Верховна Рада і німці

"Запрошуємо на стажування в українському парламенті" - Іліана Міхаелідес (Iliana Michaelides) не очікувала побачити таке запрошення на дошці оголошень в університеті західнонімецького міста Гісен. Студентка, яка вчиться за фахом "Європейські студії", була приємно вражена. Адже Україна для неї - не порожній звук: вона вже неодноразово була в цій східноєвропейській країні. Дівчина навчалася семестр за обміном у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а згодом проходила двомісячне політичне стажування у Фонді Фрідріха Еберта в Києві. Отже, Іліана довго не думала й подала необхідні документи на цю програму.

Шлях до Києва проліг через Берлін. З-поміж 29 заявників Іліану та ще 13 інших кандидатів запросили на співбесіду в столичний офіс Німецької служби академічних обмінів (DAAD). Іліана добряче підготувалась: вона почитала чимало літератури про Україну, переглянула українські медіа, щоб бути в курсі основних подій. Однак під час співбесіди її розпитували передусім про особисті речі, про освіту, досвід в Україні. Невдовзі Іліана дізналася, що її та ще чотирьох студентів з Німеччини обрали для стажування в українському парламенті.

Депутати лише в пленарній залі

Чотирьохмісячне стажування у Верховній Раді для п’яти інтернів з Німеччини розпочалося 1 березня 2017 року. Кожен практикант проходить стажування по черзі в кількох комітетах. Щоправда на відміну від німецького Бундестагу стажери в Україні працюють не безпосередньо з депутатами, а передусім у секретаріатах. "Шкода, що у нас мало прямого контакту з депутатами ", - каже Іліана. Українських парламентарів стажери з Німеччині бачать лише на пленарних засіданнях або під час заходів "Ліги інтернів" - асоціації випускників Програми стажування у Верховній Раді.

Попри брак безпосереднього спілкування з українськими народними обранцями, Іліана задоволена тим, як проходить її стажування. Допомогу відчуває вона з боку українських стажерів. "Програма спланована таким чином, щоб німецькі інтерни стажувалися одночасно з українськими. Це краще впливає на їхню інтеграцію", - пояснила Марія Савіна, виконавчий директор "Ліги інтернів". Пліч-о-опліч вони працюють у секретаріатах, беруть участь у різних заходах, семінарах та тренінгах. "Ми обмінюємось думками з українськими практикантами, вони мені дуже допомагають, так би мовити, водять за руку", - каже Іліана. Таким чином німецькі студенти дізнаються про Україну з перших вуст.

Інціативу сприйняли з ентузіазмом

Зразком для стажування німецьких студентів у Верховній Раді України слугувала програма "Міжнародна парламентська стипендія Німецького Бундестагу" ("Internationales Parlaments-Stipendium des Deutschen Bundestages", IPS). Ця програма діє вже понад 30 років. Останні 17 років нею активно користуються й українці.

Саме ця програма надихнула постійного заступника посла Німеччини в Україні Вольфґанґа Біндзайля (Wolfgang Bindseil) ініціювати щось подібне і в Україні. "Іноді, аби визначити, чи ідея хороша або погана, потрібно зіштовхнутися зі спротивом під час її реалізації. У цьому випадку, я повинен сказати, перед нами були відкриті всі двері", - розповідає Біндзайль. Керівництво апарату Верховної Ради, навіть не маючи практично досвіду співпраці з іноземними практикантами, досить швидко "сигналізувало нам свою згоду", - додав він.

Знайшлися й спонсори. Так, фінансову підтримку забезпечують німецькі компанії Siemens та Allianz. Остання безпосередньо виплачує стажерам щомісячну стипендію у розмірі 400 євро. Чи вистачає цих грошей? Татьяна Кулов (Tatjana Kulow) з Вільного університету Берліна каже, що - так. Щоправда, вона знімає кімнату в студентському гуртожитку. Якби довелось знімати квартиру, тоді було б мабуть дещо скрутніше, визнає німецька студентка.

Українські політичні реалії

Як і для Іліани, Україна не є якоюсь terra incognita й для Татьяни. Вона працювала півроку в Херсоні в Ґете-інституті - саме тоді, коли відбулась Революція гідності. І захотіла побачити, як тепер функціонує українська політика. Її неймовірно здивувала недовіра громадян України до політиків і Верховної Ради та відсутність обопільної поваги. "Таке враження, що вони працюють одне проти одного", - зауважує дівчина й наголошує на важливості існування громадських організацій у суспільстві.

На особливості українських політичних реалій звернула увагу й Іліана. "Українська політика функціонує зовсім інакше, не так, як у Німеччині", - каже вона. Вона зауважила, що в Україні все дуже заплутано. "Українські депутати - не політики, а бізнесмени. Й це говорить саме за себе", - ділиться своїм враженням німкеня. До речі, Іліана працює в комітеті з питань європейської інтеграції і дуже здивована, що комітет, який на її думку, повинен був би бути більшим, бо цього прагне український уряд, виявився одним з найменших.

Водночас Татьяна Кулов, яка вже познайомилось з роботою комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, вражена відкритістю звичайних працівників комітету, які охоче дискутують, коли мають протилежну думку.

Не забули й про писанки 

Завдяки стажуванню образ України в Німеччині лише виграє, переконаний Біндзайль. "Необхідно ще багато чого зробити, щоб укорінити Україну в свідомості німців. Що може бути краще для підготовки фахівців з українського питання, ніж інтенсивний досвід у серці політичної системи в Києві?" - каже постійний заступник посла Німеччини. Він сподівається, що програма відбудеться й наступного року, а згодом проходитиме щорічно.

Відповідаючи на запитання, що варто було б ще покращити в цій програмі, адже поки що йдеться про пілотний проект, Іліана та Татьяна говорять про недостатні знання української мови. Стажери лише раз на тиждень відвідують спеціально розроблені для них мовні курси. Вони визнають, що цього замало, аби опанувати чужу для них мову. Є думка, можливо, варто було б запровадити інтенсивні курси української для бажаючих відвідати Верховну Раду ще до початку стажування.

Тим часом уже минула половина стажування в українському парламенті. За цей час німецькі стажери не лише познайомились з політичним життям у Києві, але й долучились до українських традицій і навіть навчились розписувати українські писанки.