Андреас Умланд: "В Україні змінилось покоління націоналістів"

Deutsche Welle: Пане Умланд, останнім часом українські ЗМІ надрукували декілька аналітичних статей Вашого авторства, де аналізуються тенденції націоналістичного середовища України. Чи можна говорити про те, що українське суспільство стало радикальнішим за останні 20 років?

Андреас Умланд: Я би не став так стверджувати. Підтримка, якою користується, приміром, ВО Свобода, все ще є достатньо низькою. Останнє опитування Центру Разумкова дає їм 3, 6 процента підтримки. У європейських масштабах це небагато. І якщо порівнювати це з іншими східноєвропейськими країнами Болгарією, Польщею, Росією, Словаччиною, Румунією - це низький процент. Але важливо те, що вперше в Україні є націоналістична партія, яка вийшла на загальнонаціональний рівень. Цього раніше не було. На відміну від інших європейських країн.

DW: Свого часу ВО Свобода здивувала багатьох в Україні успіхом на виборах у Тернополі. Чи варто чекати подібних сюрпризів і на прийдешніх виборах?

А.У.: Майже два роки тому ВО Свобода отримала близько 35 процентів голосів на виборах до облради на Тернопільщині. Але це була дуже особлива ситуація. Гадаю, що на цих місцевих виборах це не повториться, втім на Заході України праві партії можуть здобути понад 20 процентів голосів.

DW: Яка, на Вашу думку, найбільша різниця між сьогоднішніми націоналістами і "буржуазними", як їх називала радянська пропаганда, тою ж Славою Стецько, Василем Куком тощо?

А.У.: Можна говорити про зміну поколінь. У партійній історії того ж ВО Свобода, яке до 2003-го року називалося Соціал-націоналістичною партією України, змінилася навіть символіка. Тепер це тризуб, складений з трьох пальців. Але стару генерацію українських націоналістів з новою взагалі важко порівнювати. Змінився і порядок денний. Сьогодні Україна, принаймні формально, є незалежною державою. Тому головна ціль ОУН була досягнута 1991-го року. Сьогодні йдеться вже про інше. Але я не став би робити концептуальної різниці між старим поколінням інтелектуальних націоналістів і новими. І сьогодні серед них є високоосвічені люди. Та ж доцент Львівської політехніки Ірина Фаріон або ж син легендарного режисера Іллі Іллєнко - Андрій Іллєнко, який є аспірантом у київському університеті Шевченка.

DW: Чи вважаєте Ви, що ідеологія українського націоналізму колись може стати об’єднавчою для всієї держави?

А.У.: В кожному разі не думаю, що свій вплив та ж ВО Свобода зможе поширити на всю Україну. Це один з парадоксів українського націоналізму, оскільки ця колективна ідея не промовляє до багатьох українців взагалі. Багато хто не відчуває себе частиною цього колективу, особливо у російськомовних містах. Тут є і результати радянською пропаганди, але й і інші причини. Тому я не бачу поширення цього впливу на всю Україну, на південь і на Схід. Хоча у центрі України, безумовно, є потенціал, яким ця партія може скористатися. В цілому ж ідеться про партію регіонального характеру, галицьку, яка пропагує особливий регіональний націоналізм і сепаратизм під виглядом "загальнонаціонального".

Інтерв’ю провів Дмитро Каневський
Редактор: Євген Тейзе