Боротьба з хабарництвом

Документ є - реальної боротьби нема, заявляють громадські організації, які взялися моніторити виконання п’ятирічної національної антикорупційної програми. Рік тому, 28 листопада, її ухвалив уряд на виконання однойменної стратегії, яку розробила президентська адміністрація. Але відтоді, як наголосив у розмові з Deutsche Welle голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін, хабарництво в країні не тільки не зникло, а навпаки - ще більше розквітло.

Лише «красивий папірець»

Розвиток корупції, на думку громадського активіста, стимулюють і певні урядові рішення. Зокрема, Шабунін не розуміє, як влада однією рукою підписує антикорупційну програму, а іншою - ініціює ухвалення закону про виведення з під контролю дві третини державних тендерних закупівель. «Ця програма - це красивий папірець для Заходу. Але в Україні як крали через тендери, так і крадуть, прокуратура як нікого не наказувала за це, так і не наказує», - заявив Шабунін.

Голова правління Центру протидії корупції стверджує, що цій громадській організації разом зі ЗМІ за півроку вдалося зупинити розкрадання державного бюджету на 500 мільйонів гривень, оприлюднивши незаконні тендерні угоди, однак жодного чиновника за це не було притягнуто до відповідальності.

Брак контролю

Уряд хвалиться, що декларації державних службовців тепер відкриті, втім отримати їх від податкової за запитом ані журналістам, ані громадським організаціям не вдається, наголошує Шабунін. «В антикорупційній програмі написано одне, а реально робиться зовсім інше», - обурюється він.

Це підтверджує і член Української антикорупційної коаліції інститутів громадянського суспільства Юлія Грига. Разом зі своїми колегами вона вирішила перевірити, чи поінформовані державні структури про те, що мають виконувати національну антикорупційну програму і що вони для цього роблять. «Більшість органів влади взагалі шокована, чому громадськість у них про це запитує, оскільки впродовж року практично нічого в цьому сенсі не робили», - каже Грига.

Найпарадоксальнішим виявилося міністерство внутрішніх справ, яке має стояти на сторожі закону, констатує громадська активістка. «Всі наші запити там просто ігнорують і взагалі не розглядають», - зауважила Юлія Грига. Вона переконана, що урядова програма написана так, що її ніхто і не збирається виконувати, оскільки відсутній механізм контролю за впровадженням антикорупційних заходів.

Брак фінансів

Громадські активісти критикують, окрім цього, недостатнє фінансування антикорупційної програми. За даними керівника українського  представництва міжнародної антикорупційної організації Transparency International Олексія Хмари, на п’ять років на боротьбу з хабарництвом в Україні передбачено 820 мільйонів гривень. Упродовж 2012-го грошей на її реалізацію не виділялося, стверджує Хмара.

Уже наступного року, як передбачає антикорупційна програма, в усіх областях мали б з'явитися Центри адміністративних послуг. У таких центрах громадяни за спрощеною процедурою могли б оформлювати документи, уникаючи безкінечного вистоювання в чергах до кабінетів чиновників у різних державних структурах. «Грошей на ці центри не передбачено взагалі. Як їх можна відкрити без фінансування?» - запитує Юлія Грига.

Натомість більша частина бюджету антикорупційної програми - 800 мільйонів гривень - передбачена на впровадження електронних медичних карток, каже Хмара. «Чому саме медичних карток? Як це допоможе боротися з корупцією? Незрозуміло», - дивується керівник українського  представництва міжнародної антикорупційної організації Transparency International. Він критикує, що до обговорення антикорупційної програми так і не були залучені громадські експерти.

Корупція має отримати обличчя

Тим часом антикорупційні громадські організації закликають до люстрації в Україні з огляду на корумповане минуле чиновників. Голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін зазначив, що громадські організації збирають досьє на всіх державних службовців, які були замішані в хабарництві.

Як зауважив Шабунін: «Зараз корупція в Україні безіменна, тому і безкарна. Ми хочемо дати їй конкретні імена тих, хто в цьому бере участь, аби потім провести справжню люстрацію».