Андрій Шевченко: Є загроза, що влада поміняє вивіску „державного телебачення” на суспільне мовлення”

Андрій Шевченко: Ні, це точно не питання грошей. Хоча би з тієї простої причини, що щороку українці тратять кількасот мільйонів гривень на утримання державного телебачення, яке закладено у бюджеті. І, до речі, громадськість немає жодних шансів проконтролювати, як ці кошти витрачаються. І коли вже йдеться про гроші, то треба подивитися, як витрачаються вже закладені гроші. На мою думку, абсолютно неефективно. На цей момент в Україні є достатньо людей, які уявляють, яким має бути суспільне мовлення, напрацьовані схеми, є прораховані технічні та бюджетні рішення. Проблема лише за політичною волею, коли в країні з’явиться людина, для якої це буде справою життя, і зможе це зреалізувати.

Deutsche Welle: А чи готове українське суспільство до цього, до функціонування такого мовлення?

Є доля правди у цьому. Говорячи, що суспільне мовлення, дуже потрібне Україні, ми насправді перебільшували готовність країни відстоювати його як цінність. Тому що є велике розчарування в інструментах демократії і нерозуміння, а що ж таке „суспільне мовлення”. Країна має зрозуміти, що суспільне мовлення у державі з поганою історією маніпулювання каналами, суспільне телебачення стає єдиним мовником, який даватиме збалансовану інформацію, попри всі перипетії у країні.

В Україні є багато каналів і різних власників, у яких різне бачення на події. Хіба це не дозволить українцеві отримувати різнобічну, збалансовану інформацію?

Є такі речі, які комерційні канали ніколи не будуть робити добре, і ніколи охоче. Йдеться про пізнавальні програми, програми для меншин, дитяче мовлення, яке сьогодні переживає не найкращі часи – це робота суспільного мовника.

Фінансування суспільного мовлення з держбюджету, принаймні на початках – це прийнятна умова?

Скажу точно, що я би не рекомендував робити Україні для фінансування суспільного мовлення – це абонентська плата. Ми повинні розуміти, що абонентська плата, якою послуговуються для підтримки суспільного мовлення у Німеччині чи Британії – це далеко не єдине фінансове рішення на сьогодні. Є гнучкіші схеми, приміром, грузинська, де закладено певний відсоток від ВВП. Естонська схема, коли комерційні мовники утримують суспільного мовника, який відмовляється від реклами. Тому, коли все зводиться до запровадження абонентської плати, то це підміна понять. Сьогодні є маса інших шляхів фінансування. А от запровадження абонплати – це якраз не перспективний шлях для України.

Яка ж тоді схема найкраща для України?

Прийнятною є схема, яка апробована у кількох країнах Східної Європи, а саме визначено окремим рядком фінансування з бюджету для початку. І ми повинні вибудувати таку схему, коли фінансування не залежало б від міністра фінансів і того, хто нині при владі чи в опозиції. У ВР вже два роки лежить такий законопроект, розроблений експертами та громадськими організаціями. Це те, що влада може вже зробити сьогодні.

Заборона реклами розглядається в оптимальній схемі функціонування суспільного мовлення в Україні?

Я вважаю, що слід відмовитись від реклами. З тієї причини, що стартуватиме суспільний мовник не з чистого аркуша, а рейтинг національного каналу низький – 9-10 місце. Тому суспільний канал має запропонувати глядачу щось таке, що вирізнятиме його від інших каналів. А відмова від реклами може бути хорошим способом для залучення глядача.

Канал мав би постати з нуля чи на основі державного телебачення?

Однозначно, суспільне мовлення повинне бути створене на базі нинішньої системи телебачення і радіо. По-перше, гріх не використати ресурс, який є, а це і люди, і техніка і частоти. А по-друге - це запорука, що не буде двох паралельних систем – державного і суспільного телебачення, бо це абсурдно, і попередня влада цього не могла зрозуміти.

Тож, суспільне телебачення залишається далекою перспективою?

Зараз все залежить від реальних кроків і політичної волі. Треба призначити відповідального у владі, внести зміни до закону. Зараз, на жаль, коли посилюється цензура у телепросторі, агресивно себе поводить нацкомісія суспільної моралі, є реальна загроза того, що влада просто може поміняти вивіску „державного телебачення” на „суспільне мовлення”. Відтак, заявити Україні і світу, що ось, ми зробили те, про що ви говорили всі роки і не змогли зробити за попередньої влади. Тому ми повинні сказати, що йдеться не про зміну вивіски, а йдеться про перехід на іншу суть: мовник з незалежним фінансуванням, незалежним управлінням і редакційною політикою. Це і є суспільне мовлення.

Андрій Шевченко (БЮТ) - перший заступник Голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації

Розмову провела Галина Стадник
Редактор: Захар Бутирський