Вирішальні дні для Меркель

Наприкінці тижня, швидше за все, стане зрозуміло, чи залишиться Анґела Меркель (Angela Merkel) на посаді канцлера Німеччини. А якщо й залишиться, то як довго і на чолі якої правлячої коаліції.

Нинішній уряд ФРН опинився на межі розвалу через гострі розбіжності між канцлеркою та міністром внутрішніх справ Горстом Зеегофером (Horst Seehofer) в ставленні до одного з питань міграційної політики.

Канцлерка Німеччини, МВС та норми ЄС

Конфлікт цей розгорівся навколо одного з пунктів "генерального плану" глави МВС. Цей план передбачає цілу низку заходів з обмеження притоку біженців до Німеччини.

Повний текст цього плану поки що ніхто не бачив – крім, вірогідно, самого міністра та канцлерки. Але відомо, що в ньому 63 пункти, і з 62 з них Меркель згодна. Єдиний захід, навколо спалахнула суперечка, - заборона на перетин німецького кордону для біженців без документів, а також для вже зареєстрованих в будь-якій іншій країні ЄС. 

За формально все ще чинним у Євросоюзі Дублінським регламентом втікачі й справді повинні просити притулок у тій країні, в якій вони вперше опинились на території ЄС. І влада саме цієї країни повинна розглядати їхні заяви. Це правило, щоправда, має цілу низку винятків, але справа не в них.

Річ у тому, що Зеегофер хоче розвертати таких біженців безпосередньо на кордоні. Натомість Меркель посилається на передбачену німецьким та європейським законодавством процедуру, згідно з якою навіть зареєстрованого в іншій країні біженця (якщо він здатен сказати прикордоннику заповітне слово "притулок") необхідно впустити в Німеччину, завести справу, розглянути заяву і лише після цього завернути його назад. При цьому необхідно ще й отримати згоду влади тієї країни, до якої її депортують.

Вирішити таку дилему, з точки зору канцлерки, можна або в межах загальноєвропейських домовленостей, або шляхом двосторонніх угод про реадмісію безпосередньо з кордону з країнами, транзитом через які прямує головний потік біженців до Німеччини.

Міні-саміт ЄС щодо біженців без конкретних результатів

Цій меті служив екстрено скликаний з ініціативи Меркель у Брюсселі міні-саміт ЄС у неділю, 24 червня. Чотири години вона вела переговори з колегами з 15-ти країн. Серед них були президент Франції - за великим рахунком, її останній союзник, правоконсервативний канцлер Австрії, з яким у Меркель натягнуті відносини, і прем'єр-міністр Італії - який представляє правопопулістський уряд у Римі, з яким їй ще складніше.

Розмова, кажуть брюссельські дипломати, пішла зовсім не так, як сподівалась Анґела Меркель. Її співрозмовники не захотіли говорити про дво- або багатосторонні угоди про реадмісію біженців. Йшлося головним чином про термінові заходи зі зміцнення зовнішніх кордонів ЄС, нарощування європейської прикордонної охорони Frontex, буксирування суден з біженцями назад до берегів Лівії, а також про створення великих таборів для мігрантів за межами ЄС, у яких можна було б відокремлювати справжніх біженців від економічних мігрантів. Перших розподіляли б по країнах Європейського Союзу, других би відразу відправляли назад.

Де облаштовувати табори для біженців?

Напередодні міні-саміту ЄС ходили чутки, що роль країни-селектора могла б взяти на себе Албанія - зрозуміло, європейським коштом. У портах на її узбережжі могли б розвантажуватися судна з біженцями, у місцевих таборах їх би реєстрували чиновники імміграційного відомства ЄС, і вони ж визначали б, хто має шанс отримати притулок, а у кого немає.

Але якщо такий план і є, то до чергового саміту ЄС 28-29 червня його вирішили не оголошувати. Примітно, однак, що і французький президент, і іспанський прем'єр-міністр говорили минулої неділі про табори для біженців саме на європейській території. Албанія - це Європа, але не ЄС з його більш ліберальними правилами надання притулку. А активна участь у вирішенні міграційної кризи могла б стати для Тирани вхідним квитком до Євросоюзу.

Італія, втім, наполягає на ще більш жорсткому підході. Рим виступає за кардинальний перегляд норм ЄС щодо біженців, за відмову від Дублінської угоди, за заборону на вхід в італійські порти суден з врятованими у водах Середземного моря біженцями і зведення таборів для них на протилежному березі, тобто, наприклад, у Лівії. Про те, щоб приймати назад біженців, зупинених на німецькому кордоні, італійський уряд навіть чути не хоче.

Німеччина на порозі "італійських порядків"?

Наступну спробу знайти європейське рішення для проблеми біженців Анґела Меркель зробить ввечері у четвер, 28 червня, - під час робочої вечері першого дня чергового саміту ЄС. Німецький єврокомісар Ґюнтер Еттінґер (Günther Oettinger) хоч і вважає, що "до саміту в четвер і п'ятницю буде прогрес", але не вірить, що лідери ЄС зможуть виробити "узгоджене рішення такого масштабу, який очікують деякі у ХСС".

ХСС - це Християнсько-соціальний союз, в якому головує міністр внутрішніх справ Німеччини Горст Зеегофер. Разом з ХДС - Християнсько-демократичним союзом Анґели Меркель ХСС формує єдиний консервативний партійний блок, що править у Німеччині разом з соціал-демократами.

Зеегофер неодноразово попереджав (і в минулі вихідні він повторив свою погрозу), що у разі відсутності європейського рішення, адекватного за своїм ефектом його плану закриття кордонів для певних категорій мігрантів, він скористається повноваженнями глави МВС і накаже прикордонникам не впускати їх до Німеччини уже з 1 липня. У канцлерки у такому випадку не залишиться іншого виходу, крім як відправити міністра у відставку. За Зеегофером з уряду неодмінно вийдуть інші міністри-члени ХСС, що означатиме розвал четвертої урядової коаліції Анґели Меркель.

Важко уявити і збереження в такому випадку єдності консервативного партійного блоку ХДС/ХСС. Розкол же німецьких консерваторів, суперництво між ХДС і ХСС в масштабах всієї країни мали б непередбачувані наслідки для місцевого політичного ландшафту. Деякі коментатори вже пророкують Німеччині швидке настання "італійських порядків" з частими достроковими виборами і строкатими урядовими коаліціями.