Боротьба з корупцією

Deutsche Welle: Ви – журналістка, яка під час минулої парламентської виборчої кампанії долучилась до політики. Як Ви позиціонуєте себе зараз?

Тетяна Чорновол: Нині в Україні важкі часи, тому журналістика, політика, громадська діяльність для мене лише інструмент. Мета - зберегти демократію та незалежність України. Втрачаючи щось, втрачаємо все. Нині президент Віктор Янукович узурпував всю владу в країні. Його оточення в кулуарних розмовах без жартів називає президента "царем", а його старшого сина - "принцем-спадкоємцем", тому мені дуже страшно, що Україна вийшла на фінішну пряму, в кінці якої прірва - втрата незалежності.

Однак Україну поки що ніхто не визнав недемократичною країною…

Так, у нас на площах прилюдно не рубають голови. Але хіба це демократія, якщо президент України не зважає на громадську думку? Наприклад, президент захотів розширити владні повноваження - за кілька днів була змінена Конституція. Президента дратувала лідер опозиції - він кинув за ґрати Юлію Тимошенко. Однак найбільше обурює, що в Україні постійні проблеми з фінансуванням будівництва лікарні для лікування онкохворих дітей, а Янукович за три роки президентства 100 мільйонів доларів платників податків витратив лише на облаштування та закупівлі предметів розкоші для державних дач, в яких він інколи відпочиває на морському узбережжі.

У своїх журналістських розслідуваннях Ви розкриваєте кричущі випадки корупції. Як реагують на ці публікації представники влади, правоохоронці?

Державні силові структури в Україні не борються з корупцією, вони борються з тими, хто бореться проти корупції. Бо корупція - на моє переконання, це тіньові доходи президентської родини: найдорожчі державні закупівлі нині проходять через фірми, близькі сину президента. Про це я пишу у моїх розслідуваннях. Так, нещодавно я розслідувала, як державна енергетична компанія "Нафтогаз"подарувала приватній фірмі об’єм газу, що коштує два мільярди доларів. З точки зору журналістської сенсаційності, це "бомба", але в мене є проблема оприлюднити цей матеріал. Один редактор мені щиро сказав: "Ми не можемо надрукувати, бо це квиток на війну. Наше видання просто знищать силами податкової, міліції, прокуратури".

На Вашу думку, навіщо Януковичу надприбутки? Чому нинішня влада в Україні не переживає за свій імідж?

Ці надприбутки - це золотий трон династії Януковичів. Сам Янукович для себе вирішив, що немає сенсу зважати на громадську думку, він купить вибори 2015 року, якщо буде найбагатшою людиною країни.

Ви є учасницею громадських рухів, організацій, на акціях яких регулярно з’являєтесь?

Принципово не входжу до будь-якої організації чи партії, бо нині не можна дробити опозицію. Всім кажу: "Якщо ви в опозиції до режиму, радо візьму участь у ваших акціях". І беру, і в той же час переконую всіх, щоб "менші" допомогли "більшим" - найбільш рейтинговим опозиційним політичним силам.

Ви казали, що силові структури переслідують громадських активістів…

Це ще одна риса сучасної української "демократії"… Я - журналіст, набрала багато голосів на парламентських виборах, мама маленьких дітей в декреті - все це мене захищає. Тому, щоб мене покарати, взялися за мого чоловіка: проти нього фабрикується кримінальна справа. Це дуже цинічне замовлення влади - чоловіка журналістки, яка все життя викривала корупцію, намагаються посадити за корупцію!

Це "покарання" за журналістську діяльність?

Думаю, ні. З журналістами влада бореться по-іншому: накриває їх ковпаком. Голос чесних журналістів люди просто не чують, бо найбільш рейтингові телеканали знаходяться під контролем влади. Виходить, що журналісти працюють, викривають владну корупцію для вузького кола колег-журналістів та політиків. Зараз влада осідлала іншу конячку - вона доводить громадськості, що її протест не має сенсу, бо Янукович - сильний, а опозиція - слабка.

Щоб це заперечити, ви прорвались до президентської резиденції "Межигір'я" та пофотографували там?

…І тепер Янукович має на мене зуб - за те, що я показала, який він вразливий, що його шестиметрові паркани не захищають від непрошених гостей і не дають йому права грабувати країну.

А за мого чоловіка особливо взялися після літніх подій під Київрадою. Тоді спецназ не давав лідеру опозиції Арсенію Яценюку пройти в приміщення міської ради. Ще один маневр влади показати слабкість опозиції. Тоді я, жінка, пробралася в тил міліціонерів, а Яценюк тим часом прорвався до дверей мерії і ще й по дорозі витягнув мене з-під правоохоронців, які почали застосовувати силу. Навіть деякі провладні телеканали показали, як Яценюк - інтелігент в окулярах- кидається проти спецназу, щоб врятувати жінку. Тож мені здається, я більше дратую владу у цій своїй ролі маленького солдата. І дуже хочеться вірити, що вони праві, коли вважають, що народ втратить страх і байдужість, коли буде бачити приклади маленької відчайдушності.