Гадання на кавовій гущі

Той, хто робить прогноз, ходить по тонкій кризі. Адже коли настає час, на який складено пророцтво, можна співставити його з реальністю. І тут німецькі науково-дослідні інститути часто можна впіймати на слизькому. За останні вісім років вони лише один раз дали точний прогноз. Тож, постає справедливе запитання: наскільки серйозно можна сприймати прогнози, що останнім часом просто таки змагаються один з одним у негативних проріканнях. Коли одні говорять про мінус ВНП у три відсотки, інші перебивають ставки і говорять уже про сім відсотків.

Заборона на пророцтво

Саме через таку невизначеність голова Німецького інституту економічних досліджень Клаус Ціммерманн ще в грудні запропонував тимчасово взагалі не робити жодних прогнозів. Утім, в економістів це викликало лише несхвальне похитування головою.

Берт Рюруп, колишній голова Ради експертів з оцінки загальноекономічного розвитку Німеччини, каже: «Я вважаю, це неправильно. Якраз у невизначені часи підприємцям і політикам найбільше потрібні прогнози. Економіст, який взявся за аналіз кон’юнктури, має бути готовим до того, що це слід робити і в невизначені часи. Якщо ж він вважає, що прогнози можна робити лише за надійної ситуації, тоді він взявся не за ту роботу».

Також Йорґ Кремер, головний економіст «Commerzbank», критикує вимогу припинити прогнози: «Ви ж не порекомендуєте лікареві припинити вимірювати температуру у хворого, тому що пацієнт має запалення легень».

Стабільно нестабільні прогнози

Німецький інститут економічних досліджень наводить ще один важливий аргумент: негативні прогнози можуть бути пов’язані з феноменом «пророцтв, які справджуються самі через себе». Річ у тім, що всі галузі економіки прив’язують своє планування до прогнозів. І якщо ці прорікання негативні, то наступного разу дослідники отримують ще негативніші індикатори, які тоді відповідно відображаються в наступному, ще негативнішому прогнозі, і так далі.

Йорґа Кремера з «Commerzbank» цей аргумент не переконує. Він вважає, що насправді все відбувається навпаки: «Ми, економісти, не впливаємо на кон’юнктуру, натомість вона, кон’юнктура, впливає на нас. Це видно з того, що реальні цифри завжди виглядали песимістичніше, аніж ми очікували. Економісти відповідно реагували і понижували свої прогнози. Тому не прогнозуючий впливає на цифри, а цифри на прогнозуючого».

Як бачимо, прогнозування – вкрай непевна справа. І чим у віддаленішому майбутньому лежить часовий проміжок пророцтва, тим менше шансів, що воно справдиться, кажуть експерти.

Автор: Рольф Венкель / Христина Ніколайчук

Редактор: Євген Тейзе