«Антонов» – без глобального сервісу успіху не буде

Корпорації «Антонов» амбіцій не бракує. Разом з американською фірмою US Aerospace українські літакобудівники вирішили позмагатися за право на оновлення авіапарку військово-повітряних сил США. Йдеться про будівництво 179 нових літаків-заправників. Загальна сума контракту - 35 мільярдів доларів. Конкурентами українсько-каліфорнійського дуету виступають такі велетні як американський концерн Boeing і європейський – EADS.

«Антонов» та US Aerospace обіцяють відчутно нижчу ціну, ніж їхні суперники по тендеру. Комплектуючі для повітряних танкерів пропонується виготовляти в Україні. Збирання ж літаків партнери готові налагодити в Сполучених Штатах. Фахівці, однак, не приховують скепсису, що це двійко дістане контракт. Висловлюється сумнів у тому, чи зможуть каліфорнійська фірма й українська компанія справді виконати всі вимоги Пентагона.

Цілодобовий сервіс і склади по всьому світу

«Лише розробити хороший літак недостатньо», - зауважив у розмові з Deutsche Welle відомий мюнхенський експерт з питань літакобудування, автор книг з історії повітряного транспорту Петер Плетчахер. Прагнучи закріпитися на західному ринку, українські та російські авіабудівники інколи намагаються оснастити західною технікою свої літаки. Але й цього замало. «Не менш важливим є подальше обслуговування - вчасне постачання запчастин, організація сервісу для клієнтів, - наголошує Плетчахер. - Кожна авіакомпанія, кожний клієнт, який купує літак, розраховує на бездоганну технічну підтримку». На думку експерта, гарантування ж такої послуги досі залишається вкрай слабким місцем як українських, так і російських літакобудівників.

Отже, без мережі технічного обслуговування не обійтися. Але її розбудова коштує грошей - при чому грошей немалих. Адже сервіс не повинен обмежуватися кількома роками, він має надаватися упродовж усього часу, поки живе літак, тобто - 20-30 років, а то й більше. За твердженнями деяких експертів, на створення сервісної мережі слід витратити щонайменше половину тієї суми, яка йде на розробку самого літака.

Але такі витрати вартують того. Приклад – Airbus. Лише після створення розгалуженої сервісної мережі ця компанія, яка сьогодні є дочірнім підприємством європейського концерну EADS, стала серйозним конкурентом для американського Boeing. «Нині Airbus має свої склади із запчастинами по всьому світу - у Флориді, Пекіні, Сінгапурі, Гамбурзі. Звідти клієнтам і в день, і в ночі надається технічна підтримка. Якщо цього не робити, тоді продати літак не можливо», - каже Плетчахер.

Бразильський досвід - неможливого не буває

Фірми, які заснували Airbus, уже й раніше мали певний досвід сервісного обслуговування в Англії, Франції та Німеччині. А от бразильській компанії Embraer, яку створили чотири десятиліття тому, довелося всьому вчитися абсолютно з нуля. «Бразилія дуже хороший приклад, оскільки вони теж спочатку гадали: ми побудуємо відмінний літак і все вирішиться. Але реальність виявилася зовсім іншою», - зауважує Плетчахер.

Минуло щонайменше двадцять років, поки ця фірма дістала успіх і змогла нарешті гарантувати те, чого потребує кожен клієнт, а саме - цілодобове забезпечення в будь-якій точці планети. Сьогодні Embraer належить до лідерів на світовому ринку регіональних літаків, і важко знайти авіакомпанію, яка б не мала в своєму авіапарку її машин.

Ніхто не сумнівається в професійності українських і російських літакобудівників, які здатні створювати чудові літаки. «Але інколи у мене складається враження, - підсумовує Плетчахер, - що ані в Україні, ані в Росії досі не розпізнали проблему і не зрозуміли всю важливість сервісного обслуговування і необхідність вкладання в нього грошей».

Автор: Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе