Wikileaks і Кремль зближуються

Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) США, судячи з усього, ще не стикалося з настільки суттєвим витоком інформації про свою роботу. На сайті Wikileaks опубліковані близько 9 тисяч документів, що розповідають про діяльність могутнього розвідувального відомства. Це лише перша порція, обіцяє інтернет-платформа, єдиним публічним представником якої є австралієць Джуліан Ассанж.

В опублікованих документах описуються різні техніки, комп'ютерні коди і програми для зламу комп'ютерів, смартфонів і телевізорів на базі технології Smart TV, навіть у вимкненому стані. По суті, в мережу потрапив каталог технік для прослуховування великого обсягу, в тому числі дзвінків в мережі Skype, листування в месенджерах типу Telegram або WhatsApp, підключення до приватних мереж Wi-Fi або отримання інформації з використанням антивірусних програм і багатьох інших прийомів.

Достовірність опублікованих документів, що охоплюють період з 2013 по 2016 роки, поки що не підтверджена офіційно: ЦРУ та інші відомства відмовляються коментувати витік.

Wikileaks: викриття окремо від викривача

Але якими б гучними і значущими не були викриття самі по собі, частина історії полягає в діях саме викривача, Wikileaks. Публікації витоків Wikileaks з певного моменту стали дивним чином давати користь перш за все одному міжнародному гравцеві - Росії. Таких збігів так багато, і вони настільки кидаються в око, що сьогодні не лише авторитетна британська газета Guardian пише про Джуліана Ассанжа як про агента Кремля.

Wikileaks, почавши збір і публікацію секретної інформації ще в 2006 році, проголошувала своєю метою не тільки "незаконні й аморальні" політичні практики країн Заходу, але й обіцяла, що "нашою головною мішенню стануть репресивні режими в Китаї, Росії і Центральній Євразії". У 2010 році, коли до Ассанжа і його сайту була прикута міжнародна увага в зв'язку з публікацією величезного архіву дипломатичних депеш Держдепартаменту США, австралієць, здавалося, збирався виконати обіцянку. В інтерв'ю одній з російських газет він заявляв, що отримав матеріали, які компрометують "Росію, ваше керівництво і ваших бізнесменів", цитує його американська The New York Times (NYT).

Разючі зміни

Але цього не сталося. Незабаром життя самого Ассанжа різко змінилося: він виявився ізольованим від світу в двох кімнатах маленького посольства Еквадору в Лондоні. Пожертви на його рахунку заблокувала влада США, видавши ордер на його арешт. Але до цього моменту в Ассанжа з'явився несподіваний помічник в Москві. За нього став публічно заступатися російський президент Володимир Путін. У 2012 році Ассанж отримав замовлення на 12 авторських програм від російського державного телеканалу RT (Russia Today) і став відтоді його частим гостем.

З того часу тон висловлювань Ассанжа змінився: його погляди стали регулярно збігатися з точкою зору російської влади. Він зайняв проросійську позицію щодо України, коли в 2014 році між Києвом і Москвою виник конфлікт; він підтримував вихід Великобританії з Євросоюзу; він критикував НАТО і порушення прав людини з боку США, а також публікацію "панамських документів". Натомість Кремль засновник Wikileaks критикувати практично перестав.

"Коли я приєднався до Ассанжа в 2007 році, у нас були високі моральні цілі - поліпшити світ і надати розголосу злочинам, про які повинна знати громадськість", - сказав в недавньому інтерв'ю газеті Welt am Sonntag Даніель Домшайт-Берґ (Daniel Domscheit-Berg) , який працював в Wikileaks до 2010 року. Він розійшовся в поглядах з Ассанжем і вважає, що в результаті платформа перейшла до "однобічної конфронтації з США".

Змінилися й мішені атак Ассанжа: якщо дипломатичні депеші США багато розповідали про політичні практики не тільки американських дипломатів і військових в Іраку і Афганістані, а й про корумповані режими по всьому світу, то тепер фокус змістився на цілі, цікаві насамперед Росії. Wikileaks почали публікувати витоки, які, наприклад, дискредитували США в питаннях навколо угоди про трансатлантичне партнерство, в якій Москва не бере участь. Як проаналізували журналісти NYT, інші витоки дискредитували дії Саудівської Аравії і Туреччини в моменти підвищеної напруженості у відносинах Москви з Анкарою.

Повернення Wikileaks: вибори в США

Але по-справжньому Ассанж повернувся як великий гравець в 2016 році, коли в критично важливі моменти президентських перегонів став публікувати документи, що компрометують тільки одного з кандидатів на пост президента США - демократку Гілларі Клінтон. До неї він, як і лідери в Кремлі, ставиться вкрай скептично. Можливо, саме витік понад 20 тисяч електронних листів демократів, з яких стало зрозуміло, що Клінтон змовилася з багатьма представниками партії з метою обійти внутрішньопартійного конкурента Берні Сандерса, коштувала їй перемоги в гонці з кремлівським фаворитом, кандидатом від республіканців Дональдом Трампом.

І хоча немає прямих свідчень, які б вказували на те, що листування демократів потрапило до Ассанжа через російські спецслужби, вибір часу публікації і тематика слугують російським інтересам. Це низка збігів, які повинні насторожувати тих, хто сприймає Wikileaks досі як наднаціональну платформу, що працює "на захист прав людини", як колись мріяв Ассанж. Документи про роботу ЦРУ, до речі, опубліковані в момент розпалу конфлікту між уже чинним президентом Трампом і розвідувальними службами США, що виник в результаті розбіжностей між ними в питанні ролі Кремля у результатах останніх президентських виборів.

"Думаю, що радше іноземна держава стала джерелом цих документів, ніж інформатор з ЦРУ, якого замучила совість", - каже Джеймс Льюїс, фахівець з кібербезпеки з Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

А ще в останньому витоку містяться документи, що свідчать про те, що агенти ЦРУ працюють у німецькому Франкфурті-на-Майні. Навряд чи цей витік покращить і без того складну атмосферу майбутніх переговорів канцлерки ФРН Анґели Меркель і Дональда Трампа у Вашингтоні 14 березня. Хоча ця деталь, можливо, справді виявилася випадковою.