Українські біженці у Німеччині: шанси знайти роботу є, але…

У Німеччині різні галузі відчувають гострий дефіцит працівників, а тому після прибуття до країни майже 900 тисяч біженців з України, з яких 350 тисяч стали на облік у центрах зайнятості, дуже актуальним є питання, які їхні шанси знайти роботу - і, відповідно, якою мірою вони могли б вгамувати кадровий голод німецької економіки. Нове опитування показує, що українці можуть розраховувати на працевлаштування, але його ускладнює не тільки незнання мови.

Головна перешкода для працевлаштування - незнання німецької мови

Опитування провів у другому кварталі мюнхенський науково-дослідний економічний інститут ifo. На замовлення німецького відділення нідерландської рекрутингової компанії Randstad він регулярно опитує близько 1000 керівників відділів кадрів німецьких підприємств із різних галузей та різного розміру. На цей раз однією з тем стала інтеграція українських біженців у ринок праці ФРН.

Як і слід було очікувати, 55,5 відсотка HR-менеджерів вказали на труднощі під час прийому на роботу тих, хто приїхав з України. Водночас 44,5 відсотка не бачать великих перешкод для працевлаштування українців.

З тих фахівців з управління персоналом, які вказали на труднощі, 83 відсотків головною перепоною прийому на роботу назвали незнання німецької мови. Лише шість відсотків основною проблемою вважають недостатню кваліфікацію претендентів. Бюрократизм німецьких держорганів найбільше ускладнює працевлаштування українців на думку лише чотирьох відсотків опитаних.

Найкращі шанси у кваліфікованих кадрів із бажанням залишитись у Німеччині

Під час опитування, однак, з'ясувалося, що німецьких менеджерів персоналу нерідко хвилюють питання, як довго біженці з України залишаться в Німеччині. При цьому HR-менеджери радше виходять із того, що українці рано чи пізно захочуть повернутись до себе на батьківщину. А це, своєю чергою, посилює, мабуть, сумніви щодо доцільності прийому на роботу українських працівників.

Читайте також: Українські біженці в Німеччині

Адже німецькі фірми прагнуть уникнути плинності кадрів, особливо кваліфікованих кадрів. В умовах загострення нестачі працівників підприємства, як правило, зацікавлені не в тимчасових рішеннях, а в стабільних трудових відносинах з тривалою перспективою.

Опитування Ifo показало, що найкращі шанси на працевлаштування в Німеччині мають кваліфіковані працівники, які приїхали з України. Їхні перспективи 40 відсотків опитаних вважають середніми або високими, а 47 відсотків - незначними чи низькими. Скептичніше кадровики оцінюють перспективи некваліфікованих працівників: на думку 30 відсотків шанси середні або високі, з точки зору 50 відсотків вони незначні або низькі.

Читайте також: Біженці на українських номерах: що треба знати водіям у Німеччині

Однак найбільші сумніви викликають перспективи молодих українців, які б теоретично могли пройти на підприємствах у Німеччині професійно-технічне навчання в рамках німецької дуальної системи. Тут середній чи високий потенціал бачать 27 відсотків, тоді як 53 відсотки вважають, що він незначний чи низький. Можна припустити, що такий настрій HR-менеджерів пояснюється головним чином мовними проблемами, оскільки в процесі навчання знання мови є особливо важливим.

Українцям особливо раді промислові підприємства середнього бізнесу

Згідно з опитуванням, найлегше знайти роботу на промислових підприємствах: в індустріальному секторі лише дев'ять відсотків керівників відділів кадрів не бачать потенціалу для працевлаштування українських біженців. У торгівлі та сфері послуг такого потенціалу не бачать 14 відсотків, що, швидше за все, знову-таки пов'язано з незнанням мови.

А ще інститут ifo дійшов висновку, що найбільші можливості для працевлаштування відкриваються перед кваліфікованими українськими працівниками у тих німецьких фірмах, де зайнято від 250 до 499 осіб. Таких підприємств особливо багато в машинобудівній галузі та взагалі в обробній промисловості Німеччини, основу якої становить якраз не великий, а середній бізнес.

Проте найчастіше подібні високоспеціалізовані компанії, які нерідко працюють переважно на експорт, розташовані в малих та середніх містах Німеччини, тоді як основні потоки біженців з України попрямували переважно до найбільших міст ФРН.