважає Муравейник. Експерт переконаний, що після війни з цього має початися реформування системи територіальної оборони, яка має великий потенціал для оборонної стратегії України у подальшому. "Зараз система територіальної оборони лише в зародковому стані. Ми не встигли ще повноцінно її запустити. Адже Сили ТрО і національний супротив - це наш неядерний потенціал стримування. Те, що ми можемо швидко підготувати і дати зброю двом-трьом мільйонам людей, як фактор стримування діє сильніше, аніж ракетне озброєння", - впевнений аналітик ГО "Повернись живим!".