Борис Тарасюк: "ЄС запропонував Україні концептуально неправильну політику"

DW: Чому, як випливає з дослідження, українці мало знають як сучасних німецьких політиків, так і загалом мало обізнані з їхньою діяльністю?

Борис Тарасюк: На відміну від української політики, де роль персоналій, конкретного лідера є на виду в суспільства, в Німеччині переважає ідеологія, а вже потім ідуть персоналії. Тому німецька політика не так персоніфікується в Україні, як вітчизняна. Водночас, деякі німецькі політики не додають позитиву у сприйняті Німеччини. Наприклад, скандально відомий своїми заявами щодо України єврокомісар Ґюнтер Фергойґен, який говорив про те, що якщо вже Україну приймати до ЄС, то треба й Мексику брати до США. Словом, це не додає позитиву. Думаю, що серед експертного середовища не залишилася непомітною і діяльність екс-канцлера Шредера, чия політика не була прихильною до України та її євроінтеграційних прагнень. Загалом Німеччина та її політики належать до кола країн, яких не можна назвати прихильниками вступу України до ЄС. Усі ці фактори і впливають на таке сприйняття німецьких політиків в Україні.

DW: Як випливає з дослідження, українці й надалі бачать Польщу адвокатом українських інтересів у ЄС. Та чи зробила Варшава достатньо для відстоювання цих інтересів?

Б.Т: Громадська думка має інерцію. Польща впродовж двох десятиліть виступає на підтримку євроатлантичних прагнень України. Мені неодноразово доводилося й самому бачити, як колишній президент Польщі Кваснєвський переконував лідерів західних країн звернути належну увагу на Україну та її прагнення. Навряд чи можна навести ще одну країну, де лідери так послідовну підтримують Україну. Хіба що Литва. Це дві країни, лідери яких незалежно від зміни влади, підтримують Україну на міжнародній арені.

DW: Результати дослідження підказують, що українці досі сприймають ЄС як радше економічну спілку, ніж унію країн, які поділяють спільне бачення принципів демократії, верховенства права, свободи слова тощо...

Б.Т. Тут низка факторів впливає на результати. Якби поставили питання: за вступ НАТО чи до ОПАД? Напевне більшість були б за ОПАД, бо ніхто не знає що це. Насправді ОПАД - це українська абревіатура НАТО (Організація північноатлантичного договору). Що ж стосується соціології, я би не назвав її такою, що точно відображає погляди українців. Якщо проаналізувати більшість соцопитувань, то виникає питання: чи адекватні українці? Принаймні ті, яких опитують. З одного боку, більшість за вступ до ЄС, з іншого - до Єдиного економічного простору (ЄЕП), що є абсолютно протилежними інститутами. Це свідчить про те, що українці мають мало інформації, про це свідчать і результати наших опитувань. Більшість українців вважають себе погано інформованими щодо НАТО та ЄС. Більшість каже, що інформацію вони отримують з центральних каналів ТБ. Отже висновок: наше телебачення не дає достатньо інформації, щоби суспільство приймало осмисленні рішення. Цим я пояснюю протилежність і суперечливість опитувань. Те, що увага прикута до економічного фактору ЄС - цілком закономірно. Спрощена формула ЄС - це економіка, а НАТО це безпека. ЄС має безпекову складову, яка тільки в зародку, навіть зовнішня політика ще дуже слабенька. Тоді як економічний фактор відоміший - це успішні країни. Бракує інформації про соціальні показники, розвиток демократії в ЄС. Тому українці мало звертають увагу на це. Цифри говорять не на нашу користь - середній ВВП на душу населення понад 6 тисяч доларів на рік. У країнах ЄС - це 33 тисячі, а найбільше - 82 тисячі у Люксембурзі. Навіть у новачків ЄС цей показник є вдвічі-втричі більший, ніж у нас. Хоча 78 відсотків інвестицій в Україну іде від ЄС.

DW: Упродовж останніх років серед багатьох західних експертів панувала думка, що механізм євроінтеграції, запущений "помаранчевою" владою, вже не спинити. Нинішня влада і президент Янукович теж говорять про кінцеву мету вступу до ЄС, але наскільки декларації збігаються зі справами?

Б.Т. Євросоюз запропонував нам концептуально неправильну політику "сусідства". Як можна щодо України, яка є європейською країною, пропонувати сусідство? Ніби ми є сусідами Європи. Ми ж є в її центрі. За часів Кучми мета декларувалася та сама - вступ до ЄС і НАТО. Саме тоді Партія Регіонів голосувала за закон 19 червня 2003 року, який набрав 319 голосів про вступ до НАТО. Нинішня влада декларативно залишає курс на ЄС і демонстративно відмежувалася від вступу до НАТО. Немає різниці між сутністю режиму Кучми і Януковича. Обидва проводили політику, яка або суперечила, або не базувалася на загальноєвропейських цінностях та стандартах.

Інтерв’ю провів Дмитро Каневський
Редактор: Христина Ніколайчук