Американські мусульмани — інтеграція без любові

“У нас чудові відносини з ФБР, міністерством фінансів, міністерством закордонних справ, а також багатьма іншими структурами”. Таке повідомлення міститься на інтернет-сторінці Центру ADAMS (All Dulles Area Muslim Society). Це релігійний осередок однієї з мусульманських громад у США, що налічує п'ять тисяч родин.

Ми хочемо довести до відома людей, що ми відхиляємо тероризм та екстремізм”, - пояснює речник громади Ризван Джака. Громада декларує рівність чоловіка та жінки, велику увагу приділяє співпраці з іншими релігійними осередками, а також займається доброчинністю. Мусульманській громаді, що мешкає поблизу Вашингтона після 11 вересня 2001 року довелося зіштовхнутися з ненавистю. Ще ввечері в день терактів було сплюндровано стару мечеть, знаки про будівництво нової культової споруди були спалені.

Водночас, як зазначає Ризван Джака, інші релігійні громади регіону одразу ж виявили солідарність, запропонували встановити варту або супроводжувати жінок, щоб вони почувалися захищеними.

Вандалізм і насильство

На думку Роберта Марро, котрий належить до керівництва центру, усі громадські дискусії, наприклад, щодо будівництва нового ісламського культурного центру, політично мотивовані. Так само й акцію зі спалення Корану, організовану одним із пасторів у Флориді, він називає роботою на публіку. ЗМІ теж подекуди докладають руку до такого збурення у суспільстві.

Але рано чи пізно американські мусульмани теж дуже добре інтегруються в суспільство, подібно до католиків, італійців чи ірландців у минулому столітті, переконаний Роберт Марро. Він наводить у приклад дискусію, що розгорілася, коли Джон Кеннеді став першим президентом-католиком. Тоді йшлося про пріоритети лояльності глави держави — до США чи до Папи Римського. Можливо, мине ще чимало часу, аж доки у США вже не відіграватиме ролі, є людина католиком чи мусульманином.

Саміра Хусейн дуже добре знає, що таке ворожість. Жінка, яка народилася в Палестині, а нині живе у Меріленді, вже встигла накопичити чимало негативного досвіду. Усе почалося в часи першої війни у Перській затоці. “Спочатку вони пошкоджували наші машини, пробивали покришки, ламали вхідні двері у будинках, підкидали дохлих птахів у сміття, знищували рослини", - згадує жінка. Її дітей щодня били в школі, вистежували на шляху додому. Після терористичних нападів 11 вересня 2001 року проблем тільки додалося, соціальну працівницю почали дискримінувати на роботі.

Інформування і громадська робота

Саміра Хусейн поводилася правильно в ситуації, що склалася, вона посилила свою соціальну активність - у батьківському комітеті, у школах й у діяльності громади. Вона пояснювала школярам, для чого носить хіджаб. Її зброя, зізнається жінка, це освіта. “Я хочу інформувати людей, найкраще починати з дітей”. Якщо діти зрозуміють її релігію та культуру, тоді й їхні батьки змінять свої погляди, переконана мусульманка. Ці зусилля не були марними — 2002-го року представники округу відзначили її роботу в боротьбі з проявами нетолерантності.

Туфайл Ахмад теж вимагає, щоб американські мусульмани посилювали свою соціальну активність. “Індійці та пакистанці мають славу заможних людей, що не піклуються про бідних”, - розповідає емігрант. Ахмад народився в Індії, потім жив у Пакистані, а 1973-го року переїхав до США. Староста громади після терактів 11 вересня 2001 року вирішив стати ще активнішим. Спочатку він організовував громадські обговорення за круглим столом, а згодом допомогу в проведенні суспільно-корисних робіт.

З 2001 року мусульмани округу Монтгомері у штаті Меріленд збирають продукти харчування. Туфайл Ахмад сам не соромиться ставати біля супермаркету і збирати пожертви. Так щороку назбируються тисячі кілограмів харчів. Вони навіть забивали корів, розподіляючи м'ясо серед нужденних. Чоловік зауважує, що хоч більшість населення тут і становлять національні меншини, але суспільно-корисну роботу чомусь переважно виконують білошкірі люди. Туфайл Ахмад працює над тим, щоб це змінилося.

Дискримінація мусульман в окрузі Монтгомері не така вже й помітна, каже Валед Хафіз. Сирієць, який двадцять років свого життя провів у Німеччині, вже протягом десяти років живе й працює в США. Він є членом окружної мусульманської фундації. В акціях, організованих нею, постійно беруть участь 300-400 активних членів громади. У цій місцевості люди краще інформовані, каже Хафіз. “Якщо поїхати до Техасу чи Західної Вірджинії, то там люди навіть не знають, де знаходиться Сирія чи Йорданія, а також - хто відповідальний за теракти одинадцятого вересня”.

Гулед Кассим оселився в окрузі Монтгомері 1985 року, коли десятирічним хлопчиком переїхав до США із Сомалі. Нині він очолює один із мусульманських фондів. На запитання про те, ким він себе бачить - американцем чи мусульманином, чоловік, за плечима якого служба в армії США, відповідає: “Я і те, й інше”. Його покоління американських мусульман не має проблем із самоідентифікацією.

Автор: Крістіна Бергман, Наталя Неділько
Редактор: Христина Ніколайчук