З російської на українську: як підготувалась школа у Львові?

Російськомовна школа № 52 міста Львів з 1 вересня стартувала з навчанням усіх учнів 5-11 класів українською мовою. Для цього навчального закладу та ще майже 200 російськомовних шкіл в Україні таке нововведення запроваджено ухваленим в січні 2020 року законом "Про повну загальну середню освіту". Як зазначається у ньому, особи, які належать до національних меншин України, мови яких не є офіційними мовами Європейського Союзу, мають здобувати середню освіту державною мовою. При цьому навчання українською має займати не менше 80 відсотків від всього навчального процесу. Виняток українські законодавці зробили лише для початкової школи, де навчання мовою нацменшин залишили. 

У Львові підготувались завчасно

"Ми були готові до цього нововведення, адже ще кілька років тому почали набирати україномовні класи. Усі класи формувались за запитами батьків: якщо ті хотіли, щоб діти вчились російською, - будь ласка, якщо українською - звичайно, також. Зараз запитів на створення російськомовних класів немає взагалі", - розповідає Світлана Матис, директорка школи № 52 Львова - однієї з чотирьох російськомовних шкіл на Львівщині. Цього навчального року в її школі немає жодного першого російськомовного класу - запитів були відсутні.

Читайте також: Навчальний рік і коронавірус: як українські школи готуються до 1 вересня

Матис розповідає, що зміни щодо мови навчання в школі відчули з 2014 року - після російської агресії в Криму і на Донбасі. Відтоді набирати російськомовні класи ставало дедалі складніше. Утім, до цього часу в школі з загалом 660 учнів близько 40 відсотків навчаються у російськомовних класах. Практично на кожній паралелі від 2-го класу є по одному, а то й по два класи з російською мовою викладання. 

У такі класи віддала своїх двох дітей і Світлана Шквір. Вона розповіла DW, що до цієї школи її дітям доволі далеко діставатись, але рішення було ухвалено саме через можливість навчатись російською. "Для моїх дітей Україна - батьківщина, у них батько - українець. Українська, як і російська, для них - рідна. Але саме можливість навчатись російською у Львові і спонукала нас обрати саме цю школу", - розповідає DW Світлана, яка перед новим навчальним роком вирішувала в школі організаційні питання щодо нововведень навчання.

Деякі батьки - проти

Дітей Світлани, як і інших школярів школи № 52, для коментаря кореспондентці DW "упіймати" не вдалось. Але Світлана каже, що її діти налаштовані на українську мову навчання "без проблем".

Про "безпроблемне" ставлення учнів російськомовних класів до переведення навчання на українську каже і директорка Світлана Матис. "Річ у тому, що уже кілька років, як в російськомовних класах ми тричі на тиждень практикували викладання усіх предметів українською", - пояснює вона. Однак додає, що незадоволення нововведенням висловлювали деякі батьки. "З ними доводилось говорити, пояснювати, що підручники до школи й так надходять саме україномовні. Та й вступатиме переважна більшість дітей в українські вищі навчальні заклади. У підсумку до старту навчального року жодних скарг у цьому зв'язку від батьків ні до школи, ні до міського управління освіти не надходило", - розповідає Світлана Матис.

З розумінням поставилась до нововведення і Світлана Шквір - її діти продовжуватимуть навчання саме у школі № 52, а не десь ближче до дому.

Вчителі у львівській школі - готові

Головне, однак, не стільки у ставленні учнів і батьків, адже припис закону є обов'язковим для усіх середніх шкіл в Україні, а у готовності вчителів до переходу викладання з російської на українську. Ірина Філь 40 років викладає в школі № 52 математику і зізнається, що уже тривалий час пояснює в російськомовних класах матеріал російською, але з використанням української термінології. "Знаєте, одиниці наших випускників їдуть поступати в інші країни Європи, більшість вступає до вишів тут, в Україні. А зовнішнє незалежне оцінювання - повністю україномовне. Тож ми заради учнів і пристосувались: термінологію подавали їм також українською. Адже мовна відмінність в математичних термінах інколи дуже велика, назви бувають зовсім не схожі", - пояснює Ірина Філь.

Читайте також: Рік з мовним законом: що змінилося в Україні?

Зважаючи на попередній досвід, Ірина Філь переконує, що особисто для неї питання переходу на українську - не складне. Як і вона, вчить дітей так, щоб потім не виникало проблем з ЗНО, й інша вчителька - Олена Левкович, котра пояснює, що добре володіє українською, бо є українкою. Левкович припускає, що у школі перехід на українську мову викладання не має стати для вчителів проблемою. "Садочків російськомовних в нас немає. Тому діти, які приходять в російськомовні класи, говорять українською. Також на перервах я спостерігаю, як діти з російськомовних і україномовних класів спілкуються між собою доволі часто українською", - каже Левкович.

На її думку, є ще одна важлива деталь, яка допоможе школі "перебудуватись". Ідеться про підручники: більшість з тих, які надходили і надходять до школи, україномовні. "Я навіть спілкувалась з авторами підручника з математики, то вони сказали, що їм, з погляду комерції, не вигідно друкувати російськомовні підручники, бо попит - все одно малий", - каже Олена Левкович.  

Закон можуть ігнорувати

Втім, готовність російськомовної школи № 52 у Львові, як і, ймовірно, інших кількох шкіл з Західної України - не показова для всієї країни. За даними міністерства освіти і науки України, найбільша кількість російськомовних шкіл у Харківській, Запорізькій, Одеській та Дніпропетровській областях - їх там близько 150.

Читайте також: Заговорити українською на Донбасі: дві історії з Луганщини

Уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь у розмові з DW припустив, що у деяких школах виконання приписів закону можуть ігнорувати, але не через неготовність до новації, а через політику. "Мені здається, що з часу ухвалення ще попереднього закону про освіту в 2017 році було достатньо часу, щоб заклади освіти належно підготувались шляхом підвищення кваліфікації педагогічних працівників та спілкування з батьківськими громадами", - говорить Тарас Кремінь. Він розповідає, що особисто проводив таке навчання з вчителями, коли викладав в Миколаївському інституті післядипломної освіти, тож нині проблем з переходом на українську мову не бачить. "Нагнітають" ситуацію, за його словами, політики.

Водночас, на думку мовного омбудсмена, щоб закон не ігнорували його виконання треба контролювати, наприклад, через перевірки.  "Це може робити і міносвіти, і Державна служба якості освіти. Але достатньо, щоб цим займались місцеві органи освіти. Вони наділені повноваженнями, фінансуються з бюджету шляхом отримання освітньої субвенції і мають можливість підвищувати кваліфікацію працівників освіти", - додає Тарас Кремінь.