Українська криза та геополітичні амбіції ЄС

Цей тиждень для дипломатії Євросоюзу явно не задався. Нарощування військ на кордоні з Україною продовжує підігрівати побоювання російського вторгнення. Та для обговорення цієї кризи за столом консультацій місця для ЄС не знайшлося: на початку тижня чільні дипломати зі Сполучених Штатів і Росії зібралися у Женеві, однак представників ЄС на цій зустрічі не було. 

Коли 12 січня переговори вже перенеслися до Брюсселя, місцем зустрічі стала штаб-квартира НАТО, а не Європейська рада. Наступного дня кризу обговорювали і на майданчику Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) у Відні.

Як відомо, Росії закидають скупчення десятків тисяч військових на кордоні з Україною. Захід переконує Москву відвести війська від кордону. Москва ж, зі свого боку, вимагає від НАТО вивести свої сили з колишніх соціалістичних країн, припинити розширення на схід та відмовитися від приєднання України до Альянсу. Сполучені Штати називають ці вимоги нереалістичними, втім вважають, що переговори слід продовжити. ЄС спостерігає за процесами збоку.

Читайте також: Коментар: Путін тріумфує, Захід лавірує

Криза перед дверима об'єднаної Європи

Міністри закордонних справ країн-членів ЄС у четвер і п'ятницю проводять зустріч у північно-західному французькому Бресті. Французьке дипломатичне джерело напередодні цієї неформальної зустрічі повідомило журналістам, що ЄС "тісно залучений у дискусії щодо України". "Ми тісно координуємо свої дії зі США. Вони тримають нас в курсі", - повідомило джерело.

Однак оглядачі все ж вважають роль ЄС тут доволі незначною. "Це схоже на період після Другої світової війни, коли майбутнє Європи вирішували американці та росіяни. Цей конфлікт розгортається прямо перед дверима Європи", - сказав у коментарі DW старший дослідник паризького Інституту політичних досліджень (Sciences Po) Жак Рупнік. "Ця ситуація демонструє, наскільки складно буде президентові Франції Еммануелю Макрону досягти проголошеної ним мети забезпечення "стратегічної автономії" для Європи", - зауважує Рупнік.

До червня у ЄС головує Франція. Макрон, який дотримується проєвропейських поглядів, заявляв під час пресконференції в грудні торік, що хоче бачити "Європу серйозною силою на світовій арені, цілком суверенною, вільною у своєму виборі та господаркою своєї долі".

Макрон оголосив тоді про амбітні плани, включаючи реформу Шенгенської зони, що передбачає посилення контролю на зовнішніх кордонах, поглиблення співпраці між правоохоронними органами, нову угоду про співпрацю з країнами Африки та єдину європейську оборонну політику.

Читайте також: Після Ради Росія-НАТО: в Україні просять озброєння і превентивних санкцій

Ключова роль консолідованості ЄС

Рупнік вважає, що для реалізації цих планів ЄС має відійти від традиційної ролі "м'якої сили", яка базується на торгівлі й комерції, та ставати "жорсткою силою". Та для цього важливий консенсус, тоді як зараз розбіжності між європейськими партнерами очевидні і стосуються навіть базових питань. "Країни ЄС мають різні уявлення про те, що трактувати загрозою. Для Італії ситуація у галузі безпеки на сході континенту не настільки критична як, наприклад, для Польщі", - розмірковує Рупнік і додає, що після президентства Дональда Трампа у країнах ЄС по-різному оцінюють позиції США. Трамп, варто нагадати, став першим президентом США, який називав Європейський Союз "противником".

Керівник Центру геополітики Кембриджського університету у Великобританії Брендан Сіммс погоджується, що для того, щоби Європа стала "жорсткою силою" їй необхідна передусім консолідованість усередині союзу. "Щоби стати важливим геополітичним гравцем ЄС має спочатку стати однією державою з одним президентом і парламентом за прикладом США", - сказав він у розмові з DW, але й визнав, що настільки глибока інтеграція навряд чи можлива, а задумані плани реалізувати буде важко.

Криза як можливість для змін

На думку ж старшої політичної аналітикині брюссельського Центру європейської політики Софі Порншлеґель, у цьому навіть є свої переваги. "Ми бачимо, що США можуть вести консультації без участі ЄС, навіть тоді, коли це стосується конфлікту в одній із держав-сусідок Євросоюзу", - сказала вона у розмові з DW. І це лише посилює нагальність вироблення спільної оборонної політики ЄС, каже вона. "Тепер Європа просто повинна визнати, що у світі зараз домінують конкуруючі між собою сили, як Китай та США, і якщо ми не бажаємо у майбутньому бути заскоченими зненацька, то маємо діяти зараз".

Вона сподівається, що ЄС продемонструє більше єдності у березні. Тоді планується обговорити ініціативу президента Франції Макрона, відому як "стратегічний компас", який має стати своєрідним дороговказом оборонної політики Євросоюзу. Зустрічі цього тижня у французькому Бресті могли б сприяти узгодженню позицій.

Рупнік прогнозує, що більше єдності на рівні ЄС вдасться досягти у питанні міграційної політики. "Зараз, схоже, всі вже розуміють, що задля збереження союзу ми маємо повернути контроль над нашими зовнішніми кордонами. В іншому разі націоналізм лише посилюватиметься. Тож ЄС у майбутньому справді міг би стати більш консолідованим об'єднанням", - підсумував він.