Цінності або стабільність: мінська дилема Києва
10 серпня 2020 р.
Європейські політики рішуче засудили насильство проти мирних демонстрантів у Мінську, до якого вдалася білоруська влада у ніч на 10 серпня після закриття виборчих дільниць на виборах президента. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель і комісар ЄС з питань європейської політики добросусідства Олівер Вархову спільній заяві, проголошеній вдень 10 серпня, наголосили, що ніч після виборів "була затьмарена непропорційним і неприйнятним насильством" співробітників силових відомств щодо мирних протестувальників. Офіційний Брюссель закликав негайно звільнити всіх затриманих минулої ночі. "Утискам і жорстоким репресіям стосовно мирних демонстрантів немає місця в Європі", - наголосила у своїй заяві президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen).
Обережність Києва
Першими ж вранці у понеділок, 10 серпня, президентські вибори у Білорусі прокоментували її сусіди. Президент східної сусідки Росії Володимир Путін привітав нинішнього главу держави Олександра Лукашенка з переобранням, висловивши надію на "подальший розвиток взаємовигідних відносин". Західні сусіди Лукашенка не вітали, а у спільній заяві президенти Польщі Анджей Дуда і Литви Гітанас Науседа закликали білоруську владу "повною мірою визнати демократичні стандарти і дотримуватись їх", а також відмовитись від насильства.
Позиція українського президента Володимира Зеленського виявилася обережнішою. Він у своїй заяві апелював не до білоруської влади, а до "Білорусі", "Республіки Білорусь" або до "наших сусідів". Український президент закликав жителів сусідньої країни до "максимальної толерантності, терпимості та відмови від вуличного насильства". Чи мав він на увазі під "вуличним насильством" дії білоруських спецпризначенців, які жорстко били і затримували сотні демонстрантів, чи загалом сутички учасників протестів зі спецпризначенцями, із заяви не випливає.
Різні реакції з Варшави, Вільнюса і Києва йдуть у розріз із демонстративним політичним зближення трьох країн. Наприкінці липня міністри закордонних справ України, Польщі і Литви дали офіційний старт ініціативі "Люблінський трикутник", покликаній зміцнити регіональну співпрацю, зокрема, як відповідь на агресивну політику Росії. Ще більше контрастують реакції на рівні дипломатів. На відміну від своїх колег у Польщі і Литві, які гостро засудили насильство проти демонстрантів у Білорусі, глава українського МЗС з цього приводу станом на вечір понеділка взагалі не висловився.*
"Геополітика перемагає цінності"
Для експерта Українського інституту майбутнього Андреаса Умланда (Andreas Umland) така позиція Києва не стала несподіванкою. З одного боку, каже експерт, Україна, як і інші країни "Люблінського трикутника", найбільше зацікавлена у тому, аби у перспективі Білорусь стала демократичною країною і повернулася обличчям до Заходу. "Однак геополітика і прагматизм на даний момент виявилися важливішими. Україна не є членом НАТО і тому не може собі дозволити таку розкіш, як керуватися у відносинах з Білоруссю виключно демократичними цінностями. Києву важливо зберегти тісну співпрацю з Білоруссю, хто би не був при владі", - констатує Умланд.
Політолог вважає, що Володимир Зеленський, хоч і обережно, але все ж позиціонував Україну як частину демократичного світу, на відміну від Володимира Путіна і низки інших авторитарних лідерів, не поквапившись привітати Олександра Лукашенка з перемогою. Показовим дистанціювання Зеленського від білоруського диктатора виглядає особливо на тлі заяви одного з лідерів проросійської "Опозиційної платформи - За життя" Віктора Медведчука. Кум російського президента привітав Лукашенка з перемогою на президентських виборах, наголосив на своїй "величезній повазі" до білоруського диктатора і похвалив його за "феноменальну працездатність".
Завуальована солідарність
Соратники Володимира Зеленського з фракції "Слуга народу" у Верховній Раді у своїй заяві також утрималися від прямої критики білоруської влади і силовиків. Народні депутати від провладної партії апелюють до білоруської влади, закликаючи "проявляти стриманість щодо протестувальників, не допустити порушення прав людини при реалізації білорусами одного з основоположних прав - на мирний протест". Тим не менше, вони подекуди символічно солідаризувалися з білоруською опозицією. Зокрема, депутатка "Слуги народу" Євгенія Кравчук запостила заяву фракції у соціальній мережі Facebook, проілюструвавши її картинкою прапорів України і біло-червоно-білого прапора - символу незалежної Білорусі до приходу до влади Лукашенка, який використовує на своїх акціях білоруська опозиція.
Заяву "Слуги народу" підтримали і низка депутатів опозиційних фракцій. Депутатка від "Європейської солідарності" Вікторія Сюмар, наприклад, приєдналася до ініціативи, хоча вона і не повністю відображає її позицію та думку низки колег по фракції. "Наша пропозиція була додати абзац із засудженням насильства", - зазначила Сюмар у коментарі DW. "Жорстокість, гумові кулі, військова техніка, яка їздить по мирним протестувальникам. Це - злочин", - наголосила депутатка "ЄС" на своїй сторінці у Facebook.
Порошенко мовчить, партія бачить загрозу Москви
Водночас в оприлюдненій 10 серпня заяві "Європейської солідарності", так само як і в заяві "СН", засудження насильства проти демонстрантів у Білорусі немає. А лідер партії, експрезидент Петро Порошенко взагалі не прокоментував події у Білорусі. Останнім повідомленням на його сторінці у Facebook є звіт про зустріч з виборцями у рідній Вінниці. П'ять років тому Порошенко, будучи президентом, привітав Олександра Лукашенка з переобранням, попри невизнання виборів Євросоюзом. Щоправда, про це стало відомо лише зі слів пресслужби білоруського президента, Київ же з цього приводу мовчав.
"Європейська солідарність" у своїй заяві застерегла, що у разі дестабілізації ситуації у Білорусі виникне загроза для її суверенітету та територіальної цілісності. "Адже, як неодноразово доведено, російський агресор б'є тоді, коли сусідня країна є найбільш ослабленою і вразливою", - йдеться у заяві партії Порошенка.
Попри те, що Україна у новітній історії має досвід масових протестів проти авторитаризму, після російської агресії 2014 позиція Києва щодо влади у Мінську є підкреслено дипломатичною. На відміну від часів президентства Віктора Ющенка, коли Київ на рівні МЗС демонстративно приєднувався до офіційних заяв Євросоюзу з критикою придушення демократії у Білорусі. Політолог Андреас Умланд у розмові з DW відзначив, що ця амбівалетність у погляді на події у Білорусі поширена в Україні і серед політиків, і в експертному середовищі. "Багато хто в Україні вважає, що без вкоріненого у суспільстві націоналізму опозиція не зможе повалити режим Лукашенка. Тому краще, мовляв, щоб поки був він, ніж дестабілізація, яка зробить Білорусь плацдармом для подальшої російської експансії", - констатує оглядач. Прагматизм у відносинах з Мінськом, каже Умланд, для Києва наразі важливіший за демократичні цінності.
* Уже після публікації цієї статті на сайті міністерства закордонних справ України з'явилась спільна заява міністрів закордонних справ Литви, Польщі та України, в якій вони закликала владу Білорусі утриматися від застосування сили і звільнити затриманих напередодні протестувальників.